У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Коновалова В.М.
суддів
Скотаря А.М. і Селівона О.Ф.
прокурора
Сорокіної О.А.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 30 листопада 2006
року кримінальну справу за касаційним поданням заступника
прокурора Херсонської області на постановлене щодо ОСОБА_1 судове
рішення.
в с т а н о в и л а:
Вироком Суворовського районного суду м. Херсона від 25 січня
2005 року
ОСОБА_1,
1986 року народження, судимого 24.06.2004 р. за ч.3 ст.15 і
ч.3 ст.185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки позбавлення волі,
звільненого на підставі ст.75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
від
відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки,
засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 1 рік і 6
місяців позбавлення волі. На підставі ст.71 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_1 остаточно визначено покарання 2 роки позбавлення волі.
В апеляційному порядку справа не переглядалась.
ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 18.09.2004 р. у
IНФОРМАЦIЯ_2, за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_2 і
ОСОБА_3, повторно, вчинив таємне викрадення майна ТОВ IНФОРМАЦIЯ_1
вартістю 205 грн. 20 коп.
У касаційному поданні прокурор, посилаючись на неправильне
застосування судом ст.71 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, просить вирок
скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, яка підтримала
подання, перевіривши матеріали справи та доводи подання, колегія
суддів вважає, що касаційне подання прокурора підлягає
задоволенню.
Як видно з касаційного подання, заступник прокурора
Херсонської області судове рішення щодо законності та
обгрунтованості засудження ОСОБА_1 й правильності кваліфікації
його дій не оскаржив, а тому касаційний суд згідно зі ст.395 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
не повинен перевіряти їх у цій частині.
Твердження прокурора у касаційному поданні про неправильне
застосування судом ст.71 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
грунтується на
законі та матеріалах справи.
Відповідно до частин 1 і 4 ст.71 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, якщо
засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття
покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за
новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину
покарання за попереднім вироком.
Остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим
від покарання, призначеного за новий злочин, а також від
невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
Як убачається з матеріалів справи, вироком Цюрюпінського
районного суду Херсонської області від 24.06.2004 р. ОСОБА_1
засуджено за ч.3 ст. 15 і ч.3 ст.185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3
роки позбавлення волі й звільнено на підставі ст.75 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
від його відбування з випробуванням з іспитовим
строком 2 роки. Після постановлення цього вироку й до повного
відбуття, призначеного за цим вироком покарання ОСОБА_1 18.09.2004
р. учинив новий злочин, передбачений ч.2 ст.185 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
.
Суд, призначаючи ОСОБА_1 остаточне покарання за сукупністю
вироків не врахував вимог, передбачених ч.4 ст.71 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
і призначив йому покарання, яке є меншим ніж невідбута
частина покарання за попереднім вироком (24.06.2004 р.).
Отже, постановлений щодо ОСОБА_1 вирок не можна визнати
законним і обгрунтованим, а тому його слід скасувати, а справу
направити на новий судовий розгляд.
Керуючись статтями 395 і 396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія
суддів, -
у х в а л и л а :
Касаційне подання заступника прокурора Херсонської області
задовольнити.
Вирок Суворовського районного суду м. Херсона від 25 січня
2005 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий
судовий розгляд.
С У Д Д I :
СКОТАРЬ А.М. КОНОВАЛОВ В.М. СЕЛIВОН О.Ф.