У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України справах у складі:
головуючого Міщенка С.М.,
суддів Паневіна В.О. і Кармазіна Ю.М.
розглянула в судовому засіданні 19 грудня 2006 року в м.
Києві кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1.
в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Ялтинського міського суду
Автономної Республіки Крим від 12 вересня 2005 року та ухвалу
колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного
суду Автономної Республіки Крим від 22 листопада 2005 року.
Цим вироком
ОСОБА_2,
IНФОРМАЦIЯ_1 року народження,
громадянин України, несудимий,
засуджений за ч. 2 ст. 286 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на чотири
роки позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_2. звільнено
від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на
два роки і покладенням на нього обов"язку повідомляти органам
кримінально-виконавчої системи про зміну свого місця проживання.
На підставі ст. 77 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_2 призначено
додаткове покарання у виді позбавлення права керувати
транспортними засобами строком на два роки.
Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3. 1022
грн. 49 коп. на відшкодування матеріальної та 15 000 грн. на
відшкодування моральної шкоди, на користь Ялтинської міської
лікарні 3819 грн. 77 коп. витрат на лікування потерпілого, а також
595 грн. 09 коп. судових витрат.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах
Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 22 листопада 2005
року вирок щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.
Згідно з вироком ОСОБА_2. засуджено за те, що він 06 вересня
2004 року о 21-ій годині 50 хвилин, керуючи автомобілем
"Москвич-2141" і рухаючись по автостраді
Сімферополь-Ялта-Севастополь у районі 78 км 800 м порушив п.п. 2.3
"б", 12.3 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого вчинив
наїзд на пішохода ОСОБА_3, якому в дорожньо-транспортній пригоді
були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1. просить судові рішення
щодо ОСОБА_2. скасувати, а справу направити на нове розслідування.
Вказує на не відповідність висновків суду фактичним обставинам
справи, неповноту і однобічність судового розгляду.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та
обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що
в її задоволенні необхідно відмовити.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_2. у вчиненні
злочину, за який його засуджено, відповідає фактичним обставинам
справи і підтверджується дослідженими і належно оціненими судом
доказами.
Доводи касаційної скарги захисника ОСОБА_1. про невинуватість
ОСОБА_2. у вчиненні інкримінованого йому злочину є безпідставними.
Так, потерпілий ОСОБА_3. показав, що в районі автозаправки
"Василівка" переходив дорогу і був збитий автомобілем "Москвич"
під керуванням ОСОБА_2., отримавши внаслідок наїзду тяжкі тілесні
ушкодження.
За даними висновку судово-медичної експертизи в ОСОБА_3 були
виявлені тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя, які
виникли 06.09.2004 року при наїзді легкового автомобіля (а.с.
40-42).
Iз даних висновків автотехнічних експертиз вбачається, що в
цій дорожній ситуації водій ОСОБА_2 мав технічну можливість
запобігти наїзду на пішохода і повинен був діяти відповідно до
вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України, згідно з якими в
разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій
об"єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів
для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу
(а.с.20-21, 49-50, 115-116, 164-165).
Безпідставними також є доводи захисника ОСОБА_1. про те, що
висновки автотехнічних експертиз є недостовірними і не можуть бути
покладені в обгрунтування винуватості засудженого ОСОБА_2.
Iз матеріалів справи видно, що вказані експертизи були
проведені кваліфікованим експертом-автотехніком на підставі
вихідних даних, отриманих, зокрема, при відтворенні обстановки та
обставин події, проведеної за участю ОСОБА_2., його захисника,
спеціаліста в тих же умовах освітлення, видимості та погодних
умовах, які, як зазначив ОСОБА_2, були при вчинені наїзду на
потерпілого.
Тому підстав сумніватись в об"єктивності висновків цих
автотехнічних експертиз немає.
Суд перевірив показання ОСОБА_2. про те, що
дорожньо-транспортна пригода сталась з вини ОСОБА_3, оскільки той
перебігав дорогу, яка не була освітлена, і до того ж у
невстановленому місці, і обгрунтовано визнав їх безпідставними,
пославшись на докази, які є в матеріалах справи.
Зокрема, з показань свідка ОСОБА_4 вбачається, що на
території автозаправочної станції, яка розташована біля
автостради, на ділянці якої сталася дорожньо-транспортна пригода,
освітлення вмикається з настанням сутінків, тобто 06 вересня 2004
року о 21-ій годині, коли сталась дорожньо-транспортна пригода,
дорога була освітленою.
Таким чином, вся сукупність зібраних у справі доказів була
належним чином досліджена судом і його висновок про винуватість
ОСОБА_2. в порушенні правил безпеки дорожнього руху або
експлуатації транспортного засобу, що спричинило заподіяння
потерпілому тяжкого тілесного ушкодження, є обгрунтованим.
Крім того, суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу за
апеляцією захисника ОСОБА_1., перевірив викладені в ній доводи,
які за змістом аналогічні доводам касаційної скарги, і визнав їх
необгрунтованими з наведенням в ухвалі відповідних підстав.
Колегія суддів знаходить рішення апеляційного суду правильним.
Дії ОСОБА_2. за ч.2 ст. 286 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
кваліфіковані правильно, а покарання йому призначено з врахуванням
вимог ст. 65 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Iстотних порушень кримінально-процесуального закону, які були
б безумовною підставою для скасування судових рішень, у справі не
виявлено.
Підстав для призначення кримінальної справи до касаційного
розгляду з обов"язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384
КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, немає.
Керуючись ст. 394 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів,
у х в а л и л а:
у задоволенні касаційної скарги захисника ОСОБА_1. в
інтересах засудженого ОСОБА_2 відмовити.
Судді:
С.М. Міщенко В.О. Паневін Ю.М. Кармазін