У х в а л а
 
                          IМЕНЕМ  УКРАЇНИ
       Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
                Верховного Суду України у складі:
 
     Головуючого
     Синявського О.Г.
     суддів
     Косарєва В.I.,  Гриціва М.I.
 
     розглянула в судовому засіданні в м.Києві " 3 "  квітня  2007
року  кримінальну  справу  за  касаційними  скаргами   засудженого
ОСОБА_1  та  його  захисника  ОСОБА_2   на   вирок   Коломийського
міськрайонного суду Iвано-Франківської області від 14 грудня  2005
року, яким
 
                             ОСОБА_1,
                          IНФОРМАЦIЯ_1,
                громадянин України, не працюючий,
       судимий 5 лютого 2001 року за ст.ст.140 ч.3, 142 ч.2
       КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на 5 років позбавлення волі,
        звільнений умовно-достроково 17 червня 2002 року -
     засуджений:
     -  за  ч.3  ст.289  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
           на   9   років
позбавлення волі з конфіскацією майна;
     -  за  ч.3  ст.187  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
           на   7   років
позбавлення волі з конфіскацією майна;
     -  за ч.3 ст.357 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на  1  рік  обмеження
волі.
     На підставі ст.70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        ,  шляхом  поглинення
менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено 9 років
позбавлення волі з конфіскацією всього майна.
     Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь:
     -  ОСОБА_3 66000 грн. матеріальної шкоди;
     -  ОСОБА_4 65925 грн. матеріальної та  10000  грн.  моральної
шкоди;
     -  ОСОБА_5 5700 грн.  матеріальної  та  5000  грн.  моральної
шкоди.
     Ухвалою апеляційного суду Iвано-Франківської області  від  22
лютого 2006 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
     ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він,  будучи  особою,  яка 
раніше вчинила розбій, 10 березня 2004 року близько  17  години  в
с.Кам'янка   Iзяславського   району   Хмельницької   області    за
попередньою змовою з  невстановленою  слідством  особою  проник  у
приміщення  кіоску  потерпілого  ОСОБА_3,   де   повторно   вчинив
розбійний напад на потерпілого, поєднаний і погрозою  застосування
небезпечного для життя і здоров'я насильства, в  результаті  якого
заволодів майном  потерпілого  на  суму  1200  грн.  та  важливими
особистими  документами  ОСОБА_3.  Також  ОСОБА_1  за  попередньою
змовою групою осіб із невстановленою слідством  особою,  повторно,
із  погрозами  застосування  небезпечного  для  життя  і  здоров'я
насильства незаконно  заволодів  транспортним  засобом  ОСОБА_3  -
мікроавтобусом  "Мерседес-Віто",  вартість  якого  у   250   разів
перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
     30 квітня 2004 року близько 19 години на автошляху між селами
Старий    Гвіздець    та    Підгайчики    Коломийського     району
Iвано-Франківської області  ОСОБА_1,  будучи  особою,  яка  раніше
вчинила   розбій,   за   попередньою   змовою   групою   осіб   із
невстановленою слідством особою проник  у  приміщення  маршрутного
мікроавтобуса "Мерседес-410" під  керуванням  ОСОБА_5,  де  вчинив
розбійний напад на ОСОБА_5, поєднаний і застосуванням небезпечного
для життя і здоров'я  насильства,  в  результаті  якого  заволодів
майном потерпілого на суму 1345 грн.. Також  ОСОБА_1  повторно  за
попередньою  змовою  із  невстановленою   слідством   особою,   із
застосуванням  до  ОСОБА_5  небезпечного  для  життя  і   здоров'я
насильства   незаконно   заволодів    зазначеним    мікроавтобусом
"Мерседес-410", що  належав  ОСОБА_4  та  коштував  більш  як  250
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
     У касаційних  скаргах  засуджений  ОСОБА_1  і  його  захисник
ОСОБА_2  стверджують,  що  вина   ОСОБА_1   не   доведена,   вирок
грунтується на суперечливих  показаннях  потерпілих,  докази  були
одержані незаконним шляхом, і просять судові рішення скасувати,  а
справу закрити. Також скаржники звертають увагу на те, що у вироку
неточно зазначені дані про попередню судимість ОСОБА_1.
     Заслухавши  доповідача,  перевіривши  матеріали   справи   та
обговоривши доводи скарг,  колегія  суддів  вважає,  що  касаційні
скарги задоволенню не підлягають.
     Висновок суду про винуватість ОСОБА_1 грунтується не лише  на
даних його явок  із  повинною,  але  й  на  показаннях  потерпілих 
ОСОБА_3  і  ОСОБА_5,  які  впізнали  ОСОБА_1  як  одного  із  двох
чоловіків, які вчинили на них розбійні напади  10  березня  та  30
квітня 2004 року. Крім того, відібраний у ОСОБА_3 10 березня  2004
року мобільний  телефон  був  придбаний  свідком  ОСОБА_6  саме  у
ОСОБА_1 в середині березня 2004 року.
     За  скаргами  на  незаконні  дії  працівників  слідства  було
проведено прокурорську  перевірку,  а  відхилення  судом  показань
дружини засудженого та його кумів стосовно алібі ОСОБА_1 станом на
30 квітня 2004 року мотивоване у вироку.
     Iстотних порушень кримінально-процесуального  закону,  які  б
вимагали скасувати судові рішення в касаційному порядку, у скаргах
не наведено.
     Уточнення до вступної частини вироку підлягають  внесенню  за
межами касаційного провадження.
     Колегія суддів не вбачає підстав  для  внесення  кримінальної
справи відносно ОСОБА_1 у касаційний розгляд  з  метою  скасування
судових рішень  щодо  нього  з  мотивів,  наведених  у  касаційних
скаргах.
     Керуючись ст.ст.394, 395 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
        , -
                        у х в а л и л а :
     відмовити в задоволенні касаційних скарг  засудженого  ОСОБА_1
та його захисника ОСОБА_2.
 
                              судді:
            Синявський О.Г.  Косарєв В.I.  Гриців М.I.