2а/1270/9942/12 Про визнання бездіяльності ДПІ протиправною та стягнення з Державного бюджету України надмірно сплачених грошових зобов'язань з податку на прибуток - 10.02.2016 Прийняття

розглянувши у судовому засіданні касаційні скарги Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області та Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 січня 2013 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2013 року, касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на додаткову постанову Луганського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2013 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2013 року

у справі № 2а/1270/9942/2012

за позовом Приватного акціонерного товариства "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби

та Головного управління Державного казначейства України у Луганській області

про визнання бездіяльності протиправною та стягнення надмірно сплачених грошових зобов'язань,

Приватне акціонерне товариство "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" (далі - ПАТ "ЛИНІК") звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську (далі - Інспекція) та Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області (далі - Управління) про визнання бездіяльності першого відповідача протиправною, стягнення з Державного бюджету України надмірно сплачених грошових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 75 429 658,00 грн. та акцизному податку у сумі 5 496 232,81 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 25 січня 2013 року позовні вимоги ПАТ "ЛИНІК" задоволено: визнана протиправною бездіяльність Інспекції щодо несвоєчасної підготовки та неподання Управлінню висновку про повернення коштів надмірно сплачених грошових зобов'язань за заявою позивача; стягнуто з Державного бюджету України на користь ПАТ "ЛИНІК" надмірно сплачені грошові зобов'язання з податку на прибуток у сумі 75 429 658,00 грн. та акцизному податку у сумі 5 461 784,63 грн.

Додатковою постановою Луганського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2013 року, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2013 року, стягнуто з Державного бюджету України на користь ПАТ "ЛИННІК" документально підтверджені судові витрати у сумі 2 178,19 грн.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року відновлено втрачене провадження у вказаній справі.

У касаційних скаргах відповідачі, посилаючись на порушення судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті судових рішень про задоволення позову та рішень про стягнення судового збору, просять їх скасувати, прийняти рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В запереченнях на касаційні скарги позивач з доводами та вимогами відповідачів не погодився, просив касаційні скарги Інспекції та Управління залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційних скарг, заслухавши представника позивача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційних скарг, виходячи з наступного.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі досліджених доказів, зокрема, податкових декларацій, уточнюючих розрахунків, платіжних доручень та даних облікової картки позивача, довідки податкового органу про розрахунки ПАТ "ЛИНІК" з бюджетом ПАТ "ЛИНІК" здійснено надмірну сплату податку на прибуток у розмірі 75 429 658,00 грн. та акцизного податку у розмірі 5 461 784,63 грн.

Згідно з довідкою Інспекції про розрахунки ПАТ "ЛИНІК" з бюджетом станом на 01 липня 2012 позивач не має заборгованості перед бюджетом, а має переплату за різними видами податків на загальну суму 451 259 835,17 грн.

Листом від 10 липня 2012 року ПАТ "ЛИНІК" подано до заяву про повернення надмірно сплачених сум грошових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 75 429 658,00 грн. та акцизному податку у сумі 5 725 863,73 грн. У подальшому, листом від 26 липня 2012 року, позивач надав заяву про зменшення суми повернення надмірно сплачених сум грошових зобов'язань з акцизного податку на суму 5 496 232,81 грн.

Листом від 24 липня 2012 року Інспекцією запропоновано ПАТ "ЛИНІК" надати перелік платіжних доручень або інших документів, якими підтверджено виникнення переплати з податку на прибуток та акцизному податку за скраплені гази, у відповідь на який позивачем надано необхідні підтверджуючі документи.

На підтвердження направлення Інспекцією позивачу інших запитів, листів чи інших документів з приводу надісланої ПАТ "ЛИНІК" заяви про повернення надмірно сплачених грошових зобов'язань відповідачем не надано доказів.

Задовольняючи позовні вимоги попередні судові інстанції виходили із того, що позивачем дотримано встановлені законодавчі вимоги, що передують прийняттю відповідачем висновку про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань. З огляду на те, що Інспекцією не направлено у встановлений строк відповідного висновку до органу казначейства нею порушено вимоги чинного податкового законодавства.

Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, зробленими з порушенням норм процесуального права, без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення спору, а відтак оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з частиною 4 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України на суд покладається обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі.

За змістом пункту 3 частини 1 статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України у мотивувальній частині судового рішення зазначаються обставини, встановлені судом із посиланням на докази, мотиви неврахування окремих доказів, а також мотиви, з яких суд виходив при ухваленні рішення, і положення закону, якими він керувався. В мотивувальній частині рішення наводяться дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінка всіх доказів, з яких виходив суд при вирішенні спору; визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд повинен це обґрунтувати.

В світлі висновку, викладеному у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України", суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника, а виходячи з позиції цього суду, що висловлена в пункті 42 рішення "Бендерський проти України", відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.

Разом з тим, наведених вимог суди попередніх інстанцій не дотримались.

Згідно з підпунктом 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Підпунктом 17.1.10 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України визначено платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Так, порядок та умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань визначений статтею 43 Податкового кодексу України.

Відповідно до наведеної статті помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються органом державної податкової служби на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

З аналізу наведених норм слідує, що прийняття податковим органом висновку про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань обумовлене існуванням таких обставин: наявність надмірної сплати грошових зобов'язань, відсутність боргу в платника податків, подання платником заяви про повернення коштів із зазначенням напряму їх перерахування.

Таким чином, для правильного вирішення спору необхідно було встановити обставини наявності/відсутності у позивача надмірної сплати грошових зобов'язань, податкового боргу, заяви про повернення коштів із зазначенням напряму їх перерахування.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій, встановлюючи обставину наявності у позивача надмірної сплати грошових зобов'язань, не надали оцінки доводам Інспекції, якими обґрунтовувалась позиція щодо відсутності у позивача права на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань. Зокрема, під час судового розгляду Інспекція вказувала, що за результатами господарської діяльності ПАТ "ЛИНІК" у ІІ-ІІІ, ІІ-ІV кварталах 2011 року було задекларовано доходів менше ніж витрат, що призвело до виникнення від'ємного значення оподаткування, яке не є надміру сплаченим грошовим зобов'язанням. Крім того, податковий орган вказував, що позивач сплачував самостійно визначені грошові зобов'язання по податку на прибуток та акцизного податку авансовими платежами, а оскільки, на думку Інспекції, авансові платежі не є грошовими зобов'язаннями в розумінні Податкового кодексу (2755-17) , вони не підлягають поверненню як надміру сплачена сума грошових зобов'язань.

Надання оцінки вказаним доводам та перевірка вказаних обставин має вирішальне значення для розгляду справи, адже підтвердить або спростує наявність фактичної переплати грошових зобов'язань у позивача.

Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає (частини четверта, п'ята зазначеної статті).

Крім того, задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що встановлений Податковим кодексом (2755-17) порядок не передбачає повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у спосіб судового стягнення. Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань є виключним повноваженням податкових органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості.

У випадку встановлення судом обставин допущення порушень податковим органом прав платника податків, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання.

З огляду на те, що постанова Луганського окружного адміністративного суду від 25 січня 2013 року та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2013 року не відповідає положенням статі 159 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , вони підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд.

Щодо прийнятої судом першої інстанції додаткової постанови, яка залишена без змін судом апеляційної інстанції, про стягнення підтверджених судових витрат у сумі 2 178,19 грн. колегія суддів вважає, що такі судові рішення також підлягають скасуванню.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, рішення про присудження здійснених особою судових витрат залежить від постановлення судом рішення за наслідками розгляду позовних вимог. Оскільки судові рішення про задоволення позовних вимог не відповідають вимогам чинного законодавства та підлягають скасуванню, додаткова постанова та ухвала суду апеляційної інстанції, якими вирішено питання про стягнення судових витрат, теж підлягають скасуванню.

Частиною 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Таким чином, неповне з'ясування судами дійсних обставин справи та допущені порушення норм процесуального права є підставною для скасування ухвалених рішень та направлення справи на новий розгляд.

Згідно зі статтею 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій на підставі належних та допустимих доказів не було з'ясовано належним чином обставини справи, в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційні скарги Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області та Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 січня 2013 року, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2013 року, додаткову постанову Луганського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2013 року скасувати.