У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Паневіна В.О.
суддів
Нікітіна Ю.I., Пекного С.Д.,
за участю прокурора
Кривов'яза Я.I.,
та засудженого
ОСОБА_1,
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 03 квітня 2007
року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1
на вирок апеляційного суду м. Києва від 14 грудня 2006 року,
в с т а н о в и л а:
Вироком Печерського районного суду м. Києва від 27 липня 2006
року
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1, несудимого, -
було виправдано за відсутністю в його діяннях складу злочину,
передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачувався у
зловживанні службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки за
таких обставин.
Займаючи посаду IНФОРМАЦIЯ_2 ТОВ ВКФ "Укрінтератімпекс" і ЗАТ
"Легенда" та будучи посадовою особою, ОСОБА_1 14 травня 1999 року
звернувся до Українського фонду підтримки підприємництва з
проханням виділити кредит у сумі 490 000 доларів США для
поновлення обігових коштів на розвиток виробництва продукції
деревообробки.
На обгрунтування своїх намірів ОСОБА_1 було надано
відповідний бізнес-план, виписку з протоколу зборів засновників
ТОВ ВКФ "Укрінтератімпекс", довідку щодо застави майна цього
товариства.
Порушуючи зазначене зобов'язання перед Українським фондом
підтримки підприємництва та зловживаючи своїм службовим
становищем, ОСОБА_1 за рахунок отриманої від Українського фонду
допомоги у сумі 490 000 доларів США придбав для зазначеного
підприємства устаткування для виробництва лікеро-горілчаної
продукції.
Зловживаючи своїм службовим становищем, ОСОБА_1 придбане за
кредитні кошти устаткування без погодження з Українським фондом
підтримки підприємництва передав за договором купівлі-продажу ЗАТ
"Легенда", президентом якого він був.
На день порушення кримінальної справи кредит, отриманий
ОСОБА_1, погашено не було, - на суму 2 032. 624 грн. 81 коп.
За апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи,
зазначений виправдувальний вирок апеляційним судом м. Києва
скасовано і постановлено 14 грудня 2006 року новий вирок, згідно
з яким ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.
2 ст. 364 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, і призначено покарання у виді
позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням на 2 роки права
займати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих
та адміністративно-господарських обов'язків.
На підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_1 від
відбування основного покарання звільнено з випробуванням з
іспитовим строком 2 роки.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 вважає вирок
апеляційного суду незаконним і необгрунтованим, просить його
скасувати, а справу закрити за відсутності в його діяннях події
злочину.
Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_1, який підтримав свою
касаційну скаргу, думку прокурора про залишення вироку
апеляційного суду без зміни, перевіривши матеріали справи та
обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що
вона підлягає частковому задоволенню.
Як видно із матеріалів справи, вироком Печерського районного
суду м. Києва від 27 липня 2006 року ОСОБА_1 було виправдано у
вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
за відсутністю в його діяннях складу злочину.
На обгрунтування виправдання ОСОБА_1 районний суд послався на
показання свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, а також на письмові
документи, зміст яких суд розкрив і виклав у вироку.
За апеляцією прокурора апеляційний суд, не призначаючи справу
у відповідності з положеннями ст. 357 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
до
попереднього розгляду, скасував вирок районного суду і постановив
обвинувальний вирок щодо ОСОБА_1, визнавши його винним у вчиненні
злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Приймаючи зазначене рішення, апеляційний суд порушив норми
кримінально-процесуального закону, розглянувши справу неповно і
однобічно та не дотримався роз'яснень, що містяться у постановах
Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 року "Про
виконання судами України законодавства і постанов Пленуму
Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних
справ і постановлення вироку" і від 15 травня 2006 року "Про
практику постановлення судами вироків (постанов) при розгляді
кримінальних справ в апеляційному порядку".
Так, як на підставу винності ОСОБА_1 апеляційний суд послався
на ті ж самі докази (показання свідків і письмові документи), що і
суд першої інстанції - в основу виправдання, хоча не перевірив їх
під час апеляційного розгляду.
Виходячи з принципу безпосередності дослідження доказів,
апеляційний суд не вправі дати їм іншу оцінку, ніж та, яку дав суд
першої інстанції, якщо їх не було досліджено під час апеляційного
розгляду справи.
Відсутність протоколу судового засідання апеляційного суду
свідчить про те, що свідки в судовому засіданні не допитувались і
письмові докази не досліджувались.
У той же час апеляційний суд не зробив висновку, в чому
полягала неправильність оцінки доказів судом першої інстанції і не
навів доводів на спростування висновків районного суду.
Крім того, всупереч вимогам ст. 334 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
апеляційний суд у мотивувальній частині обвинувального вироку не
виклав формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з
обов'язковим зазначенням місця, часу, способу вчинення та
наслідків злочину, обмежившись лише викладенням формулювання,
пред'явленого ОСОБА_1органами слідства.
Отже апеляційний суд допустив такі порушення вимог КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
, які істотно вплинули на правильність
прийняття рішення у справі, що є безумовною підставою для
скасування вироку апеляційного суду з направленням справи на новий
апеляційний розгляд.
Керуючись ст.ст. 394-396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія
суддів
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково,
вирок апеляційного суду м. Києва від 14 грудня 2006 року щодо
нього скасувати, справу направити в той же суд на новий
апеляційний розгляд.
Міру запобіжного заходу залишити без зміни.
Судді:
Паневін В.О. Нікітін Ю.I. Пекний С.Д.