У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Cудової палати Верховного Суду України
у кримінальних справах у складі:
головуючого
Кравченка К.Т.,
суддів
Селівона О.Ф., Шевченко Т.В.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 23 листопада
2006 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого
ОСОБА_1 і представника цивільного позивача ОСОБА_2 на вирок
Сихівського районного суду м. Львова від 14 червня 2005 року та
ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах
апеляційного суду Львівської області від 18 жовтня 2005 року щодо
ОСОБА_1.
Вироком Сихівського районного суду м. Львова від 14 червня
2005 року
ОСОБА_1,уродженця м. Світловодська Кіровоградської області,
раніше не судимого,
засуджено за ч. 2 ст. 190 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2 роки
обмеження волі.
На підставі ст.ст.75, 76 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_1.
звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим
строком 1 рік та з покладенням на нього обов'язків: не виїжджати
за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу
кримінально-виконавчої системи та повідомляти органи
кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання або
роботи; періодично з'являтися в органи кримінально-виконавчої
системи для реєстрації.
Вирішено питання про судові витрати.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах
апеляційного суду Львівської області від 18 жовтня 2005 року вирок
щодо ОСОБА_1. залишено без зміни.
Згідно з вироком ОСОБА_1. визнано винуватим у тому, що він
протягом терміну з грудня 2001 року по березень 2002 року, будучи
обраним через самовисування головою будинкового комітету АДРЕСА_1,
який був створений для встановлення у будинку лічильника теплової
енергії, заволодів грошима мешканців будинку в сумі 3537,50 грн.
шляхом обману та зловживання їх довірою, завдавши останнім значної
шкоди.
У касаційних скаргах:
Засуджений ОСОБА_1. просить судові рішення щодо нього
скасувати, а справу закрити, посилаючись на те, що досудове та
судове слідство проведено упереджено та неповно, суд не дав
належної оцінки дослідженим доказам, залишив поза увагою докази,
які могли істотно вплинути на його висновки, Висновки суду не
підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами.
Зазначає, що між ним та мешканцями будинку були цивільно-правові
відносити і шахрайства він не вчиняв, його винність у скоєнні
зазначеного у вироку злочину не доведена.
Представник цивільного позивача ОСОБА_2 просить судові
рішення щодо ОСОБА_1. в частині призначеного покарання змінити та
призначити ОСОБА_1. покарання у виді трьох років позбавлення волі,
мотивуючи тим, що суд на порушення вимог ст.65 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
призначив засудженому покарання, яке не відповідає
ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок
м'якості.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України,
перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційних
скаргах доводи, колегія суддів вважає, що у задоволенні скарг
необхідно відмовити.
Як убачається з матеріалів справи, суд першої інстанції
всебічно та повно дослідив зібрані по справі докази, у тому числі
і ті, на які є посилання у касаційній скарзі засудженого, дав їм
належну оцінку в їх сукупності, і дійшов обгрунтованого висновку
про доведеність винуватості ОСОБА_1. у вчиненні зазначеного у
вироку злочину.
Так, представник цивільного позивача ОСОБА_2, свідки
ОСОБА_3., ОСОБА_4, ОСОБА_5 та інші показали, що для встановлення
лічильника обліку теплової енергії мешканцями будинку АДРЕСА_1
було зібрано 15670 грн., по 118 грн. з кожної із квартир, мешканці
яких погодились на встановлення такого лічильника. При цьому ці
кошти були зібрані лише на встановлення лічильника, ніяких угод
про оплату праці ОСОБА_1. та додаткових витрат, пов'язаних з
вирішенням організаційних питань по встановленню лічильника, з
ОСОБА_1 не укладалося, останній працював на добровільних засадах.
В березні 2002 року їм стало відомо, що вартість робіт значно
менша, ніж здана ними сума.
Свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7., ОСОБА_8, ОСОБА_9., які працювали в
ЛКП "Львівтеплоенерго", показали, що згідно з кошторисом на
встановлення лічильника теплової енергії в АДРЕСА_1 мешканцями
було сплачено 9655грн., про виконані роботи було складено
відповідний акт.
Згідно з висновком будівельно-технічної експертизи вартість
проведених в період грудня 2001р. - березня 2002р. робіт по
обладнанню приміщення, в якому встановлювався лічильник становить
2467грн.
Посилання ОСОБА_1. на те, що між ним та мешканцями будинку
були цивільно-правові відносини, є безпідставними і спростовуються
дослідженими судом доказами, яким суд дав належну оцінку.
Наведені у касаційній скарзі ОСОБА_1. твердження про те, що
його винність у вчиненні зазначеного у вироку злочину не доведена,
аналогічні доводам його апеляції, які були ретельно перевірені
апеляційним судом і в ухвалі апеляційного суду наведені докладні
та мотивовані підстави, через які апеляцію визнано
необгрунтованою. Таке рішення апеляційного суду відповідає
матеріалам справи.
Досудове та судове слідство проведено з достатньою повнотою і
згідно з встановленими фактичними обставинами дії ОСОБА_1. за ч.
2 ст. 190 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
кваліфіковано правильно.
Посилання ОСОБА_1. у скарзі як на порушення його прав на те,
що його не ознайомлено з матеріалами справи, є безпідставними,
оскільки, як убачається з протоколу про оголошення ОСОБА_1. про
закінчення попереднього слідства і пред'явлення йому матеріалів
справи для ознвйомлення, ОСОБА_1. відмовився ознайомлюватися з
матеріалами справи та підписати даний протокол (т. 2, а. с. 192).
Iстотних вимог порушень кримінально-процесуального закону,
які б могли бути підставою для зміни або скасування постановлених
у даній справі судових рішень, не виявлено.
Призначаючи ОСОБА_1. покарання, суд урахував ступінь тяжкості
вчиненого ним злочину, дані про його особу та конкретні обставини
справи.
У задоволенні касаційну скаргу представника цивільного
позивача, яким визнано за матеріалами справи ОСОБА_2, необхідно
відмовити, оскільки викладене у ній прохання про призначення
ОСОБА_1. більш суворого покарання виходить за межі повноважень
представника цивільного позивача, передбачених п.6 ч.2 ст.384 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
, згідно з яким цивільний позивач або його
представник мають право подати касаційні скарги на судові рішення
тільки у частині, що стосується вирішення цивільного позову.
Виходячи з наведеного, підстав для призначення справи до
розгляду у касаційному порядку з повідомленням зазначених у ст.
384 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
осіб немає.
Керуючись ст. 394 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а :
у задоволенні касаційних скарг засудженого ОСОБА_1 та
представника цивільного позивача ОСОБА_2 відмовити.
С у д д і :
Кравченко К.Т. Селівон О.Ф. Шевченко Т.В.
З оригіналом згідно:
Суддя Верховного Суду України О.Ф.Селівон