У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України
у кримінальних справах у складі:
головуючої Верещак В.М.
суддів Гошовської Т.В., Шевченко Т.В.
за участю прокурора Саленка I.В.
розглянула в судовому засіданні у м. Києві 22 лютого 2007
року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який
брав участь у розгляді справи судом 1-ї інстанції, на ухвалу
Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 січня 2006
року.
Вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15
листопада 2005 року
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1 народження,
раніше не судимого, в силу ст. 89 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
,
засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 8 років позбавлення волі.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18
січня 2006 року вирок щодо ОСОБА_1. змінено, його дії
перекваліфіковано з ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
на ч. 2 ст. 125 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
та призначено
покарання 2 роки обмеження волі.
За вироком суду ОСОБА_1. засуджено за те, що він, 27 квітня
2005 року, близько 14-ої години, знаходячись на передньому
пасажирському сидінні автомобіля "МАЗДА - 929", під керуванням
раніше йому знайомого ОСОБА_2., перебуваючи поблизу готелю
"Світанок", на вулиці Фучика з боку Жовтневої площі та, рухаючись
у напрямку вул. 6-ої Стрєлкової дивізії у м. Дніпропетровську, під
час руху, маючи умисел на позбавлення життя ОСОБА_2., на грунті
раптово виниклих особистих неприязних відносин, усвідомлюючи
суспільно небезпечний характер свого діяння та, передбачаючи його
наслідки, наніс потерпілому один удар ножем у життєво важливий
орган - область шиї з права, а потім коцюбою, яку дістав із своєї
сумки, наніс ще три удари в область голови потерпілого, заподіявши
останньому легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний
розлад здоров'я. Свої дії ОСОБА_1. не довів до кінця з причин, що
не залежали від його волі, а саме, у зв'язку з тим, потерпілий
ОСОБА_2. самостійно надав собі першу медичну допомогу та,
своєчасно звернувся до лікувальної установи.
У касаційному поданні прокурор, який брав участь у розгляді
справи, просить ухвалу апеляційного суду скасувати, а справу
направити на новий апеляційний розгляд у зв'язку з неправильним
застосуванням кримінального закону.
При цьому, прокурор посилається на те, що висновок
апеляційного суду про відсутність у ОСОБА_1. умислу на умисне
вбивство є необгрунтованим, оскільки, як убачається з матеріалів
справи, потерпілому було спричинено поранення ножем у життєво
важливий орган - шию, при цьому, раневий канал зупиняється за 2
мм. від сонної артерії, а його глибина досягає 6-7 см., після чого
засуджений, продовжуючи свої злочинні дії, завдав потерпілому ще
три удари металевою коцюбою в область голови. Окрім цього, судом
апеляційної інстанції не були взяті до уваги дані про особу
засудженого, зокрема, те, ОСОБА_1. раніше притягався до
адміністративної відповідальності за нанесення колото-різаного
поранення, неодноразово затримувався правоохоронними органами за
те, що бив свою дружину та сина, а іноді нападав на них із ножем.
Також прокурор зазначає, що апеляційний суд своє рішення про
перекваліфікацію дій засудженого з ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
на ч. 2 ст. 125 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
належним чином не мотивував, а також при призначені покарання
безпідставно послався на наявність на утриманні засудженого
ОСОБА_1. неповнолітньої дитини.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, прокурора,
який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та,
обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що
воно підлягає задоволенню з таких підстав.
Перекваліфіковуючи дії ОСОБА_1. із ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на ч. 2 ст. 125 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
,
апеляційний суд послався на те, що суд першої інстанції не
встановив наявності у засудженого умислу на вбивство.
Разом із тим, апеляційний суд у своїй ухвалі, крім посилання
на висновок судово-медичної експертизи, більше не навів ніяких
доводів про те, чому він дійшов висновку про вчинення ОСОБА_1.
умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний
розлад здоров'ю потерпілого, не навів доказів, якими
підтверджується такий висновок, та чому відкинуто докази, якими
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська обгрунтував винність
ОСОБА_1. у замаху на умисне вбивство ОСОБА_2., зокрема, показання
свідка ОСОБА_3. - IНФОРМАЦIЯ_2, який надавав медичну допомогу
потерпілому ОСОБА_2, та з яких вбачається, що у потерпілого було
виявлене ножове поранення шиї з ушкодженням великих та життєво
важливих судин, зокрема, занижньощелепної та потиличної артерій й
ряду вен. Глибина раневого каналу становила 6-7 см; при цьому
раневий канал закінчувався в декількох міліметрах від ствола
зовнішньої сонної артерії, ушкодження якої могло призвести до
настання смерті. Зазначене ушкодження було небезпечним для життя
та здоров'я потерпілого, якого врятувало те, що він самостійно
надав собі першу медичну допомогу та своєчасно звернувся до
лікувальної установи.
Таким чином, при наявності в матеріалах справи суперечливих
даних щодо характеру та ступеню тяжкості виявленого у потерпілого
тілесного ушкодження в області шиї, апеляційному суду належало, з
використанням передбачених законом процесуальних можливостей,
перевірити зазначені обставини та, в залежності від установленого,
а також з урахуванням доказів, що мають значення для з'ясування
змісту й спрямованості умислу, дати правильну юридичну оцінку діям
засудженого ОСОБА_1., належним чином, умотивувавши своє рішення.
Крім того, як убачається з матеріалів справи, засуджений
після нанесення удару ножем у шию, ще тричі вдарив потерпілого
металевою коцюбою по голові. Ці обставини також залишились поза
увагою апеляційного суду.
Отже, апеляційний суд допустив таку неповноту з'ясування
обставин злочину, яка істотно вплинула на правильність прийняття
рішення у справі, що є безумовною підставою для скасування ухвали
апеляційного суду й направлення справи на новий апеляційний
розгляд, як про це правильно ставиться питання у касаційному
поданні.
Обгрунтованими є і посилання у касаційному поданні на те, що
апеляційний суд при призначенні ОСОБА_1. покарання належним чином
не врахував дані про його особу, з яких вбачається, що він
характеризується з негативної сторони, притягався до
адміністративної відповідальності за нанесення колото-різаного
поранення громадянці ОСОБА_4., має емоційно-нестійкій розлад
особистості, а також безпідставно послався на наявність на його
утриманні неповнолітньої дитини, оскільки з матеріалів справи
вбачається що утриманням та вихованням дитини займається колишня
дружина засудженого та його мати.
Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія
суддів
у х в а л и л а:
касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді
справи судом першої інстанції, задовольнити.
Ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 18
січня 2006 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити до того
ж апеляційного суду на новий апеляційний розгляд в іншому складі
суддів.
Судді:
Верещак В. М. Гошовська Т.В. Шевченко Т.В.