У х в а л а
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі :
головуючого
Пивовара В.Ф.,
суддів за участю прокурора
Кривенди О.В., Кузьменко О.Т., Матюшевої О.В.,
розглянула в судовому засіданні у м. Києві 1 березня 2007
року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який
брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на судові
рішення щодо ОСОБА_1
Вироком Амвросіївського районного суду Донецької області від
9 червня 2006 року
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1,
не судимого,
виправдано за ч. 2 ст. 364 КК України за відсутністю в діянні
складу злочину.
Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 11 серпня
2006 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
Органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачувався у
зловживанні службовим становищем, яке спричинило тяжкі наслідки.
Згідно з обвинуваченням ОСОБА_1, обіймаючи посаду
IНФОРМАЦIЯ_2, умисно відчужив 200 тон пшениці, яка була під
податковою заставою, та 46 тон кукурудзи взаємозаліком без
погодження з ДПI.
У касаційному поданні прокурор ставить питання про скасування
судових рішень щодо ОСОБА_1 з направленням справи на новий судовий
розгляд у зв'язку з допущеною неповнотою судового слідства та
істотними порушеннями кримінально-процесуального закону.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, міркування
прокурора, який просив задовольнити подання, перевіривши матеріали
справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів
вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 334 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
мотивувальна
частина виправдувального вироку повинна містити формулювання
обвинувачення, яке пред'явлене підсудному і визнане судом
недоведеним, а також підстави для виправдання підсудного з
зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
Виходячи зі змісту вказаної норми закону, у мотивувальній
частині виправдувального вироку має бути викладений аналіз і
оцінка доказів, як тих, що були зібрані на досудовому слідстві,
так і поданих у судовому засіданні, та висновок суду про те, чому
суд відкинув докази обвинувачення.
Проте зазначені вимоги закону судом першої інстанції при
розгляді кримінальної справи щодо ОСОБА_1 дотримані не були,
оскільки, як видно з вироку, суд взагалі не дав оцінки дослідженим
у судовому засіданні доказам обвинувачення, а лише перерахував їх.
Обгрунтовуючи висновок про відсутність у діях ОСОБА_1 складу
інкримінованого йому злочину, суд зазначив, що описана податковим
керуючим озима пшениця, що належала IНФОРМАЦIЯ_3, до 14 вересня
2005 року не перебувала в податковій заставі, оскільки не була
зареєстрована у відповідному державному реєстрі застав. На думку
суду, право податкової застави виникає з моменту її реєстрації в
указаному реєстрі, а тому ОСОБА_1 мав право продавати описану
пшеницю.
Проте судом не було враховано, що право обтяжувача в особі
органу державної податкової служби на рухоме майно боржника або
обмеження права боржника на рухоме майно виникає на підставі
Закону України " Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
( № 2181-III від 21 грудня 2000 року), а реєстрація
обтяжень рухомого майна запроваджена з метою встановлення
пріоритетності (переважного права обтяжувача відносно права іншої
особи на те саме рухоме майно) обтяжень рухомого майна.
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про забезпечення вимог
кредиторів та реєстрацію обтяжень" ( 1255-15 ) (1255-15)
( № 1255-IV від
18.11.2003 року) реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню
чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено
цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке
обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і
обтяжувачем, проте воно є нечинним у відносинах з третіми особами,
якщо інше не встановлено цим Законом.
Що стосується обвинувачення ОСОБА_1 у відчуженні кукурудзи
без письмового узгодження з ДПI, то, на думку суду, ця угода була
вчинена відповідно до вимог п.8.6 ст. 8 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, оскільки за цим
Законом платник податків має право продавати готову продукцію, в
даному випадку кукурудзу, без вказаного узгодження за цінами, що
не є меншими за звичайні.
Проте, відповідно до п. 8. 6.1. цього Закону платник податків
має право продажу готової продукції за кошти за цінами, що не є
меншими за звичайні, а з матеріалів справи видно, що ОСОБА_1,
обіймаючи посаду IНФОРМАЦIЯ_2, здійснив відчуження кукурудзи не за
кошти, а взаємозаліком.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд допустив
поспішність у правозастосуванні і дійшов передчасного висновку про
невинуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів.
Апеляційний суд, розглядаючи справу щодо ОСОБА_1 за апеляцією
прокурора, на допущені судом першої інстанції порушення закону
уваги не звернув і залишив вирок без зміни.
Таким чином, судові рішення щодо ОСОБА_1 підлягають
скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, під час
якого необхідно ретельно дослідити всі докази, які підтверджують
чи спростовують обвинувачення, дати їм належну оцінку та
постановити законне і обгрунтоване рішення з дотриманням усіх
вимог кримінального та кримінально-процесуального законодавства.
Виходячи з наведеного та керуючись ст. ст. 395, 396 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів Судової палати у кримінальних
справах Верховного Суду України, -
у х в а л и л а :
касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді
справи судом першої інстанції, задовольнити.
Вирок Амвросіївського районного суду Донецької області від 9
червня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від
11 серпня 2006 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на
новий судовий розгляд.
судді:
Пивовар В.Ф. Кривенда О.В. Кузьменко О.Т.