У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючої - судді
Присяжнюк Т.I.,
суддів
Кармазіна Ю.М. і Школярова В.Ф.,
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 20 березня 2007
року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1
на судові рішення щодо нього.
Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 27 квітня
2006 року
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1,
судимий 16 лютого 2005 року за ч.2 ст. 186 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
на 4 роки позбавлення волі і на підставі ст. 75 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
звільнений від відбування покарання з
випробуванням з іспитовим строком на 2 роки,
засуджений за ч.2 ст. 186 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 5 (п'ять)
років позбавлення волі і на підставі ст. 71 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до призначеного покарання приєднано невідбуту частину покарання за
попереднім вироком Святошинського районного суду м. Києва від 16
лютого 2005 року й остаточно визначено за сукупністю вироків 5
(п'ять) років 6 (шість) місяців позбавлення волі.
Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 02 серпня 2006 року
зазначений вирок залишено без зміни.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він, 25
листопада 2005 року приблизно о 18 год. 25 хв. біля будинку №128/2
на проспекті Перемоги в м. Києві, за обставин, встановлених судом
та детально наведених у вироку, повторно, відкрито заволодів
мобільним телефоном "Sіemens S-65", який належав ОСОБА_2 вартістю
2000 грн.
У касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_1
посилається на неправильне застосування кримінального закону та
істотні порушення кримінально-процесуального закону.
Наводячи у скарзі свій аналіз зібраних доказів, вказує, що
потерпілий подарував йому (засудженому) мобільний телефон, а тому
кримінальну справу щодо нього необхідно закрити за відсутністю в
його діях складу злочину. В доповненнях до касаційної скарги
вказує про неправильну кваліфікацію його дій за ч.2 ст. 186 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
і вважає, що їх необхідно кваліфікувати за ст.
190 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Крім того посилається на порушення його права на захист,
оскільки йому було відмовлено у задоволенні клопотання про
ознайомлення з матеріалами справи та протоколом судового
засідання. Стверджує, що розгляд справи в суді апеляційної
інстанції відбувся без участі його захисника, суд не надав йому
можливості дати пояснення з приводу поданої ним апеляції, не
проведено судових дебатів.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України,
перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційній
скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не
підлягає.
Висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину,
передбаченого ч.2 ст. 186 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, грунтуються на
досліджених і належно оцінених у судовому засіданні доказах, які
детально викладені у вироку. Кваліфікація дій засудженого за ч.2
ст. 186 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
відповідає встановленим обставинам
справи.
Доводи засудженого про неправильну кваліфікацію його дій за
ч.2 ст. 186 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
перевірялись судами першої і
апеляційної інстанцій і обгрунтовано визнані такими, що не
відповідають матеріалам справи
Так, потерпілий ОСОБА_2 як в судовому засіданні так і на
досудовому слідстві послідовно стверджував, що саме ОСОБА_1
відкрито викрав його мобільний телефон вихопивши з рук і втік з
місця події.
Ці показання потерпілого відповідають у деталях сукупності
інших зібраних у справі доказів, зокрема, показанням свідків
ОСОБА_3, ОСОБА_4, даними протоколів очної ставки, огляду та
вилучення предметів, впізнання та інших.
За таких обставин доводи засудженого про необхідність
кваліфікації його дії за ст. 190 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
є
безпідставними.
Наведені вище докази спростовують посилання ОСОБА_1 на те, що
телефон йому подарував потерпілий ОСОБА_2
Покарання засудженому призначено відповідно до вимог ст. 65
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
в межах санкції статі КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, за якою його засуджено, з врахуванням тяжкості
вчиненого злочину, даних про особу засудженого, обставин, що
пом'якшують та обтяжують покарання, і це покарання є справедливим.
Наведені у касаційній скарзі засудженого доводи про порушення
його права на захист у зв'язку з тим, що йому безпідставно
відмовлено у задоволенні клопотань про ознайомлення з матеріалами
справи та протоколом судового засідання, а також те, що розгляд
справи в суді апеляційної інстанції відбувся з порушенням
кримінально-процесуального закону є безпідставними.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 було надано
можливість ознайомитися із справою. Оскільки засуджений відверто
затягував час ознайомлення, що перешкоджало своєчасному розгляду
справи в апеляційному суді, суд обгрунтовано надав йому можливість
ознайомитися з матеріалами справи за копією кримінальної справи,
виготовленої з цією метою, однак він відмовився її отримувати про
що був складений відповідний акт
Посилання у касаційній скарзі ОСОБА_1на порушення апеляційним
судом вимог кримінально-процесуального закону, зокрема, що розгляд
справи було проведено без участі його захисника, суд не надав йому
можливості дати пояснення з приводу поданої ним апеляції і
не проведення судових дебатів є безпідставними.
В матеріалах справи відсутні клопотання засудженого про його
бажання мати захисника при апеляційному розгляді справи.ОСОБА_1
брав участь у розгляді справи в апеляційному суді і давав
пояснення з приводу поданої ним апеляції
Судом проведено судові дебати та надано останнє слово ОСОБА_1
таким чином істотних порушень кримінально-процесуального
закону, які б могли тягнути скасування чи зміну судових рішень
щодо ОСОБА_1, як про це зазначається у скарзі засудженого, не
допущено з боку органів досудового слідства і суду.
Не виявлено у справі обставин, які могли б свідчити про
проявлену необ'єктивність при розгляді справи судами першої та
апеляційної інстанцій.
Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог
кримінально-процесуального законодавства.
Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
.
Отже, при перевірці справи не виявлено передбачених ст. 398
КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
підстав для скасування чи зміни судових
рішень щодо ОСОБА_1 у касаційному порядку і відповідно немає
підстав для призначення справи до розгляду з повідомленням
зазначених у ст. 384 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
осіб.
Виходячи з викладеного, керуючись ст. 394 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
у х в а л и л а :
відмовити у задоволенні касаційної скарги засудженого
ОСОБА_1.
С у д д і :
Присяжнюк Т.I. Кармазін Ю.М. Школяров В.Ф.