У х в а л а
 
                          IМЕНЕМ  УКРАЇНИ
       Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
                Верховного Суду України у складі:
 
     Головуючого
     Синявського О.Г.
     суддів
     Косарєва В.I.,  Гриціва М.I.
     з участю прокурора
     Колесниченка О.В.
     розглянула в судовому засіданні в м.Києві " 3 "  квітня  2007
року  кримінальну  справу  за   касаційним   поданням   заступника
прокурора  Автономної  Республіки  Крим  на   вирок   Керченського
міського суду Автономної Республіки Крим від 16 червня 2006  року,
яким
 
                             ОСОБА_1,
                          IНФОРМАЦIЯ_1,
                громадянин України, не працюючий,
           судимий останнього разу 27 травня 2005 року
 за ст.185 ч.2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на 1 рік позбавлення волі,
      звільнений 1 серпня 2005 року на підставі амністії, -
     засуджений:
     -  за ч.2 ст.190 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на 1 рік  позбавлення
волі;
     -  за ч.3 ст.185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на 3 роки позбавлення
волі;
     -  за ч.2 ст.185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на 1 рік  позбавлення
волі.
     На підставі ст.70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        ,  шляхом  поглинення
менш  суворого  покарання  більш   суворим,   визначено   3   роки
позбавлення волі.
     Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 300 грн..
     В апеляційному порядку справа не розглядалася.
     ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він 2 березня 2006 року  у
дворі  будинку  АДРЕСА_1,  шляхом  зловживання  довірою  заволодів
мобільним телефоном ОСОБА_3 вартістю 2235 грн., а 22 березня  2006
року біля будинку АДРЕСА_2, шляхом зловживання довірою,  заволодів
мобільним телефоном ОСОБА_4 вартістю 750 грн..
     9 квітня 2006 року близько  10  години  на  території  дачної
ділянки АДРЕСА_3, шляхом вільного  доступу  в  будиночок,  ОСОБА_1
таємно повторно викрав  мобільний  телефон  ОСОБА_5  вартістю  443
грн..
     Цього ж дня близько 10 год. 30 хв. ОСОБА_1 проник у  квартиру
АДРЕСА_4, звідки таємно повторно викрав мобільний телефон  ОСОБА_5
вартістю 209 грн..
     У  касаційному  поданні  прокурор  просить  вирок  змінити  у
зв'язку  з  неправильним  застосуванням  кримінального  закону  та
виправдати ОСОБА_1 за ст.185  ч.ч.2,  3  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
        ,
оскільки вартість викраденого майна вимагає  кваліфікувати  діяння
засудженого як дрібна крадіжка.
     Заслухавши  доповідача,  думку   прокурора   на   підтримання
касаційного подання, перевіривши матеріали справи  та  обговоривши
доводи  подання,  колегія  суддів  вважає,  що  касаційне  подання
підлягає задоволенню.
     Відповідно до ст.51 КУпАП в редакції від 2 червня 2005  року,
викрадення чужого майна вважається дрібним, якщо  вартість  такого
майна  на  момент  вчинення  правопорушення  не  перевищує   трьох
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
     Згідно із Законом України "Про  податок  з  доходів  фізичних
осіб" ( 889-15 ) (889-15)
         від 22 травня 2003 року, в  частині  кваліфікації
злочинів  чи  адміністративних   правопорушень   неоподатковуваний
мінімум  доходів  громадян  установлюється  на  рівні   податкової
соціальної  пільги,  визначеної  відповідно  до  підпункту  6.1.1.
п.6.1. ст.6. цього Закону для відповідного року, тобто у  розмірі,
що дорівнює 50% однієї мінімальної заробітної плати,  встановленої
законом на 1 січня звітного податкового року. Станом  на  1  січня
2006 року мінімальна заробітна плата становила  350  грн.,  а  50%
від  цієї суми  дорівнює  175  грн.,  отже  на  момент  викрадення
ОСОБА_1 майна ОСОБА_5 - станом на 9 квітня  2006  року  -  дрібною
крадіжкою вважалося викрадення майна на суму 525 грн..
     ОСОБА_1 засуджений за ч.2 ст.185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
          щодо
чужого майна вартістю  443  грн.  та  за  ч.3  ст.185  КК  України
( 2341-14 ) (2341-14)
          щодо  чужого  майна  вартістю  209   грн..   Вартість
викраденого майна за кожним з епізодів крадіжки не перевищує трьох
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тому діяння  ОСОБА_1
дійсно слід було кваліфікувати як дрібна крадіжка.  Отже  місцевий
суд неправильно застосував кримінальний закон, який діяв на момент
постановлення вироку,  у  зв'язку  з  чим  вирок  підлягає  зміні, 
кримінальна справа про обвинувачення ОСОБА_1 за ч.ч.2,  3.  ст.185
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         підлягає закриттю за відсутністю  в  діянні
складу злочину,
     Керуючись ст.ст.395, 396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
        , -
                        у х в а л и л а :
     касаційне подання заступника прокурора Автономної  Республіки
Крим задовольнити.
     Вирок Керченського міського суду Автономної  Республіки  Крим
від 16 червня 2006 року відносно ОСОБА_1 у частині засудження його
за ч.ч.2, 3. ст.185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         скасувати,  кримінальну
справу в цій  частині  закрити  за  відсутністю  в  діянні  складу
злочину, на підставі п.2  ч.1  ст.6  КПК  України  ( 1001-05 ) (1001-05)
        ,  і
вважати ОСОБА_1 засудженим за ч.2 ст.190 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на
1 рік позбавлення волі. В решті вирок залишити без зміни.
 
                              судді:
            Синявський О.Г.  Косарєв В.I.  Гриців М.I.