У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Заголдного В.В.
суддів
Жука В.Г., Редьки А.I.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 5 квітня 2007 року
кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та
захисника ОСОБА_2 на постановлені щодо ОСОБА_1 судові рішення.
Вироком Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області
від 8 серпня 2005 року
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1,
раніше не судимого, -
засуджено:
- за ч. 2 ст. 368 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 6 років
позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у державних
органах та займатися діяльністю у сфері державної служби на строк
3 роки, з конфіскацією майна;
- за ч. 3 ст. 368 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 9 років
позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у державних
органах та займатися діяльністю у сфері державної служби на строк
3 роки, з конфіскацією майна.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
злочинів ОСОБА_1 остаточно визначено 9 років позбавлення волі з
позбавленням права обіймати посади у державних органах та
займатися діяльністю у сфері державної служби на строк 3 роки, з
конфіскацією майна.
Вирішено питання про долю речових доказів та про стягнення з
ОСОБА_1 269 грн. 14 коп. судових витрат за проведення
судово-хімічної експертизи.
Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 13 вересня
2006 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він, обіймаючи у
вересні-жовтні 2003 року посаду оперуповноваженого відділу
боротьби з організованою злочинністю управління Міністерства
внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці, будучи
службовою особою, у першій половині дня 6 вересня 2003 року,
перебуваючи на території приймального пункту IНФОРМАЦIЯ_2,
виявивши порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом, з
метою одержання хабара, поставив вимогу директору зазначеного
ТОВ - ОСОБА_3 про передачу йому хабара 5000 доларів США за не
притягнення того до кримінальної відповідальності за виявлене
порушення. ОСОБА_3, реально сприймаючи цю погрозу, в другій
половині цього ж дня, поблизу кафе "Гурман" у м. Жмеринка
Вінницької області передав ОСОБА_1 хабар 15 000 грн.
Протягом вересня-жовтня 2003 року, ОСОБА_1, погрожуючи
ОСОБА_3 й надалі особисто та із залученням інших працівників ВБОЗ
УМВС України проводити перевірки підприємницької діяльності
вищезазначеного ТОВ, поставив ОСОБА_3 вимогу про передачу йому
(ОСОБА_1) хабара 250 доларів США за не проведення в подальшому
зазначених перевірок.
10 жовтня 2003 року, приблизно о 12 годині, ОСОБА_1,
перебуваючи в приміщенні кафе "Стоп-Експрес" у м. Жмеринка
Вінницької області, отримав від ОСОБА_3 хабар у сумі 1340 грн.
У касаційних скаргах засуджений ОСОБА_1 та захисник ОСОБА_2
вказують на невідповідність висновків суду фактичним обставинам
справи, неповноту та однобічність досудового і судового слідства,
невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам ст. 377 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
та інші порушення кримінально-процесуального
закону, зазначають, що обвинувачення грунтується лише на
показаннях потерпілого, а інші докази по справі є суперечливими та
недопустимими, посилаються на неправильне застосування
кримінального закону та стверджують про невинуватість ОСОБА_1,
просять постановлені щодо останнього вирок та ухвалу скасувати.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи
касаційних скарг, колегія суддів вважає, що скарги задоволенню не
підлягають.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні
злочину, за який його засуджено, повністю відповідають фактичним
обставинам справи та підтверджуються зібраними у справі доказами,
зокрема, послідовними та детальними показаннями потерпілого
ОСОБА_3 про обставини вчинення засудженим злочинів, які повністю
узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,
ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 в судовому
засіданні, свідка ОСОБА_13, ОСОБА_14 під час досудового слідства
та інших, даними протоколів заяви ОСОБА_3, огляду місця події,
очної ставки, виїмки цифрового диктофону, прослуховування
звукозапису, огляду предметів, висновку судово-хімічної
експертизи, іншими матеріалами справи.
Невизнання засудженим своєї вини правильно оцінено судом, як
бажання уникнути відповідальності.
Доводи у скаргах засудженого та захисника про
необгрунтованість засудження ОСОБА_1 були предметом перевірки суду
апеляційної інстанції та правильно визнані безпідставними.
Аналіз зібраних по справі доказів дає підстави касаційному
суду зробити висновок про правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 за
ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 368 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
.
Iстотних порушень вимог кримінально-процесуального закону
України не виявлено.
Покарання засудженому ОСОБА_1 призначено у відповідності до
вимог ст. 65 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, з урахуванням ступеню
тяжкості вчинених злочинів, даних про особу винного та обставини,
яка пом'якшує покарання.
Враховуючи наведене та керуючись ст. 394 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
у х в а л и л а :
У задоволенні касаційних скарг засуджених ОСОБА_1 та
захисника ОСОБА_2 відмовити.
С у д д і :
Заголдний В.В. Жук В.Г. Редька А.I.