У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого судді
Синявського О.Г.,
суддів
Косарєва В.I., Таран Т.С.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 3 квітня 2007 року
кримінальну справу за касаційним поданням заступника Генерального
прокурора України на вирок Сєвєродонецького міського суду
Луганської області від 11 жовтня 2005 року, яким
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1 народження,
громадянку України,
раніше не судиму,
засуджено
- за ч.3 ст.212 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
із застосуванням
ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки позбавлення волі без
конфіскації майна з позбавленням права обіймати посади, пов'язані
з адміністративно-господарськими і організаційно-розпорядчими
функціями строком на 1 рік;
- за ч.2 ст.366 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2 роки
позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані
з адміністративно-господарськими і організаційно-розпорядчими
функціями строком на 1 рік, а за сукупністю злочинів на підставі
ст.70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
остаточно визначено покарання у виді
позбавлення волі строком на 3 роки без конфіскації майна з
позбавленням права обіймати посади, пов'язані з
адміністративно-господарськими і організаційно-розпорядчими
функціями строком на 1 рік.
На підставі ст.75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_1 звільнено
від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 1
рік.
В апеляційному порядку справа не переглядалась.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_1 визнано винною і засуджено за
те, що вона в період часу з квітня по червень 2003 року працюючи
директором ООО "IНФОРМАЦIЯ_2" та з січня по квітень 2004 року,
директором ПП "IНФОРМАЦIЯ_3" в м.Сєвєродонецьку Луганської
області, будучи службовою особою, повторно, умисно ухилилася від
сплати податків, що входять в систему оподаткування, введених у
встановленому законом порядку, що призвело до фактичного
ненадходження до бюджету коштів на загальну суму 399.980 грн.,
тобто в особливо великих розмірах та за складання завідомо
неправдивих документів в період з січня по квітень 2004р. і
внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей,
що спричинило тяжкі наслідки, за обставин викладених у вироку.
У касаційному поданні, як видно з його змісту, прокурор
порушує питання про перегляд вироку щодо ОСОБА_1 у зв'язку з
неправильним застосуванням кримінального закону і невідповідністю
призначеного покарання тяжкості злочинів і особі засудженої.
Вважає, що на підставі ст.75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
можливе
звільнення від відбування лише основного покарання. Призначене
ОСОБА_1 покарання є надмірно м'яким внаслідок звільнення
засудженої на підставі ст.75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
від
додаткового покарання. Просить вирок скасувати, а справу направити
на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та
обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що
подання задоволенню не підлягає з таких підстав.
Суд правильно встановив фактичні обставини вчинених
засудженою злочинів.
Висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів за
які її засуджено, грунтуються на доказах, досліджених у судовому
засіданні, які детально викладені у вироку і у поданні не
заперечуються.
Покарання засудженій ОСОБА_1 призначено відповідно до вимог
ст. 65 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
. При цьому суд врахував пом'якшуючі
покарання обставини і зокрема, що шкода повністю відшкодована, на
утриманні знаходяться двоє неповнолітніх дітей, раніше до
кримінальної відповідальності ОСОБА_1 не притягувалася, щиро
розкаялась, та визнав їх такими, що істотно знижують ступінь
тяжкості вчинених ОСОБА_1 злочинів, а тому на підставі ст.69 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
призначив покарання нижче від найнижчої межі і
відповідно до ст.75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
звільнив засуджену від
відбування покарання з випробуванням.
Доводи у поданні щодо неправильного звільнення засудженої від
додаткового покарання не переконливі, оскільки відповідно до
ст.ст.75,77 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
суд може призначити додаткові
покарання, але не зобов'язаний.
Тому, судом не порушено вимог закону при призначенні
покарання і відповідно до ст.77 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
суд має
право звільнити ОСОБА_1 як від основного покарання, так і від
додаткового.
Підстав до перегляду судового рішення, з мотивів викладених
у поданні, не вбачається.
Керуючись ст. 394 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
у х в а л и л а:
У задоволенні касаційного подання заступника Генерального
прокурора України про перегляд вироку Сєвєродонецького міського
суду Луганської області від 11 жовтня 2005 року щодо ОСОБА_1-
відмовити.
Судді:
Синявський О.Г. Косарєв В.I. Таран Т.С.