У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 березня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Військової судової колегії Верховного Суду
України в складі :
Пилипчука П.П. - головуючого, Пінчука М.Г., Волкова О.Ф.,
за участю прокурора Бобровницького А.Е., захисників
засудженого - ОСОБА_2, ОСОБА_3, адвоката ОСОБА_4 розглянувши в
судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1, його
захисників - ОСОБА_2 та адвоката ОСОБА_4 на вирок військового
апеляційного суду Центрального регіону від 14 грудня 2006 року в
кримінальній справі стосовно військовослужбовця Збройних Сил
України
полковника ОСОБА_1, який народився IНФОРМАЦIЯ_1року в м.
Кременчук Полтавської області, українця, громадянина України, з
вищою освітою, одруженого, раніше не судимого, має на утриманні
неповнолітню дитину,
в с т а н о в и л а :
Вироком військового апеляційного суду Центрального регіону
від 14 грудня 2006 року ОСОБА_1 визнано винним в одержанні хабара
службовою особою, яка займає відповідальне становище, в особливо
великому розмірі, поєднаному з вимаганням хабара, тобто у вчиненні
злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
. На
підставі зазначеної статті Волошину призначено покарання у виді
позбавлення волі строком на 8 (вісім) років, з позбавленням права
займати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими і
організаційно господарськими обов'язками строком на 2 роки, та з
конфіскацією майна, яке є його особистою власністю. На підставі
ст. 54 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
засудженого позбавлено військового
звання "полковник".
Згідно з вироком суду, 1 листопада 2005 року начальник
управління капітального будівництва Міністерства оборони України
полковник ОСОБА_1під час зустрічі з радником директора ТОВ
"Укравтоцентр" Хотюном А.В. заявив останньому, що підпише
тристоронні угоди про зміну сторони по договорам НОМЕР_1 від 20
листопада 2004 року та НОМЕР_2 від 22 січня 2005 року, укладеним
між управлінням капітального будівництва Міністерства оборони
України та ТОВ "Укравтоцентр", у разі отримання хабара в розмірі
семи мільйонів гривень.
Про вимогу ОСОБА_1 Хотюн А.В. в той же день повідомив
директора ТОВ "Укравтоцентр" Чубу А.В., який 2 листопада 2005 року
звернувся до правоохоронних органів з відповідною заявою. Після
цього Чуба А.В. разом з Хотюном А.В. зустрілись з ОСОБА_1 в
службовому кабінеті останнього, деОСОБА_1наполягав на своїх
вимогах щодо передачі йому хабара, зменшивши суму хабара до 3 млн.
гривень. Крім підписання угод про зміну сторони в зазначених вище
договорах ОСОБА_1 обіцяв сприяти у вирішенні в Господарському суді
м. Києва порушених за позовами Генеральної прокуратури України
справ на користь ТОВ "Укравтоцентр". Під час зустрічі порядок
передачі грошових коштів та підписання документів були узгоджені.
10 листопада 2005 року біля 14 години в службовому кабінеті
начальника управління капітального будівництва Міністерства
оборони України, який розташований на другому поверсі будинку
АДРЕСА_1, ОСОБА_1, являючись військовою службовою особою, яка
займає відповідальне становище, одержав від директора ТОВ
"Укравтоцентр" Чуби А.В. 580 000 (п'ятсот вісімдесят тисяч)
доларів США (2 929 000 гривень) за виконання в його інтересах дій
з виконанням службового становища, а саме за підписання договорів
НОМЕР_3, НОМЕР_4 від 10 листопада 2005 року та сприяння щодо
вирішення на користь ТОВ "Укравтоцентр" справ у Господарському
суді м. Києва, шляхом підписання заяв до Господарського суду м.
Києва по справам №№ 38/422 та 38/423, які знаходились у
провадженні вказаного суду. Після отримання хабара ОСОБА_1 був
затриманий працівниками правоохоронних органів.
В касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, посилаючись на
невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи,
наполягаючи на відсутності ознак складу інкримінованого йому
злочину, просить вирок скасувати, а кримінальну справу стосовно
нього закрити.
Захисник засудженого - адвокат ОСОБА_4 свою касаційну скаргу
обгрунтовує невідповідністю висновків суду фактичним обставинам
справи, істотним порушенням кримінально-процесуального закону та
неправильним застосуванням кримінального закону, допущеним
військовим судом регіону при постановленні обвинувального вироку.
На думку захисника засудженого, судове слідство проведено
однобічно і необ'єктивно, судове рішення стосовно ОСОБА_1 є
упередженим. Висновок суду про відповідальне службове становище
засудженого, його захисник вважає безпідставним, а кваліфікацію
дій ОСОБА_1 як вимагання хабара - незаконною. У зв'язку з
відсутністю в діях ОСОБА_1 об'єктивної сторони злочину,
передбаченого ст. 368 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, просить вирок
скасувати, а кримінальну справу - закрити.
Аналогічні вимоги викладені і в касаційні скарзі ОСОБА_2
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України Волков
О.Ф., пояснення захисників засудженого, які підтримали вимоги
касаційних скарг, думку прокурора, який заперечував проти
задоволення скарг, вивчивши матеріали кримінальної справи та
дослідивши доводи касаційних скарг, колегія суддів Військової
судової колегії вважає, що касаційні скарги задоволенню не
підлягають, передбачені у ст. 398 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
підстави
для скасування або зміни оскаржуваного вироку відсутні.
Судом об'єктивно, повно і всебічно встановлено обставини
справи та правильно кваліфіковано злочинні дії засудженого. Вина
Волошина у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується
сукупністю зібраних по справі доказів, безпосередньо досліджених в
судовому засіданні. Оцінка доказів судом проведена згідно з
вимогами процесуального законодавства, з наведенням у вироку
відповідних висновків щодо достовірності, допустимості доказів та
їх достатності для постановлення обвинувального вироку.
У вироку суду у повній відповідності до вимог ст. 334 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
наведено докази, на яких грунтується висновок
суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, та зазначено
мотиви, з яких судом відкинуто докази сторони захисту.
Доводи захисників про відсутність в діях засудженого складу
злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, є
безпідставними і спростовуються показаннями свідків Чуби, Хотюна,
Ващука, Сімонової, протоколом огляду й помітки грошей від 9
листопада 2005 року та протоколом огляду місця події із
застосуванням відеозапису від 10 листопада 2005 року, а також
показаннями свідка Супруна, зафіксованими в протоколі допиту
свідка від 7 липня 2006 року, отриманому з Генеральної прокуратури
Російської Федерації в порядку правової допомоги згідно з
Європейською конвенцією "Про взаємну допомогу по кримінальним
справам" від 20 квітня 1959 та Конвенцією "Про правову допомогу і
правові стосунки в цивільних, сімейних та кримінальних справах"
від 22 січня 1993 року. Висновки суду щодо в наявності в діях
ОСОБА_1 кваліфікуючих ознак одержання хабара, передбачених ч. 2
ст. 368 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, а саме: "службовою особою, яка
займає відповідальне становище" та "поєднане з вимаганням хабара",
судом касаційної інстанції визнаються належним чином вмотивованими
та безсумнівними.
Як вбачається з вироку суду та матеріалів справи, суд
визначив засудженому міру покарання у повній відповідності до
встановлених ст. 65 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
загальних засад
призначення покарання. Підстав вважати призначене покарання таким,
що не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого, немає.
Відповідно до ч. 1 ст. 395 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
касаційний
суд перевіряє законність і обгрунтованість судового рішення за
наявними у справі і додатково поданими матеріалами в тій частині,
в якій воно було оскаржене. Суд касаційної інстанції вправі вийти
за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище
засудженого.
При вирішенні питання про розмір і розподіл судових витрат,
суд допустив порушення вимог кримінального-процесуального закону,
присудивши стягнути із засудженого ОСОБА_1 в доход держави 6670
гривень 58 коп., витрачених на проведення фоноскопічної, хімічної
та технічної експертиз.
Статтею 93 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
встановлено, що судові
витрати стягуються з підсудного при визнанні його винним, а
статтею 91 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
передбачено, що судові витрати,
складаються серед іншого із сум, витрачених на дослідження речових
доказів.
Оскільки фіксація факту вимагання і отримання хабара
ОСОБА_1здійснювалась із застосуванням технічних засобів отримання
інформації за допомогою прихованої відеозйомки зустрічей ОСОБА_1
та Чуби А.В. без дозволу суду, тобто з порушенням ч. 5 ст. 97 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
та ст. 8 Закону України "Про
оперативно-розшукову діяльність" ( 2135-12 ) (2135-12)
, відповідні відео та
аудіо записи судом доказами по справі обгрунтовано не визнані. У
зв'язку з цим, ціна проведеної Київським НДIСЕ судової експертизи
зазначених записів у розмірі 5236 гривень віднесена до судових
витрат помилково, вказану суму присуджено стягнути із засудженого
в порушення зазначених вище норм статей 91, 93 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
.
За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку,
що в частині покладення судових витрат вирок суду підлягає зміні,
з віднесенням на рахунок держави 5236 гривень, витрачених на
проведення судової експертизи звукозапису.
В іншій частині обвинувальний вирок колегія суддів Військової
судової колегії Верховного Суду України визнає законним і
обгрунтованим, таким, що постановлений з дотриманням вимог
кримінального та кримінально-процесуального, а тому вважає за
необхідне вирок в цій частині залишити без змін, а касаційні
скарги - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 394, 396, 398 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
,
колегія суддів Військової судової колегії Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Касаційні скарги засудженого ОСОБА_1, захисників засудженого
ОСОБА_2 та адвоката ОСОБА_4 - залишити без задоволення.
Вирок військового апеляційного суду Центрального регіону від
14 грудня 2006 року в кримінальній справі стосовно ОСОБА_1
змінити, зменшити суму стягнення з засудженого судових витрат до
1434 грн. 58 коп. Судові витрати на суму 5236 гривень віднести на
рахунок держави.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Судді :
Пилипчук П.П. Пінчук М.Г. Волков О.Ф.