У х в а л а
 
                          іменем України
     Колегія суддів Військової  судової  колегії  Верховного  Суду
України в складі:
     Пилипчука П.П. - головуючого,
     Волкова О.Ф.,
     Пінчука М.Г.,
     за  участю  прокурора  Бобровницького  А.Е.,  ОСОБА_1  та  її
захисника ОСОБА_2,
     розглянувши в судовому засіданні 14 березня 2007  року  в  м.
Києві кримінальну справу стосовно ОСОБА_1 за  касаційним  поданням
першого заступника військового прокурора Західного регіону України
на вирок військового місцевого суду Чернівецького гарнізону від 24
травня 2006 року та ухвалу військового апеляційного суду Західного
регіону від 18 липня 2006 року,
 
                      в с т а н о в и л а :
     За вироком військового місцевого суду Чернівецького гарнізону
від  24 травня 2006 року колишнього військовослужбовця  військової
служби за контрактом військової частини А1349 старшого солдата
     ОСОБА_1,    IНФОРМАЦIЯ_1,   уродженку    м.    Хмельницького,
українку, громадянку України,  раніше  не  судиму,  на  військовій
службі з грудня 2003 року, -  
     визнано винною у скоєнні злочину,  передбаченого  частиною  1
статті 366 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        , та на підставі частини 4 статті
74  КК   України   ( 2341-14 ) (2341-14)
           звільнено   від   покарання.   За
звинуваченням у скоєнні злочину, передбаченого частиною  3  статті
191  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
        ,  ОСОБА_1  виправдано  у  зв'язку  з
відсутністю в її діях складу злочину на підставі пункту 2 статті 6
КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
        .
     Ухвалою військового апеляційного суду Західного  регіону  від
18 липня 2006 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
     ОСОБА_1 визнано винною в тому, що вона в період з 22  вересня
2004 року по 18 серпня 2005 року, виконуючи обов'язки IНФОРМАЦIЯ_2
військової частини А1349, являючись військовою службовою особою, в
жовтні  2004  року  помилково  нараховане   грошове   забезпечення
прапорщику  ОСОБА_3 за зазначений місяць в сумі 593 грн. 13  коп.,
в  січні  2005  року  помилково  нараховане  грошове  забезпечення
сержанту за контрактом ОСОБА_4 в сумі 348 грн. та  у  лютому  2005
року помилково нараховану йому одноразову  грошову  винагороду  за
2004 рік в сумі 290 грн. й грошове забезпечення за лютий 2005 року
в сумі 386  грн.   57  коп.,  включила  вказані  грошові  суми  до
загальної суми виданого грошового забезпечення військовослужбовцям
частини за обчислений період та умисно внесла у  видаткові  касові
ордери НОМЕР_1 від 18 жовтня 2004 року, НОМЕР_2 від 26 січня  2005
року, НОМЕР_3 від 17 лютого 2005 року та  НОМЕР_4  від  17  лютого
2005 року,  а  також  у  касову  книгу  за  цими  датами  завідомо
неправдиві  відомості  про  виплату  грошового   забезпечення   та
одноразової грошової винагороди за  2004  рік  військовослужбовцям
військової частини А1349, в тому числі  ОСОБА_3  та  ОСОБА_5,  які
вказані кошти не отримували. В  зазначених  фінансових  документах
ОСОБА_1 вчинила власноручні підписи про видачу цих  коштів,  тобто
внесла до офіційних документів завідомо неправдиві відомості.
     Досудовим слідством ОСОБА_1 обвинувачувалась також в тому, що
вона заволоділа шляхом зловживання службовим  становищем  коштами,
що  не  були  виплачені  військовослужбовцям  військової   частини
А1349 - прапорщику ОСОБА_3 за серпень,  вересень  і  жовтень  2004
року та сержанту за контрактом ОСОБА_4 за  січень  та  лютий  2005
року й одноразовою грошовою винагородою останнього за 2004 рік, на
загальну суму 2783 грн. 38 коп.
     У  касаційному  поданні  ставиться  питання  про   скасування
ухвалених у справі судових рішень та направлення справи  на  новий
судовий  розгляд  до  військового  місцевого  суду   Хмельницького
гарнізону. При цьому в  поданні  міститься  посилання  на  істотне
порушення  судами  вимог  кримінально-процесуального   закону   та
неправильне застосування кримінального закону.
     Так, прокурор вказує на те,  що  суд  безпідставно  виправдав
ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого частиною 3 статті 191  КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
        , визнавши  її  винною  у  вчиненні  службового
підроблення звільнив від кримінального покарання, яке їй  не  було
призначено. Разом з тим  вона  була  звільнена  від  покарання  на
підставі частини 4 статті 74 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        .
     Заслухавши доповідь судді  Верховного  Суду  України  Пінчука
М.Г.,  прокурора,  який  підтримав  доводи  касаційного   подання,
ОСОБА_1 та її  захисника  ОСОБА_2,  які  просили  залишити  судові
рішення без зміни, перевіривши матеріали  справи,  колегія  суддів
Військової  судової   колегії   вважає,   що   касаційне   подання
задоволенню не підлягає.
     Відповідно до статті 398 КПК України  ( 1001-05 ) (1001-05)
          підставами
для скасування або зміни вироку, ухвали,  постанови  -  є  істотне
порушення    кримінально-процесуального    закону,     неправильне
застосування кримінального  закону,  невідповідність  призначеного
покарання тяжкості злочину та особі засудженого.
     Висновок  суду  першої  інстанції  щодо  відсутності  в  діях
ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого частиною  3  статті  191  КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
        , та виправдання її в цій частині  на  підставі
пункту 2 статті 6 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
         - є вірним,  оскільки  з
матеріалів справи  не  вбачається,  що  ОСОБА_1  заволоділа  чужим
майном (коштами) шляхом зловживанням своїм службовим становищем та
здійснила їх привласнення, або мала такий намір. У зв'язку  з  цим
звинувачення ОСОБА_1 у привласненні коштів в  розмірі 2783 грн. 38
коп. є безпідставним.
     Про відсутність в діях  ОСОБА_1  складу  зазначеного  злочину
свідчать також і пояснення свідків ОСОБА_6,  ОСОБА_7  та  ОСОБА_8,
які надані в ході судового розгляду справи.
     Звільнення  судом  першої  інстанції  ОСОБА_1   на   підставі
частини   4  статті  74  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          від   покарання
внаслідок зміни обстановки  в  частині  обвинувачення  у  вчиненні
злочину,  передбаченого  частиною  1   статті   366   КК   України
( 2341-14 ) (2341-14)
        , є також вірним, оскільки на  час  розгляду  справи  в
суді вона перестала бути суспільно небезпечною.  У  скоєному  вона
визнала себе повністю, а вчинений злочин відноситься до  категорії
невеликої  тяжкості  (відповідно   до   статті   12   КК   України
( 2341-14 ) (2341-14)
        ).
     Звільнення ж ОСОБА_1 від покарання, яке  не  було  призначене
відповідно до санкції кримінального закону, не  є  таким  істотним
порушенням кримінально-процесуального закону, яке тягне  за  собою
скасування постановленого судом вироку.
     У зв'язку з цим колегія суддів  вважає,  що  судові  рішення,
ухвалені в справі, на підставі статті 396 ЦПК України  ( 1618-15 ) (1618-15)
        
підлягають залишенню без зміни, а касаційне  подання  прокурора  -
без задоволення.
     Керуючись статтями 396, 398 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
        ,  колегія
суддів Військової судової колегії Верховного Суду України
 
                        у х в а л и л а :
     Касаційне подання прокурора залишити без задоволення.
     Вирок військового місцевого суду Чернівецького гарнізону від 
24 травня  2006  року  та  ухвалу  військового  апеляційного  суду
Центрального  регіону  від  18  липня  2006  року,   постановлених
відносно ОСОБА_1, - залишити без зміни.
 
                             Судді :
     П.П.Пилипчук  О.Ф.Волков  М.Г.Пінчук