У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України
у кримінальних справах у складі:
головуючого-судді
Міщенка С.М.
суддів
Глоса Л.Ф., Кліменко М.Р.
за участю прокурора
Сушко Т.М.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 3 квітня 2007 року
кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1. на
вирок Апеляційного суду Чернівецької області від 9 січня 2007
року.
Вироком Хотинського районного суду Чернівецької області від
12 жовтня 2006 року
ОСОБА_1, IНФОРМАЦIЯ_1 народження, громадянина України, раніше
судимого:
- 23.10.1996 року за ст. 140 ч. 3 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3
роки позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку на строк 2
роки;
- 18.02.1998 року за ст.ст. 140 ч. 3, 43 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки 6 місяців позбавлення волі;
- 16.10.1998 року за ст.ст. 17, 183 ч. 2, 43 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
на 6 років 8 місяців позбавлення волі, звільненого
22.12.2004 року умовно-достроково на 4 місяців 10 днів,
засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки 6
місяців позбавлення волі.
На підставі статей 75 і 76 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_1.
звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим
строком 2 роки та покладенням на нього певних обов'язків.
Згідно з вироком, ОСОБА_1. визнано винним у тому, що за
попередньою змовою із засудженим у цій же справі ОСОБА_2, він
повторно, 8 червня 2006 року, приблизно о 23 год. 30 хв.,
перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння та знаходячись в
АДРЕСА_1 шляхом зламування вхідних дверей проникли в будинок
потерпілого ОСОБА_3, звідки таємно викрали належне йому майно на
загальну суму 2926 грн.
Вироком Апеляційного суду Чернівецької області від 9 січня
2007 року вирок Хотинського районного суду Чернівецької області
від 12 жовтня 2006 року щодо ОСОБА_1. в частині призначеного йому
покарання та звільнення від його відбування на підставі ст. 75 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
скасовано, за ст. 185 ч. 3 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
йому призначено покарання у виді 4 років 6 місяців
позбавлення волі. В решті вирок залишено без зміни.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_2, судові рішення щодо якого в
касаційному порядку не оскаржено.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить вирок
апеляційного суду змінити, призначене йому покарання пом'якшити,
обравши не пов'язане із позбавленням волі, посилаючись на те, що
він не був ініціатором крадіжки, у вчиненому щиро кається, шкоду
потерпілому відшкодовано, має малолітню доньку. Разом із тим
засуджений вказує, що набору сковорідок, двох курток та пилососа
на суму 1440 грн. він не викрадав.
Заслухавши доповідача, думку прокурора про залишення вироку
без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи
касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
засудженого задоволенню не підлягає.
Висновки суду про винність ОСОБА_1. у вчинені крадіжки майна
ОСОБА_3 з його будинку за встановлених судом і викладених у вироку
обставин, підтверджені показаннями потерпілого ОСОБА_3, свідка
ОСОБА_4, співучасника крадіжки ОСОБА_2 та самого засудженого. При
цьому доводи засуджених про те, що вони не викрадали набору
сковорідок, двох курток і пилососа апеляційний суд визнав такими,
що суперечать послідовним показанням потерпілого та свідка
ОСОБА_4, а також спрямованими на пом"якшення ними своєї участі у
вчиненому злочині.
Зазначені висновки апеляційного суду колегія суддів вважає
правильними із врахуванням показань потерпілого та самих
засуджених під час досудового слідства, з яких вбачається, що
крадіжку вони вчинили у стані алкогольного сп'яніння, викраденого
майна було багато і жоден із них не знав, скільки та яке саме
майно потерпілого було ними викрадено. Тому доводи ОСОБА_1. про
те, що кількість викраденого майна встановлено судом неправильно,
колегія суддів вважає такими, що суперечать матеріалам справи.
З урахуванням встановлених судом фактичних обставин злочинні
дії засудженого ОСОБА_1. вірно кваліфіковані за ч. 3 ст. 185 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Що ж стосується доводів засудженого про невідповідність
призначеного покарання внаслідок його суворості, то і їх колегія
суддів вважає безпідставними.
Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, особі, яка
вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й
достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Як видно із матеріалів справи, ОСОБА_1 тричі судимий, у тому
числі двічі за корисливі злочини, але на шлях виправлення не став,
знову вчинив корисливий злочин, перебуваючи при цьому у стані
алкогольного сп"яніння. Тому з урахуванням цих обставин, а також
негативних даних про особу засудженого, підстав вважати призначене
йому покарання суворим, у колегії суддів немає, бо апеляційним
судом його призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
. При цьому суд врахував й окремі позитивні дані про
особу засудженого, внаслідок чого покарання призначив не в
максимальній межі санкції кримінального закону, за яким його
засуджено. Враховуючи наведене, підстав для пом"якшення
призначеного ОСОБА_1 покарання, а тим більш звільнення від його
відбування, колегія суддів не вбачає. Таких підстав не наведено і
засудженим у своїй касаційній скарзі.
Тому з урахуванням наведеного, керуючись статтями 394-396 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
УХВАЛИЛА :
касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без
задоволення, а вирок Апеляційного суду Чернівецької області від 9
січня 2007 року щодо нього - без зміни.
СУДДI :
Міщенко С.М. Глос Л.Ф. Кліменко М.Р.