У х в а л а

                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ

       Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

                     Верховного Суду України

                            у складі:

     головуючого

     Паневіна В.О.,

     суддів

     Глоса Л.Ф. , Кліменко М.Р.,

     за участю прокурора Сорокіної О.А.

     розглянула в судовому засіданні в м. Києві 28 листопада  2006
року  кримінальну  справу  за   касаційним   поданням   заступника
прокурора Черкаської області на вирок Черкаського  районного  суду
Черкаської області від 18 травня 2006 року щодо ОСОБА_1.

     Цим вироком

     ОСОБА_1, уродженця IНФОРМАЦIЯ_1,

     раніше неодноразово судимого, останній раз 23.01.2002 року за
ст. 185 ч. 2, ст. 185 ч. 3, ст. 70 КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          на  3
роки позбавлення волі,

     засуджено за ст. 395 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         із  застосуванням
ст.  69  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          на  1  рік  виправних  робіт  з
відрахуванням 10% заробітку в доход держави.

     На підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
          ОСОБА_1  звільнено
від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на  1
рік.

     На  підставі  ст.  76  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          на   ОСОБА_1
покладено обов'язки не  виїжджати  за  межі  України  на  постійне
проживання без  дозволу  органів  кримінально-виконавчої  системи,
повідомляти ці органи про зміну місця проживання й роботи.

     У апеляційному порядку вирок щодо ОСОБА_1 не переглядався.

     За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він, будучи
особою, щодо якої постановою Черкаського районного суду від 22.02.
2006 року встановлено адміністративний нагляд терміном один рік та
накладено обмеження у  вигляді  заборони  перебувати  поза  межами
свого житла з 22 години  до  6  години  ранку  наступного  дня  та
встановленням зобов'язань з'являтися на реєстрацію в пункт охорони
громадського порядку в с. Дубієвка Черкаського району о  9  годині
кожної суботи місяця, порушив ці правила та в період з 27  березня
по 8 квітня 2006 року без поважних причин, з  метою  ухилення  від
адміністративного   нагляду,   самовільно   залишив   своє   місце
проживання і на реєстрацію не з'явився.

     У  касаційному  поданні  прокурор,  вважає,   що   призначене
засудженому покарання не відповідає тяжкості вчиненого злочину  та
особі засудженого  через  м'якість.  Просить  вирок  щодо  ОСОБА_1
скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

     Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України,  пояснення
прокурора  Сорокіної  О.  на  підтримання   касаційного   подання,
перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що  касаційне
подання підлягає задоволенню з наступних підстав.

     Суд, ухвалюючи рішення про призначення ОСОБА_1 більш  м'якого
виду основного покарання, ніж  передбачено  в  санкції  ст.395  КК
України  ( 2341-14 ) (2341-14)
        ,  не  зазначив,  які  саме  дані  про   особу
підсудного він визнає такими, що істотно впливають на покарання  і
дають підстави для застосування ст.  69  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
        .
Пославшись на пом'якшуючі покарання обставини, суд не дав належної
оцінки тому, що засуджений негативно  характеризується  за  місцем
проживання, схильний до вживання спиртного.

     Крім того, призначаючи ОСОБА_1  покарання  у  виді  виправних
робіт,  суд  порушив   вимоги   кримінального   закону,   оскільки
відповідно до ст. 57 КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          і  роз'яснень,  які
містяться в п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду  України  №  7
( v0007700-03 ) (v0007700-03)
         від  24.10.2003  року  "Про  практику  призначення
судами кримінального  покарання",  виправні  роботи  призначаються
тільки працюючим  і  відбуваються  за  місцем  роботи  засуджених.
Тобто, суд не вправі був призначити  ОСОБА_1,  який  не  працював,
покарання у виді виправних робіт.

     Належним  чином  суд  не  мотивував  і  свого   рішення   про
звільнення засудженого від відбування покарання з випробовуванням,
не дав оцінки тій  обставині,  що  ОСОБА_1  неодноразово  судимий,
раніше вчиняв злочини в період умовно-дострокового звільнення,  що
свідчить про підвищену суспільну небезпечність його особи.

     Враховуючи наведене, колегія  суддів  вважає,  що  призначене
засудженому покарання із застосуванням ст.ст. 69,  75  КК  України
( 2341-14 ) (2341-14)
         не є необхідним й достатнім, а тому  вирок  суду  щодо
ОСОБА_1 підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий
розгляд у зв'язку з невідповідністю призначеного  судом  покарання
ступені тяжкості злочину та особі засудженого через його м'якість.

     Якщо при новому розгляді  справи  буде  доведено  винуватість
ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного злочину, то  визначене  за  вироком
суду покарання слід вважати невиправдано м'яким.

     На підставі  наведеного,  керуючись  ст.  ст.  395,  396  КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
        , колегія суддів

                            ухвалила:

     касаційне подання  заступника  прокурора  Черкаської  області
задовольнити.

     Вирок Черкаського районного суду Черкаської  області  від  18
травня 2006 року щодо ОСОБА_1 скасувати,  а  справу  направити  на
новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суддів.

                              Судді:

     Паневін В.О. Кліменко М.Р. Глос Л.Ф.