У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Міщенка С.М.,
суддів
Стрекалова Є.Ф. і Кармазіна Ю.М.
за участю прокурора
Кравченко Є.С.
розглянула в судовому засіданні 28 листопада 2006 року в м.
Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який
брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок
Суворовського районного суду м. Одеси від 13 червня 2005 року,
яким
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1,
громадянка України, раніше не судима,
засуджена за ч. 3 ст. 185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
зі
застосуванням ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на один рік три місяці
позбавлення волі.
Цим же вироком ОСОБА_1 за епізодами викрадення майна в
ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 і
ОСОБА_9 виправдано.
В апеляційному порядку справа не розглядалась.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватою і засуджено за те,
що вона 10 березня 2004 року приблизно о 22-ій год. 30 хв. шляхом
злому навісного замка проникла в будинок АДРЕСА_1, звідки вчинила
крадіжку майна ОСОБА_10 на загальну суму 2120 грн.
11 березня 2004 року приблизно о 08-ій год. 30 хв. вона через
вікно проникла в будинок АДРЕСА_2, звідки вчинила крадіжку майна
ОСОБА_11 на загальну суму 933 грн.
У касаційному поданні прокурор, який брав участь у розгляді
справи судом першої інстанції, просить вирок щодо ОСОБА_1
скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам
справи, неповноту судового слідства та порушення
кримінально-процесуального закону. Вважає, що суд не мотивував у
вироку висновок про відсутність доказів, якими б підтверджувалась
винуватість ОСОБА_1 у крадіжках майна в ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 і безпідставно її
виправдав у вчиненні злочинів за цими епізодами. Стверджує, що суд
призначив ОСОБА_1 більш м'яке покарання ніж передбачено законом,
хоча достатніх підстав для цього не було.
Заслухавши доповідача, думку прокурора на підтримання
касаційного подання, обговоривши його доводи та перевіривши
матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційне подання
підлягає задоволенню з наступних підстав.
Iз роз'яснення, яке міститься в п.п. 16, 17 постанови Пленуму
Верховного Суду України "Про виконання судами України
законодавства і постанови Пленуму Верховного Суду України з питань
судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку" від
29.06.1990 року № 5 ( v0005700-90 ) (v0005700-90)
, слідує, що суду належить
дати аналіз усіх зібраних у справі доказів, тобто всіх фактичних
даних, які містяться в показаннях свідків, потерпілих, підсудних,
інших джерелах доказів, які стверджують чи спростовують
обвинувачення. Висновки суду щодо оцінки доказів належить викласти
у вироку в точних і категоричних судженнях, які виключали б
сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу. Прийняття
одних і відхилення інших доказів судом повинно бути мотивоване.
Як вбачається з матеріалів справи, на досудовому слідстві
ОСОБА_1 подала явки з повинною, в яких зізналась у вчиненні
крадіжок майна в ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6,
ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 У вчиненні даних злочинів ОСОБА_1
визнавала себе винною і давала показання як підозрювана,
обвинувачена та в присутності понятих підтвердила показання, які
дала при відтворенні обстановки та обставин події.
Крім того, ОСОБА_1 будь-яких скарг на незаконні дії
співробітників органу дізнання та слідства і примушування її для
дачі неправдивих показань впродовж досудового слідства не
заявляла.
У судовому засіданні ОСОБА_1 показала, що 10 і 11 березня
2004 року вчинила крадіжку майна ОСОБА_10 і ОСОБА_11. Щодо решти
крадіжок, то вона показувала, що майна в ОСОБА_2, ОСОБА_4,
ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не
викрадала, а на досудовому слідстві себе обмовила, оскільки до неї
були застосовані недозволені методи слідства.
За таких обставин суд повинен був перевірити заяву ОСОБА_1
про застосування до неї недозволених методів слідства, дати аналіз
усіх зібраних в справі доказів, у тому числі й її показань на
досудовому слідстві, щоб усунути всі протиріччя.
Замість цього суд, визнавши вину ОСОБА_1 за даними епізодами
обвинувачення недоведеною, у вироку обмежився лише посиланням на
те, що "що доказів вчинення нею злочинів судом не добуто і
обвинуваченням не представлено".
Як убачається зі змісту ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, суд,
умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання,
нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої
частини цього Кодексу, лише за наявності декількох (не менше двох)
обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь
тяжкості вчиненого злочину.
Iз матеріалів справи видно, що суд обгрунтував своє рішення
про призначення ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 69 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
тим, що вона вперше притягується до
кримінальної відповідальності, відсутні збитки та наявність на її
утриманні неповнолітньої дитини.
Проте даних про наявність на утриманні у ОСОБА_1
неповнолітньої дитини матеріали справи не містять, матеріальну
шкоду, яку заподіяно потерпілим ОСОБА_10 і ОСОБА_11, повністю не
відшкодовано.
За таких обставин вважаються обгрунтованими доводи в
касаційному поданні прокурора про відсутність достатніх підстав
для застосування ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
та призначення
ОСОБА_1 більш м"якого покарання, ніж передбачено законом.
Таким чином, при розгляді справи суд допустив однобічність і
неповноту судового слідства, внаслідок чого залишились
недослідженими такі обставини, з"ясування яких могло мати істотне
значення для її правильного вирішення, та призначив покарання, яке
не відповідає ступеню тяжкості злочину і особі засудженої
внаслідок його м"якості, що відповідно до положень ст. ст. 368,
372 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
є підставами для скасування вироку.
Враховуючи викладене, вирок щодо ОСОБА_1 необхідно скасувати,
а справу направити на новий судовий розгляд, у ході якого суду
слід вжити передбачених законом заходів для всебічного, повного і
об'єктивного дослідження всіх обставин справи та постановлення в
ній законного й обгрунтованого судового рішення.
Керуючись ст. ст. 394, 396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія
судді
у х в а л и л а:
касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді
справи судом першої інстанції, задовольнити.
Вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 13 червня
2005 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий
судовий розгляд у той же суд в іншому складі суду.
Судді:
С.М. Міщенко Є.Ф. Стрекалов Ю.М. Кармазін