ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного
Суду України у складі:
головуючого - судді Присяжнюк Т.I.,
суддів Кліменко М.Р. і Школярова В.Ф.,
за участю прокурора Яковенко Р.I.,
потерпілих ОСОБА_4 і ОСОБА_9,
захисників ОСОБА_6 і ОСОБА_5
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 13 березня 2007
року кримінальну справу за касаційними скаргами потерпілої ОСОБА_4
та захисників ОСОБА_5 і ОСОБА_6 на вирок апеляційного суду м.
Києва від 20 листопада 2006 року, яким засуджено:
ОСОБА_1, IНФОРМАЦIЯ_1, уродженця Київської області, раніше не
судимого,
- за ч. 2 ст. 115 п.п. 4, 9,12 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 15
років позбавлення волі;
- за ч. 2 ст. 186 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на п'ять років
позбавлення волі і на підставі ст.70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за
сукупністю злочинів на 15 років позбавлення волі .
ОСОБА_2, IНФОРМАЦIЯ_2, уродженця м. Києва раніше не судимого,
- за ч. 2 ст. 115 п.п. 4, 9,12 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 15
років позбавлення волі ;
- за ч.2 ст. 186 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на п'ять років
позбавлення волі і на підставі ст.70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за
сукупністю злочинів на 15 років позбавлення волі.
ОСОБА_1 і ОСОБА_2 засуджено за відкрите викрадення чужого
майна за попередньою змовою групою осіб та умисне вбивство за
обтяжуючих обставин.
Як визнав суд, 21 березня 2006 року, близько 05 години,
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 знаходячись в стані алкогольного сп'яніння в
квартирі АДРЕСА_1, з застосуванням насильства, яке не є
небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, відкрито заволодіти
майном потерпілого ОСОБА_3 на загальну суму 1099 грн.
Після цього ОСОБА_2 та ОСОБА_1, усвідомлюючи можливість бути
викритими у вчиненні грабежу, вирішили вчинити умисне вбивство
ОСОБА_3 З цією метою вони під приводом провести потерпілого до
зупинки громадського транспорту вийшли з ним на вулицю. Перетнувши
проспект Радянської України в м. Києві біля "Синього" озера, вони
втрьох зайшли до лісопаркової зони де неподалік будинку 9-А по
проспекту Радянської України в м. Києві, близько 6 години 20
хвилин, ОСОБА_2, реалізуючи спільний з ОСОБА_1 умисел на вбивство
ОСОБА_3, наніс останньому удар палицею в потиличну ділянку голови
ззаду, від чого ОСОБА_3 впав на землю. Діючи з особливою
жорстокістю та з метою приховати інший злочин ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з метою позбавлення життя
почали одночасно наносити ОСОБА_3 численні та потужні удари
взутими ногами та палицею по голові, шиї, тулубу і верхнім
кінцівкам, які завідомо для них завдавали потерпілому особливих
страждань. Помітивши сторонню особу, яка наближалася до місця
побиття потерпілого, засуджені ОСОБА_2 та ОСОБА_1, боячись бути
затриманими, з місця вчинення злочину втекли.
Смерть ОСОБА_3 настала від черепно-мозкової травми та тупої
травми шиї.
У касаційних скаргах на вирок:
-потерпіла ОСОБА_9 не заперечуючи винуватості засуджених у
вбивстві потерпілого ОСОБА_4, вважає призначене їм покарання
м'яким, оскільки вони не розкаялися у скоєному, вчинили особливо
тяжкий злочин у стані алкогольного сп'яніння, що свідчить про їх
виключну небезпеку для суспільства. Просить змінити вирок і
призначити їм покарання у вигляді довічного позбавлення волі.
- захисник засудженого ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_5 стверджує,
що судовий розгляд у справі проведено неповно та однобічно.
Висновки суду про вчинення вбивства потерпілого ОСОБА_4
засудженими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за обтяжуючих обставин не
підтверджені матеріалами справи. ОСОБА_1 ніякої участі у
позбавленні життя потерпілого ОСОБА_3 не брав. Визнавальні
показання від нього отриманні внаслідок застосування недозволених
методів ведення слідства. Просить виро к суду змінити, виправдати
ОСОБА_1 за п.п. 4.9.12 ч.2 ст.115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
і
залишити незмінним покарання за ч.2 ст. 186 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
.
-захисник засудженого ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_6, просить
вирок щодо ОСОБА_2 скасувати, постановити новий вирок за яким його
виправдати за ст. 115 ч.2 пп. 4,12 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Наводячи свій аналіз доказів вважає, що обставини справи
досліджені неповно і необ'єктивно, а висновки суду не відповідають
фактичним обставинам справи. На її думку в матеріалах справи
відсутні докази щодо наявності в діях її підзахисного таких
кваліфікуючих ознак як попередня змова та особлива жорстокість.
Стверджує, що під час досудового слідства ОСОБА_2 обмовив себе та
ОСОБА_1 у навмисному вбивстві ОСОБА_4 за обтяжуючих обставин
внаслідок застосування до нього недозволених методів ведення
слідства. Вважає, що призначене ОСОБА_2 покарання є явно
несправедливим внаслідок його суворості, оскільки він щиро
розкаявся у вчиненому, має хронічні захворювання. позитивно
характеризується, на його утриманні знаходяться батьки похилого
віку, які є пенсіонерами.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення
потерпілої і захисників, які підтримали доводи своїх касаційних
скарг, думку прокурора, щодо законності та обгрунтованості вироку,
перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скаргах
доводи, колегія суддів вважає, що касаційні скарги задоволенню не
підлягають з таких підстав.
Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_2 і ОСОБА_1 у
вчиненні зазначених у вироку злочинних дій щодо потерпілого
ОСОБА_3, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються
зібраними у справі й перевіреними в судовому засіданні доказами і
є обгрунтованими.
Доводи в касаційних скаргах про те, що досудове і судове
слідство по справі проведено неповно і однобічно, а висновки суду
не відповідають фактичним обставинам справи і не підтверджені
дослідженими в судовому засіданні доказами, позбавлені підстав.
Як встановлено матеріалами справи органами досудового
слідства і судом дотримано вимог ст. 22 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
,
спрямованих на встановлення у справі об'єктивної істини.
Зокрема, винність засуджених ОСОБА_2і ОСОБА_1 у вчиненні
інкримінованого їм злочину підтверджується показаннями самих
засуджених в стадії досудового слідства, показаннями свідків
ОСОБА_7, ОСОБА_8 і ОСОБА_2, висновками численних експертиз, даними
протоколів відтворення обстановки та обставин події, протоколів
огляду місця події і речових доказів та інших.
Так, мотивуючи висновки про винність ОСОБА_2та ОСОБА_1 в
умисному вбивстві ОСОБА_3 за обтяжуючих обставин, суд обгрунтовано
послався на показання самих засуджених в стадії досудового
слідства, в яких вони при допитах, за участю своїх захисників,
змістовно і докладно показували, що смерть потерпілого ОСОБА_4
сталась внаслідок їх узгоджених і спільних дій, спрямованих на
його умисне вбивство.
Як стверджували засуджені, вони після заволодіння майном
потерпілого ОСОБА_4, за пропозицією ОСОБА_2з метою приховати
скоєний ними злочин, завели потерпілого до лісопаркової зони, де
спочатку ОСОБА_2 палицею наніс йому удар по голові, а коли ОСОБА_3
впав на землю, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з метою його умисного вбивства
нанесли потерпілому численні і потужні удари взутими ногами і
палицею в область голови, шиї та інші ділянки розташування життєво
важливих органів
Про те, що події вбивства ОСОБА_3 розвивалися саме так, як
спочатку стверджували засуджені ОСОБА_2 і ОСОБА_1 у своїх
показаннях, видно з показань свідків ОСОБА_7 ОСОБА_8 і ОСОБА_2
Під час відтворення обстановки і обставин події ОСОБА_2 і
ОСОБА_1 в присутності своїх захисників детально відтворили
обставини вчинення ними, зазначених у вироку, злочинних дій щодо
потерпілого ОСОБА_3, що стверджується відповідними протоколами.
Суд з'ясував причини зміни засудженими показань в судовому
засіданні і дав даній обставині у вироку відповідну оцінку.
З урахуванням викладеного, суд вірно обгрунтував свої
висновки у вироку зазначеними показаннями засуджених ОСОБА_2і
ОСОБА_1, даними на досудовому слідстві.
Ці показання засуджених знаходяться у повній відповідності з
іншими дослідженими в судовому засіданні доказами.
Судово-медичною експертизою встановлено, що смерть ОСОБА_3
сталась від черепно- мозкової травми, настанню якої сприяла
закрита травма шиї.
Вказані ушкодження виникли за життя від численних ударів тупими предметами і могли утворитися від дії
дерев'яної палиці, а також від дії ніг взутих у кросівки.
За висновками судово-імунологічної експертизи на светрі та
шапці ОСОБА_1, а також на куртці та спортивних штанях ОСОБА_2
виявлена кров людини, походження якої від потерпілого ОСОБА_4 не
виключається.
Викладені у касаційних скаргах доводи про те, що ОСОБА_1
ніякої участі у позбавленні життя потерпілого ОСОБА_4 не брав, а в
діях ОСОБА_2зв'язаних із застосуванням насильства до потерпілого
відсутні кваліфікуючи ознаки вбивства - попередня змова і особлива
жорстокість, є безпідставними.
Сукупністю доказів у справі доведено, що ОСОБА_1 за
попередньою змовою з ОСОБА_2 протягом певного часу завдавав
потерпілому численні і потужні удари взутими ногами і руками в
область голови, шиї та інші ділянки розташування життєво важливих
органів, що об'єктивно стверджується даними судово-медичного
обстеження, згідно якого у ОСОБА_1 на тильній поверхні правої
долоні виявлено два синця, які з його слів утворились під час
нанесення ним ударів ОСОБА_3 (т.1 а.с. 129)
Суд правильно дійшов і до висновку, що умислом засуджених
ОСОБА_2 і ОСОБА_1 охоплювалося заподіяння смерті ОСОБА_3 з
особливою жорстокістю, пославшись на нанесення потерпілому
численних тілесних ушкоджень, які були прижиттєвими, їх
локалізацію, спосіб і знаряддя вчинення ними вбивства.
Посилання у касаційних скаргах на те, що показання засуджених
ОСОБА_2 і ОСОБА_1 в стадії досудового слідства, які суд поклав в
основу своїх висновків по справі, не мають доказового значення,
оскільки вони не відповідають дійсності, були одержані внаслідок
застосування до них з боку органів розслідування недозволених
методів, є неспроможними.
Суд ретельно перевіряв аналогічні доводи засуджених в
судовому засіданні. Викладені у вироку мотиви визнання їх
надуманими, судова колегія розцінює аргументованими, такими, що
грунтуються на зібраних по справі доказах.
По справі не встановлено даних, які б свідчили про одержання
органами слідства від ОСОБА_2і ОСОБА_1 показань обманним або
яким - небудь іншим протиправним способом.
Як видно з матеріалів справи у ОСОБА_2 і ОСОБА_1 не було
підстав для самообмови, як і в рівній мірі для обмови один одного.
Вони неодноразово давали на досудовому слідстві ті показання,
якими суд обгрунтував свої висновки у вироку, в тому числі і в
явках з повинною.
На підставі аналізу й оцінки зібраних у справі доказів
апеляційний суд дійшов обгрунтованого висновку про доведеність
обвинувачення ОСОБА_2і ОСОБА_1 у вчиненні умисного вбивства
ОСОБА_4 за попередньою змовою групою осіб, з метою приховати інший
злочин та з особливою жорстокістю.
Дії засуджених правильно кваліфіковані судом за ч.2 ст. 115
п.п. 4,9,12 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Обгрунтованим є і вирок щодо ОСОБА_2 і ОСОБА_1 за
обвинуваченням їх у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
, що у скаргах не оспорюється.
Винуватість засуджених у вчиненні цього злочину підтверджена
дослідженими у судовому засіданні доказами, яким у вироку дана
належна оцінка.
Дії ОСОБА_2 і ОСОБА_1 за ч.2 ст.186 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
кваліфіковані правильно.
Дотримався суд вимог закону і при вирішення питання про
призначення покарання засудженим особам.
Доводи, викладені у касаційній скарзі потерпілої, про
м'якість призначеного ОСОБА_2 і ОСОБА_1 покарання є
безпідставними.
Ураховуючи характер і ступінь тяжкості вчиненого ними
особливо тяжкого злочину, пов'язаного з позбавленням життя людини
за обтяжуючих обставин, та дані про особи винних, суд, відповідно
до ст. 65 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
обрав кожному з них необхідне для
виправлення та попередження нових злочинів покарання в межах
санкції ч.2 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Підстав вважати призначене їм покарання явно несправедливим
як внаслідок суворості так і м'якості, на що посилаються у скаргах
захисники засуджених та потерпіла, не вбачається.
Таким чином при розгляді справи касаційний суд не виявив
будь-яких передбачених ст. 398 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
підстав для
зміни чи скасування вироку щодо засуджених, а тому відповідно
немає підстав для задоволення касаційних скарг.
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 394-396 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
у х в а л и л а :
вирок апеляційного суду м. Київа від 20 листопада 2006 року
щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційні скарги
потерпілої ОСОБА_4 та захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_5 - без
задоволення.
с у д д і :
Присяжнюк Т.I. Кліменко М.Р. Школяров В.Ф.