У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого - судді
Синявського О.Г.,
суддів
Гриціва М.I. і Школярова В.Ф.,
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 13 лютого 2007
року кримінальну справу за касаційним поданням заступника
прокурора Донецької області на вирок Красноармійського
міськрайонного суду Донецької області від 23 грудня 2005 року щодо
ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
Цим вироком засуджено:
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1,
громадянина України, відповідно до вимог
ст. 89 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
не судимого,
- за ч.2 ст. 308 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
із застосуванням ст.
69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 (три) роки позбавлення волі;
- за ч.2 ст. 309 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2 (два) роки
позбавлення волі і на підставі ст. 70 ч.1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю злочинів визначено 3 (три) роки 6 (шість) місяців
позбавлення волі.
На підставі ст.ст. 75, 76 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_1
звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим
строком на 3 роки та покладенням відповідних обов'язків.
ОСОБА_2,
IНФОРМАЦIЯ_2,
громадянина України, раніше не судимого, -
- за ч.2 ст. 308 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
із застосуванням ст.
69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 (три) роки позбавлення волі;
- за ч.2 ст. 309 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2 (два) роки
позбавлення волі і на підставі ст. 70 ч.1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю злочинів визначено 3 (три) роки 6 (шість) місяців
позбавлення волі.
На підставі ст.ст. 75, 76 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_2.
звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим
строком на 3 роки та покладенням відповідних обов'язків.
В апеляційному порядку справа не розглядалася.
За вироком суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2. визнано винними у тому,
що вони, 12 серпня 2005 року приблизно о 22 год., за попередньою
змовою між собою, за обставин, встановлених судом та детально
наведених у вироку, з городу домоволодіння ОСОБА_3 АДРЕСА_1, з
метою виготовлення наркотичного засобу для власного вживання, без
мети збуту таємно викрали верхівки наркотиковмісної рослини
коноплі.
Викрадений наркотичний засіб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 незаконно
зберігали при собі, а потім перенесли за місцем проживання
ОСОБА_1, АДРЕСА_2, де незаконно виготовили наркотичний засіб -
канабіс.
У касаційному поданні прокурор просить змінити вирок щодо
ОСОБА_1 та ОСОБА_2., посилаючись на неправильне застосування
кримінального закону.
Наводячи у поданні свій аналіз зібраних доказів, прокурор
зазначає, що за ст. 308 ч.2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_1 та
ОСОБА_2. засуджено необгрунтовано, оскільки ні досудовим ні
судовим слідством їх вина у вчиненні вказаного злочину не
доведена. Крім того вважає, що кваліфікація дій засуджених за ст.
309 ч.2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за такою кваліфікуючою ознакою як
незаконне виготовлення наркотичного засобу є неправильною,
оскільки відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду
України від 26 квітня 2002 року №4 "Про судову практику в справах
про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних
речовин, їх аналогів або прекурсорів" ( v0004700-02 ) (v0004700-02)
дії
засуджених необхідно кваліфікувати за кваліфікуючою ознакою "
виробництво наркотичних засобів".
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України,
перевіривши матеріали справи та обговоривши наведенні у
касаційному поданні доводи, колегія суддів вважає, що подання
задоволенню не підлягає на таких підставах .
Як вбачається із матеріалів справи, органи досудового
слідства і суд дослідили всі обставини події злочинів, які могли
мати значення для прийняття правильного рішення у справі.
Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 та ОСОБА_2. у
викраденні наркотичних засобів та незаконному придбанні,
виготовленні, зберіганні наркотичного засобу без мети збуту
грунтується на зібраних доказах, які судом повно досліджувались і
яким дана об'єктивна оцінка відповідно до вимог ст. 67 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
.
Так з показань засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2. вбачається, що
вони, знаючи про те, що ОСОБА_3 вирощує коноплю, скориставшись
відсутністю останнього, з метою виготовлення наркотичного засобу
для власного вживання, без мети збуту, з городу домоволодіння
ОСОБА_3 таємно викрали верхівки рослин коноплі (а.с. 16-17,
25-26).
Сам ОСОБА_3, матеріали справи щодо якого виділені в окреме
провадження, пояснював, що весною 2005 року з метою виготовлення
наркотичного засобу для власного вживання, без мети збуту, він
висадив насіння коноплі за якими в подальшому доглядав, а 18
серпня 2005 року виявив, що з вирощених ним рослин коноплі викрали
верхівки (а.с. 36-39
Винність засуджених у вчиненні зазначених у вироку злочинів
підтверджується також даними протоколів відтворення обстановки та
обставин події за участі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під час якого останні
детально розповіли про обставини вчинення ними злочинів та даними
висновку судово-хімічної експертизи про те, що вилучена у
засуджених речовина є особливо небезпечним наркотичним засобом -
канабісом.
Уся сукупність зібраних по справі доказів була ретельно
проаналізована судом, що дало можливості дійти обгрунтованого
висновку про доведеність винності засуджених у вчиненні злочину,
передбаченого ст. 308 ч.2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
. Тому викладені у
поданні доводи про незаконність засудження ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за
ч.2 ст. 308 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
колегія суддів вважає
безпідставними.
Посилання у касаційному поданні на те, що в діях ОСОБА_1 та
ОСОБА_2. вбачається така кваліфікуюча ознака ч.2 ст. 309 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
як виробництво наркотичних засобів, а не їх
виготовлення, не грунтуються на законі.
Як вбачається з матеріалів справи, засудженим ОСОБА_1 і
ОСОБА_2 органами досудового слідства вказана кваліфікуюча ознака
не ставилась за провину. Суд першої інстанції відповідно до вимог
ст. 275 ч.1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
розглянув справу в межах
пред'явленого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачення. Тому викладені у
поданні доводи про зміну кваліфікуючої ознаки злочину,
передбаченого ч.2 ст.309 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, "виготовлення
наркотичних засобів" на "їх виробництво" колегія суддів вважає
неспроможними.
Дії засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2. за ст.ст. 308 ч.2, 309 ч.2
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
кваліфіковано правильно.
Призначене засудженим покарання відповідає вимогам ст. 65 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
, є необхідним й достатнім для їх виправлення
та попередження нових злочинів.
Отже, при перевірці справи не виявлено допущених істотних
порушень кримінально-процесуального закону чи неправильного
застосування кримінального закону, які тягнули б за собою зміну
вироку, про що йдеться у касаційному поданні прокурора.
Таким чином, передбачених ст. 398 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
підстав для зміни чи скасування вироку щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2. не
вбачається, а тому відповідно немає підстав для призначення справи
до касаційного розгляду з повідомленням зазначених у ст. 384 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
осіб.
Ураховуючи викладене, керуючись ст.ст. 394-396 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
у х в а л и л а :
відмовити у задоволенні касаційного подання заступника
прокурора Донецької області.
С у д д і :
Синявський О.Г. Гриців М.I. Школяров В.Ф.