У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Пивовара В.Ф.
суддів
Кривенди О.В., Кузьменко О.Т
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 1 березня 2007
року кримінальну справу щодо ОСОБА_1 за касаційною скаргою
останнього на судові рішення у даній справі.
Вироком Дружківського міського суду Донецької області від
26 вересня 2005 року
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1 народження, в силу
ст.55 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
1960 року такий, що
не має судимості,
засуджений за ч.1 ст. 121 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
на 5 років позбавлення волі.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він 5
січня 2005 року, близько 20-ої години, перебуваю в стані
алкогольного сп'яніння, за місцем свого проживання в АДРЕСА_1,
побачивши, що у його помешканні розбилося віконне скло, і там
появився його знайомий ОСОБА_2, завдав останньому шість ударів
ножем у груди, заподіявши тому тяжкі тілесні ушкодження.
А 29 січня 2005 року, близько 30-ої хв. по опівночі
ОСОБА_3., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, в себе в
помешканні, за обставин, встановлених судом і детально наведених у
вироку, під час сварки з ОСОБА_4 умисно завдав тому удар ножем
в груди, заподіявши потерпілому тяжке тілесне ушкодження.
Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 13 січня
2006 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_3 змінено і
перекваліфіковано його дії за епізодом від 5 січня 2005 року на
ст.124 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
і призначено йому покарання за цим
законом у виді обмеження волі строком 2 роки, а на підставі ст.70
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
остаточно визначено йому покарання за
сукупністю злочинів 5 років позбавлення волі.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 покликається на грубе
порушення органами досудового слідства і судом
кримінально-процесуального законодавства, що призвело до
неправильної кваліфікації його дій й за епізодом від 29 січня 2005
року. За змістом скарги, вважає, що діяв щодо потерпілого,
перебуваючи в стані необхідної оборони, захищаючись від його
неправомірних дій. Вказує також на суворість призначеного йому
покарання. З урахуванням таких приведених доводів, просить суд
касаційної інстанції прийняти відповідне рішення.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та
обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що у
задоволенні такої слід відмовити.
Як вбачається з матеріалів справи, висновки суду про
доведеність винності ОСОБА_1 у заподіянні потерпілому ОСОБА_4
тяжких тілесних ушкоджень. та кваліфікацію його дій за ч.1 ст.
121 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
відповідають фактичним обставинам
справи, які встановлені з урахуванням всіх обставин справи, що
мали бути взяті до уваги при з'ясуванні дійсних обставин події та
грунтуються на зібраних у справі доказах. Зокрема, вони
підтверджуються показаннями самого ОСОБА_1 в стадії досудового
слідства та в суді про заподіяння ним потерпілому тілесного
ушкодження; показаннями потерпілого ОСОБА_4 про те, що саме
ОСОБА_1 завдавав йому удар ножем у груди і за яких обставин;
висновком судово-медичної експертизи про те що заподіяне
потерпілому ОСОБА_4 тілесне ушкодження відносяться до категорії
тяжких; даними цілого ряду інших протоколів слідчих дій.
Суди як першої, так й апеляційної інстанції ретельно
перевіряли доводи ОСОБА_1, аналогічні тим, що викладені у
касаційній скарзі, про неправильну кваліфікацію його дій за
епізодом щодо потерпілого ОСОБА_4 і обгрунтовано визнані
безпідставними. Фактичні обставини справи свідчать, що ОСОБА_1
намагається у такий спосіб уникнути в відповідальності за скоєне.
Він, як свідчать матеріали справи, завдав потерпілому удар ножем
під час сварки що виникла між ними, коли з боку останнього було
відсутнє протизаконне насильство чи тяжка образа. А отже, мова
про те, що ОСОБА_1 перебував в стані необхідної оборони,
завдаючи удар ножем потерпілому ОСОБА_4, і про перекваліфікацію
його дій на норму закону, яка передбачає більш м'яке покарання,
не може йти.
Перевіркою матеріалів кримінальної справи процесуальних
порушень, в тому числі й тих що стосуються права ОСОБА_1 на
захист, при збиранні, дослідженні й оцінені доказів, які б ставили
під сумнів обгрунтованість висновків суду та правильність
кваліфікації дій засудженого, судом касаційної інстанції не
встановлено. Висновки суду грунтуються на достатніх та допустимих
доказах.
Що стосується призначеного ОСОБА_1 покарання, то воно є
справедливим, відповідає вимогам ст. 65 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
,
підстав для зміни вироку в цій частині, про що йдеться у
касаційній скарзі, не має.
Таким чином, не знаходячи, передбачених ст. 398 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
підстав для призначення даної справи до розгляду
касаційним судом, керуючись ст. 394 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
,
колегія суддів,
у х в а л и л а :
У задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 на вирок
Дружківського міського суду Донецької області від 26 вересня
2005 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 13
січня 2006 року відмовити.
Судді:
Пивовар В.Ф. Кривенда О.В. Кузьменко О.Т.