Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого: Штульман І.В. (доповідач), суддів: Малиніна В.В., Рецебуринського Ю.Й., -

розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження справу за позовом прокурора міста Сєвєродонецька Луганської області в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області до Публічного акціонерного товариства "Укрхіменерго" про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Укрхіменерго" на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 3 квітня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 6 липня 2012 року, -

У лютому 2012 року прокурор міста Сєвєродонецька Луганської області в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області звернувся в суд з позовом, у якому, після уточнення у квітні 2012 року позовних вимог, просив стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укрхіменерго" на користь Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за списком № 1, за період з 1 листопада 2011 року по 31 січня 2012 року в сумі 181198,20 гривень.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 3 квітня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 6 липня 2012 року, позовні вимоги задоволено повністю.

У касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Укрхіменерго", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та

процесуального права, просить Вищий адміністративний суд України скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 3 квітня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 6 липня 2012 року і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково в сумі 155106,29 гривень, а в сумі 26091,91 гривень відмовити.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Публічне акціонерне товариство "Укрхіменерго" є юридичною особою, зареєстроване як платник страхових внесків в Управлінні Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області.

Управлінням Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області працівникам Публічного акціонерного товариства "Укрхіменерго", які мають стаж, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1, у відповідності до пункту "а" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII (1788-12) ) було призначено та виплачено пільгову пенсію.

На адресу відповідача Управлінням Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області були надіслані розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 1, у яких вказані місячні розміри сум на відшкодування Публічним акціонерним товариством "Укрхіменерго".

Публічне акціонерне товариство "Укрхіменерго" не сплачує нараховані суми по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 1, у зв'язку з чим у товариства перед Управлінням Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області за період з 1 листопада 2011 року по 31 січня 2012 року виникла заборгованість в розмірі 181198,20 гривень.

Відповідач частково погоджується з наявністю заборгованості перед Управлінням Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області щодо відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 1, при цьому зазначає, що вказане управління неправомірно включило суму заборгованості відносно 16 осіб, яким пенсії були призначені відповідно до пункту "а" частини 1 статті 13 Закону № 1788-XII до 1 січня 2004 року, оскільки вважає, що дія Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (1058-15) (далі - Закон № 1058-IV (1058-15) ) розповсюджується лише на осіб, яким пенсії були призначені з 1 січня 2004 року.

За змістом пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV (1058-15) (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-XII (1788-12) . У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до абзацу четвертого підпункту 1 зазначеного пункту Прикінцевих положень Закону № 1058-IV (1058-15) підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду України плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

В абзаці п'ятому цього ж підпункту пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV (1058-15) зазначено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в" - "е" та "ж" статті 13 Закону № 1788-XII, здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що із набранням чинності Законом № 1058-IV (1058-15) (з 1 січня 2004 року) витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на підставі пункту "а" частини 1 статті 13 Закону № 1788-XII особам, які були зайняті на роботах за списком № 1, покриваються підприємствами та організаціями. При цьому обов'язок підприємств та організацій з відшкодування цих витрат, понесених Пенсійним фондом України після 1 січня 2004 року, не пов'язаний із датою призначення такої пенсії чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу (до чи після набрання чинності Законом № 1058-IV (1058-15) ).

Винятком із цього правила є лише порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, оскільки за змістом абзацу п'ятого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV (1058-15) виплата пенсій таким особам здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, а отже і витрати на виплату та доставку пільгових пенсій покриваються за рахунок Пенсійного фонду України та Державного бюджету України відповідно.

Однак специфіка такого порядку полягає в особливостях пенсійного забезпечення зазначених осіб.

Так, зі змісту статті 14 Закону № 1788-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) убачається, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років.

Аналіз положень пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV (1058-15) у контексті статті 14 Закону № 1788-XII дає підстави для висновку про те, що порядок, за якого витрати на доставку пільгових пенсій покриваються до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України, стосується лише витрат на виплату та доставку пенсій, призначених особам на підставі статті 14 Закону № 1788-XII.

Згідно з пунктом 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 (z0064-04) , зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663 (z0064-04) , (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV (1058-15) .

За приписами пункту 6.4 вказаної Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV (1058-15) , які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду України зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, що визначено пунктом 6.8 зазначеної Інструкції.

Отже, висновок судів попередніх інстанцій у справі, що розглядається, про задоволення позовних вимог, є обґрунтованим.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують встановлених судами обставин справи та їх висновку.

Згідно частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрхіменерго" - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 3 квітня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 6 липня 2012 року у справі за позовом прокурора міста Сєвєродонецька Луганської області в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області до Публічного акціонерного товариства "Укрхіменерго" про стягнення заборгованості - залишити без змін.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.