У Х В А Л А

                          IМЕНЕМ  УКРАЇНИ

       Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

                Верховного Суду України у складі:

     головуючого - судді

     Редьки А.I.,

     суддів

     Заголдного В.В.,  Мороза М.А.,

     прокурора

     Кравченко Є.С.

     розглянула в судовому засіданні 29 березня  2007  року  в  м.
Києві  кримінальну  справу  за  касаційним   поданням   заступника
прокурора Хмельницької області.

     Вироком Теофіпольського районного суду  Хмельницької  області
від 28 березня 2006 року

     ОСОБА_1,

     IНФОРМАЦIЯ_1 року народження,

     не судиму,

     засуджено за  ст.  166  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          на  3  роки
обмеження волі, а на підставі  ст. 75 КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          її
звільнено від відбування покарання з  випробуванням  тривалістю  1
рік 6 місяців іспитового строку.

     В апеляційному порядку справа не розглядалася.

     Згідно з вироком, ОСОБА_1 визнано винною  у  тому,  що  вона,
маючи на утриманні малолітнього сина  ОСОБА_2,  IНФОРМАЦIЯ_2  року
народження,  злісно  не  виконувала  батьківських  обов'язків,  не
приділяла  належної   уваги   його   вихованню,   не   забезпечила
сприятливих умов для його нормального розвитку і стану здоров'я, а
грошову допомогу на дитину на суму 3384 грн. витратила  на  власні
потреби. У таких умовах малолітній син Iван тяжко  захворів,  його
було госпіталізовано з діагнозом гіпотрофія 2 ступеню та анемія  1
ступеню.

     У касаційному поданні прокурор просить скасувати вирок суду у
зв'язку  з  неправильним  застосуванням  кримінального  закону  та
невідповідністю  призначеного  засудженій  покарання,   а   справу
направити на новий судовий розгляд. Посилається на  те,  що  судом
ОСОБА_1, яка має на утриманні  дитину  до  чотирнадцяти  років,  у
порушення вимог ст. 61 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         призначено покарання
у виді  обмеження  волі.  Зазначає,  що  призначене  покарання  не
відповідає тяжкості злочину  й  особі  засудженої  внаслідок  його
м'якості.

     Заслухавши доповідь  судді  Верховного  Суду  України,  думку
прокурора, який підтримав доводи касаційного подання,  перевіривши
матеріали  справи  та  обговоривши  доводи  касаційного   подання,
колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню.

     Відповідно до ч. 3 ст. 61 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         покарання  у
виді обмеження волі не застосовується до  неповнолітніх,  вагітних
жінок і жінок, що мають дітей  віком  до  чотирнадцяти  років,  до
осіб, що досягли пенсійного  віку,  військовослужбовців  строкової
служби та інвалідів першої й другої групи.

     Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 має  на  утриманні
сина ОСОБА_2,  IНФОРМАЦIЯ_2 року народження.

     Усупереч вимогам закону суд призначив  ОСОБА_1,  яка  має  на
утриманні дитину до чотирнадцяти років, покарання у виді обмеження
волі.

     Отже, доводи у касаційному поданні прокурора про те,  що  суд
неправильно застосував кримінальний закон, є слушними.

     За таких обставин вирок щодо ОСОБА_1 підлягає  скасуванню,  а
справа - направленню на новий  судовий  розгляд.  Під  час  нового
судового розгляду суд має усунути  зазначені  недоліки  і  в  разі
доведеності  винуватості  ОСОБА_1  у  вчиненні  злочину   прийняти
рішення, яке б точно відповідало вимогам закону.

     На підставі наведеного, керуючись  ст.  ст.  394  -  396  КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
        , колегія суддів

                        у х в а л и л а :

     касаційне подання прокурора задовольнити.

     Вирок Теофіпольського районного суду Хмельницької області від
28 березня 2006 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на
новий судовий розгляд.

                           С у д д і :

     Заголдний В.В.       Мороз М.А.  Редька А.I.