У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Селівона О.Ф.
суддів
Шевченко Т.В., Заголдного В.В.
за участю прокурора
Яковенко Р.I.
засудженого
ОСОБА_1
захисника
ОСОБА_2
та потерпілої
ОСОБА_3
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 15 лютого 2007
року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який
брав участь у розгляді справи та касаційними скаргами засудженого
ОСОБА_1 та потерпілої ОСОБА_3 на вирок Апеляційного суду
Автономної Республіки Крим від 19 вересня 2006 року, яким
засуджений
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1 народження,
уродженець АДРЕСА_1
Джалалкудуцького району, Андижанської
області, республіки Узбекистан,
раніше не судимий,
- за ст. 115 ч. 2 п.п. 1, 6 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 15
років позбавлення волі з конфіскацією всього майна;
- за ст. 289 ч. 3 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
- 12 років
позбавлення волі з конфіскацією всього майна;
- за ст. 263 ч. 1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
- 3 роки позбавлення
волі.
На підставі ст. 70 ч. 1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
злочинів ОСОБА_1 остаточно визначено покарання 15 (п'ятнадцять)
років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.
ОСОБА_1 засуджений за умисне вбивство двох осіб, вчинене з
корисливих мотивів, за незаконне заволодіння транспортним засобом,
що завдало великої матеріальної шкоди та за виготовлення, носіння,
зберігання вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу.
Злочини вчинені за таких, як зазначено у вироку, обставин.
Приблизно наприкінці березня 2005 року ОСОБА_1, керуючи
автомобілем "Опель-Фронтера" номер НОМЕР_1, яким розпоряджався
ОСОБА_4 і дозволив йому поїздку цим автомобілем, допустив
пошкодження двигуна. На ремонт останнього необхідно було великі
витрати. За домовленістю з ОСОБА_4 ОСОБА_1 повинен був
відшкодувати 5000 грн. (1000 доларів США), що він і зробив з
травня по вересень 2005 року. Однак ОСОБА_4 почав вимагати від
ОСОБА_1а ще 300 доларів США, на що останній відмовився зробити.
Оскільки ОСОБА_4 наполягав на виплаті боргу, у ОСОБА_1а виник
умисел позбутися від цієї матеріальної залежності.
З цією метою у вересні-жовтні 2005 року, у м. Сімферополі,
поблизу "Куйбишевського ринку" ОСОБА_1 придбав у невідомої особи
за 150 грн. мисливську двоствольну рушницю, яку переробив на обріз
і незаконно без відповідного дозволу зберігав за місцем свого
проживання.
Реалізуючи свій злочинний намір направлений на вбивство
ОСОБА_4а з корисливих мотивів, з метою звільнення від його
претензій матеріального характеру, 7 листопада 2005 року,
приблизно о 21 годині, ОСОБА_1, взявши раніше приготовлений обріз
мисливської рушниці і патрони, прибув до будинку ОСОБА_4а, на
АДРЕСА_2, де став чекати потерпілого.
Цього ж дня, після 21 год. ОСОБА_4 прибув на автомобілі
"Опель-Фронтера" держномер НОМЕР_1 додому зі своєю співмешканкою
ОСОБА_5 Коли остання зайшла в будинок, ОСОБА_4 став розмовляти на
дворі з ОСОБА_1им, нагадуючи про борг.
Під час розмови між ними виникла сварка, внаслідок чого
потерпілий штовхнув ОСОБА_1а, а той у відповідь на це, бажаючи
позбавити його життя з корисливих мотивів, діставши з рукава
куртки обріз, вистрілив у тулуб ОСОБА_4а не менше двох разів,
вбивши того.
Почувши постріли, з будинку вибігла ОСОБА_5, побачивши її
ОСОБА_1, маючи умисел на позбавлення життя ОСОБА_5, усвідомлюючи,
що позбавляє життя двох осіб і бажаючи цього, перезарядивши обріз,
вистрілив у тулуб потерпілої, заподіявши їй смертельне поранення.
Після цього ОСОБА_1, завантаживши тіла ОСОБА_4а та ОСОБА_5 в
автомобіль "Опель-Фронтера" вивіз їх у лісопосадку в 6 км. від
АДРЕСА_3Нижньогірського району, скинувши в траншею. Бажаючи
позбавити життя двох осіб і щоб бути переконаним у їх смерті,
ОСОБА_1 зробив по контрольному пострілу в голову потерпілих.
Потім ОСОБА_1 з метою зникнення, незаконно заволодів
транспортним засобом - автомобілем "Опель-Фронтера" держномер
НОМЕР_1, належним ОСОБА_6, на якому поїхав у Бахчисарайський
район, де мав намір продати. Після невдалої спроби продажу
автомобіля, ОСОБА_1 поблизу АДРЕСА_3Бахчисарайського району, у
лісі в 1 км. від автодороги "Бахчисарай-Відрадне" підпалив даний
автомобіль вартістю 39244 грн., внаслідок чого останній повністю
згорів, а ОСОБА_6 була завдана велика матеріальна шкода.
У касаційних скаргах:
- засуджений ОСОБА_1 просить вирок суду змінити, виключити з
нього п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 289 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
та
пом'якшити покарання, посилається на те, що судом не враховані всі
обставини, які пом'якшують покарання;
- потерпіла ОСОБА_3 не заперечуючи доведеності вини та
кваліфікації дій засудженого, просить вирок щодо ОСОБА_1а
скасувати з-за м'якості призначеного йому покарання.
У касаційному поданні прокурор, який брав участь у розгляді
справи, просить вирок скасувати у зв'язку з невідповідністю
призначеного покарання тяжкості злочину і особі засудженого, а
також неправильним застосуванням кримінального закону, а справу
направити на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, яка підтримала
касаційне подання та скаргу потерпілої, пояснення засудженого та
захисника, які просили вирок залишити без зміни, пояснення
потерпілої, яка підтримала свою касаційну скаргу і касаційне
подання прокурора, перевіривши матеріали справи та обговоривши
доводи подання та скарг, колегія суддів вважає, що касаційні
подання та скарга потерпілої підлягають задоволенню, а касаційна
скарга засудженого, не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 398 ч. 1 п.п. 2, 3 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі
засудженого, а також неправильне застосування кримінального закону
при кваліфікації дій засудженого за ст. 289 ч. 3 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
є підставами до скасування вироку.
Ст. 65 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
зобов'язує суди при призначенні
покарання враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу
винного та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
У касаційному поданні зазначено про те, що суд необгрунтовано
взяв до уваги щире каяття засудженого, оскільки останній намагався
пом'якшити свою відповідальність шляхом безпідставного викриття
загиблих у протиправних діях, принижуючи їх моральні якості.
Крім того у вироку зазначено, що дії ОСОБА_1а, направлені на
позбавлення життя ОСОБА_4а і ОСОБА_5 мали спланований і
цілеспрямований характер, однак суд даним обставинам злочину
відповідної оцінки не дав.
Призначаючи засудженому покарання у виді максимального строку
позбавлення волі, суд врахував обставини, які пом'якшують
покарання, його позитивну характеристику, але залишив поза увагою
дії та поведінку засудженого як під час вчинення злочинів так і
після їх вчинення.
На думку колегії судом не враховано саму ступінь суспільної
небезпечності вчинених злочинів, які є особливо тяжкими.
Крім того, в описовій частині вироку суд зазначив про те, що
дії ОСОБА_1а необхідно кваліфікувати за ст. 289 ч. 3 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
як незаконне заволодіння транспортним засобом, що
завдало значної матеріальної шкоди потерпілому, хоча досудовим і
судовим слідством встановлено, що завдана даним злочином
матеріальна шкода потерпілому є великою.
Наведене є підставами для скасування вироку.
Якщо при новому розгляді справи буде доведено обвинувачення в
об'ємі не менше раніше встановленого судом, то призначене ОСОБА_1у
покарання слід вважати м'яким.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
у х в а л и л а:
Касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді
справи та касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_3 задовольнити.
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без
задоволення.
Вирок Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 19
вересня 2006 року щодо ОСОБА_1 скасувати з-за м'якості
призначеного покарання, а справу направити на новий судовий
розгляд.
Судді:
Заголдний В.В. Шевченко Т.В. Селівон О.Ф.