У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого - судді
Паневіна В.О.,
суддів
Кліменко М.Р. і Школярова В.Ф.,
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 27 лютого 2007
року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених
ОСОБА_1. і ОСОБА_2 на вирок Крюківського районного суду м.
Кременчука Полтавської області від 7 лютого 2005 року та ухвалу
колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного
суду Полтавської області від 12 серпня 2005 року,
в с т а н о в и л а :
цим вироком засуджено
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1 народження,
раніше неодноразово судимого, останній раз
10.05.2002 року за ч.3 ст.185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3
роки позбавлення волі, -
- за ч.2 ст.121 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 9 років
позбавлення волі.
На підставі ст.71 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
вироків до покарання за цим вироком частково приєднано невідбуту
частину покарання за вироком Великобагачанського районного суду
Полтавської області від 10.05.2002 року та призначено остаточне
покарання у виді позбавлення волі строком на 11 років.
ОСОБА_2,
IНФОРМАЦIЯ_2 народження,
раніше неодноразово судимого, останній раз
27.09.2001 року за ч.3 ст.185, ч.2 ст.140, ч.2 ст.81, ч.2
ст.82, ст.70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 5 років позбавлення волі,
- за ч.2 ст.121 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 9 років
позбавлення волі.
На підставі ст.71 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
вироків до покарання за цим вироком частково приєднано невідбуту
частину покарання за вироком Київського районного суду м. Полтави
від 27.09.2000 року та призначено остаточне покарання у виді
позбавлення волі строком на 12 років.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_3., судові рішення щодо якого
у касаційному порядку не оскаржені.
За вироком суду ОСОБА_1., ОСОБА_2, ОСОБА_3. засуджено за
вчинення злочинів за таких обставин.
18.07.2002 року близько 14 год. 30 хв. ОСОБА_1., ОСОБА_2,
ОСОБА_3. перебували на території промислової зони Кременчуцької
виправної колонії № 69, де вони, відбуваючи покарання, виготовляли
бруківку. ОСОБА_3. підійшов до ОСОБА_4., що проходив поблизу, і
почав з ним розмову, а в цей час ОСОБА_1. і ОСОБА_2, діючи групою
осіб, підбігли до ОСОБА_4. і на грунті неприязних стосунків
нанесли йому два удари молотками по голові, спричинивши тяжкі
тілесні ушкодження. ОСОБА_4. намагався втекти від них, проте,
пробігши невелику відстань, упав у яму, а ОСОБА_1., ОСОБА_2 і
ОСОБА_3. підбігли до нього та продовжили бити по голові, руках,
ногах, інших частинах тіла, спричинивши легкі тілесні ушкодження,
що потягли короткочасний розлад здоров'я.
Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 12 серпня
2005 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1. і ОСОБА_2 змінено:
пом'якшено покарання ОСОБА_1. до 8 років позбавлення волі, а на
підставі ст.71 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю вироків - до
9 років позбавлення волі; ОСОБА_2. - до 7 років позбавлення волі,
а на підставі ст.71 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
вироків - до 9 років позбавлення волі. У решті вирок залишено без
зміни.
У касаційних скаргах:
- засуджений ОСОБА_1. стверджує, що попередньої змови на
спричинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_4. у
нього із ОСОБА_2. не було і удари молотком потерпілому він наносив
самостійно. Просить судові рішення щодо нього змінити,
перекваліфікувати його дії з ч.2 ст.121 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на
ч.1 ст.121 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
з призначенням більш м"якого
покарання за цією статтею.
- засуджений ОСОБА_2 зазначає про незаконність свого
засудження за ч.2 ст.121 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
. Доводить, що
тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_4. не спричиняв. Просить судові
рішення щодо нього змінити, перекваліфікувати його дії з ч.2
ст.121 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на ч.1 ст.125 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
та згідно зі ст.49 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
звільнити його від
кримінальної відповідальності.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України,
перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних
скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають
задоволенню з наступних підстав.
За змістом касаційних скарг засуджені ОСОБА_1., ОСОБА_2
оскаржують фактичні обставини справи, які були предметом оцінки
суду першої та апеляційної інстанцій, і перегляду відповідно до
вимог ч.1 ст.398 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
не підлягають.
Висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1., ОСОБА_2 у
вчиненні зазначеного у вироку злочину відповідає фактичним
обставинам справи, встановленим судом, оскільки грунтується на
досліджених у судовому засіданні доказах, яким дана повна і
всебічна оцінка.
Посилання засуджених ОСОБА_1. і ОСОБА_2 у касаційних скаргах
про те, що ОСОБА_1. одноособово спричинив тяжкі тілесні ушкодження
ОСОБА_4., нанісши два удари молотком по голові, спростовані
дослідженими судом доказами, зокрема, неодноразовими показаннями
потерпілого ОСОБА_4., даними ним на досудовому слідстві та в суді,
даними протоколів очних ставок із ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3,
відтворення обстановки й обставин події, даними висновків
судово-медичних експертиз.
Про те, що ОСОБА_1. і ОСОБА_2 діяли групою осіб, свідчить
одночасність та узгодженість їх дій. Крім того, кваліфікація
злочинних дій за ч.2 ст. 121 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за
кваліфікуючою ознакою вчинення злочину групою осіб має місце і в
тому випадку, якщо у злочині брали участь декілька виконавців без
попередньої змови між собою.
Твердження про невинуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочину,
передбаченого ч.2 ст.121 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, а тому й
неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_1. і ОСОБА_2, висловлювались
ними в суді першої і апеляційної інстанцій, які їх ретельно
перевірили та обгрунтовано визнали такими, що не відповідають
матеріалам справи.
Свої висновки щодо отриманих доказів та їх оцінки в
сукупності з іншими наведеними у вироку доказами суди належним
чином мотивували. З цими висновками погоджується і колегія суддів.
У касаційних скаргах засуджені ОСОБА_1. і ОСОБА_2 не навели ніяких
інших доводів і доказів, які б спростовували висновки суду першої
та апеляційної інстанцій за обговорюваними питаннями.
Всебічно дослідивши та оцінивши всі докази у сукупності, суд
дійшов правильного висновку про вчинення ОСОБА_1. і ОСОБА_2.
злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Підстав для зміни судових рішень в цій частині не
встановлено.
Iстотних порушень вимог кримінально-процесуального закону,
які тягнуть зміну чи скасування судових рішень, по справі не
встановлено.
При призначенні покарання ОСОБА_1., ОСОБА_2. з урахуванням
змін, внесених апеляційним судом, було взято до уваги ступінь
тяжкості вчиненого ними злочину, дані про особу засуджених, і їм
було призначено покарання відповідно до вимог ст. 65 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
.
Це покарання є необхідним і достатнім для виправлення
ОСОБА_1., ОСОБА_2 і попередження нових злочинів.
З урахуванням викладеного, колегія суддів не знаходить
підстав для призначення справи до розгляду з повідомленням осіб,
визначених ст. 384 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
.
Керуючись ст.394 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
у х в а л и л а :
відмовити у задоволенні касаційних скарг засуджених ОСОБА_1 і
ОСОБА_2.
Судді:
Паневін В.О. Кліменко М.Р. Школяров В.Ф.