У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Міщенка С.М.,
суддів
Стрекалова Є.Ф. і Кармазіна Ю.М.
за участю прокурора
Ковтун Н.Я.
розглянула в судовому засіданні 28 листопада 2006 року в м.
Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який
брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок
Красноперекопського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим
від 25 квітня 2005 року, яким
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1,
громадянин України, раніше не судимий,
засуджений за ч. 2 ст. 368 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на п'ять
років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади,
пов'язані зі здійсненням функцій представника влади, строком на
два роки без конфіскації майна.
На підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_1 звільнено
від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на
два роки і покладенням на нього обов'язків, передбачених п. п. 2,
3 ч. 1 ст. 76 цього Кодексу.
В апеляційному порядку справа не розглядалась.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те,
що він у період з 12 до 30 квітня 2004 року, будучи службовою
особою і займаючи відповідальну посаду слідчого слідчого відділу
Красноперекопського міськрайонного відділу Головного Управління
МВС України в Автономній Республіці Крим і маючи звання "старший
лейтенант міліції", в ході розслідування кримінальних справ
НОМЕР_1 по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених
ст. ст. 263 ч. 1, 309 ч. 1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, з метою
особистого збагачення, вступив з ОСОБА_2 у злочинну змову,
спрямовану на незаконне звільнення останнього від кримінальної
відповідальності та сприяння в пом'якшенні покарання, яке йому
могло бути призначено судом, за що той повинен був передати йому
грошову винагороду в розмірі 1000 грн.
30 квітня 2004 року близько 12-ої год. ОСОБА_2 у службовому
кабінеті НОМЕР_1 слідчого відділу Красноперекопського
міськрайонного відділу Головного управління МВС України в
Автономній Республіці Крим, розташованого по АДРЕСА_1, передав
ОСОБА_1, а той взяв 1000 грн. в рахунок виконання зазначеної
домовленості.
Після отримання хабара ОСОБА_1 був затриманий у своєму
службовому кабінеті працівниками УВБ в Автономній Республіці Крим
ДВБ МУБЗЗ МВС України, а отримані ним від ОСОБА_2 грошові кошти в
сумі 1000 грн. були в нього виявлені та вилучені.
У касаційному поданні прокурор, який брав участь у розгляді
справи судом першої інстанції, просить вирок щодо ОСОБА_1
скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Посилається на те, що суд неправильно застосував кримінальний
закон, звільнивши ОСОБА_1 на підставі ст. 75 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
від відбування як основного, так і додаткового
покарання з випробуванням.
Заслухавши доповідача, думку прокурора на підтримання
касаційного подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши
доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно не
підлягає задоволенню з наступних підстав.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчинені
злочину, за який його засуджено, відповідає фактичним обставинам
справи, підтверджується дослідженими судом доказами і в
касаційному поданні прокурором не оспорюється.
Дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 368 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
кваліфіковані правильно.
Суд визнав винуватим ОСОБА_1 у вчиненні злочину,
передбаченого ст. 368 ч. 2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
і призначив йому
покарання у виді п'яти років позбавлення волі з позбавленням права
обіймати посади, пов'язані зі здійсненням функцій представника
влади, строком на два роки без конфіскації майна та на підставі
ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
його звільнив від відбування
покарання з випробуванням з іспитовим строком на два роки.
Відповідно до ст.ст. 75, 77 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
суд може
прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з
випробуванням лише тих осіб, які засуджені до виправних робіт,
службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а
також позбавлення волі на строк не більше п"яти років. У разі
звільнення від відбування покарання з випробуванням можуть бути
призначені додаткові покарання (крім конфіскації майна), зокрема,
у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися
певною діяльністю.
Та обставина, що у формулюванні застосування ст. 75 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
суд не зазначив про звільнення ОСОБА_1 тільки
від основного покарання, не дає підстав вважати, що судом прийнято
рішення про звільнення засудженого і від додаткового покарання,
оскільки, як видно з вироку, такого рішення не приймалось, а інше
тлумачення рішення суду щодо застосування цієї норми закону є
припущенням.
Разом з тим, про те, що суд звільнив ОСОБА_1 тільки від
відбування покарання у виді позбавлення волі свідчить і те, що
вирок звернутий до виконання в частині призначення йому
додаткового покарання.
Таким чином, підстав для задоволення касаційного подання
прокурора з мотивів неправильного застосування кримінального
закону при призначенні ОСОБА_1 покарання, немає.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 394, 396 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
у х в а л и л а:
касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді
справи судом першої інстанції, залишити без задоволення, а вирок
Красноперекопського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим
від 25 квітня 2005 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.
С у д д і:
С.М. Міщенко Є.Ф. Стрекалов Ю.М. Кармазін