У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі :
головуючого Кравченка К.Т.,
суддів Селівона О.Ф., Шевченко Т.В.
за участю прокурора Опанасюка О.В.
розглянула в судовому засіданні 23 листопада 2006 року в м.
Києві кримінальну справу за касаційним поданням заступника
прокурора Запорізької області на вирок Жовтневого районного суду
м. Запоріжжя від 13 жовтня 2005 року, яким
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1 року народження,
уродженця м. Запоріжжя,
раніше не судимого,
засуджено за ч.3 ст.212 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 5 років
позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з
виконанням організаційно-розпорядчих функцій і
фінансово-господарських обов'язків, строком на 3 роки.
На підставі ст.75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_1. звільнено
від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3
роки та з покладенням на нього обов'язків, передбачених п.п.2- 4
ч.1 ст.76 цього Кодексу.
В апеляційному порядку справа не розглядалась.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він будучи
службовою особою - IНФОРМАЦIЯ_2, яке у період з 01 січня по 31
грудня 2000 року отримало валовий прибуток у розмірі 2.275.600
грн., на порушення вимог п.5.3.9 і п. 5.3 ст.5 та ст.3 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
від
28 грудня 1994 року та п.7.4.4 і п. 7.4 ст.7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
від 03 квітня 1997 року
з метою ухилення від сплати податків занизив суму валового
прибутку, яка підлягала оподаткуванню, а також податкові
зобов'язання по податку на додану вартість, внаслідок чого до
бюджету не надійшли податки на суму 1.136.917 грн. 07 коп., що
більше ніж у 50.000 разів перевищує неоподатковуваний мінімум
доходів громадян.
У касаційному поданні ставиться питання про скасування вироку
щодо ОСОБА_1 та направлення справи на новий судовий розгляд з тих
мотивів, що судом істотно порушено вимоги
кримінально-процесуального закону, справу розглянуто в порядку,
передбаченому ч.3 ст.299 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
без з'ясування з
цього приводу думки учасників судового розгляду і без роз'яснення
наслідків такого порядку розгляду справи, неправильно застосовано
ст.75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
і необгрунтовано звільнено ОСОБА_1
від відбування покарання з випробуванням, залишено поза увагою
ухвалу колегії суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України від 04.11.2003р., якою попередній вирок
щодо ОСОБА_1 у цій справі було скасовано у зв'язку з
невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та
особі засудженого внаслідок м'якості.
Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційне
подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи
подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає
задоволенню з таких підстав.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні
злочину, за який його засуджено, відповідає фактичним обставинам
справи та у касаційному поданні під сумнів не ставиться.
Проте суд, призначаючи покарання ОСОБА_1 та звільняючи його
на підставі ст.75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
від відбування покарання
з випробуванням, на порушення вимог ст.399 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
про обов'язковість вказівок касаційної інстанції для суду першої
інстанції при повторному розгляді справи залишив поза увагою
ухвалу колегії суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України від 04.11.2003р., якою попередній вирок
щодо ОСОБА_1 у цій справі було скасовано у зв'язку з
невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та
особі засудженого внаслідок м'якості.
Посилання у вироку на те, що суд при призначенні покарання
засудженому ОСОБА_1. та звільненні його на підставі ст.75 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
від відбування покарання з випробуванням
врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, його щире каяття, є
формальним і не відповідає обставинам справи, оскільки відповідно
до ч.4 ст.12 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
вчинений ОСОБА_1 злочин
належить до категорії тяжких, його визнано винним в ухиленні від
сплати податків на суму 1.136.917 грн. 07 коп., а долучена до
справи квитанція про сплату ОСОБА_1 до держбюджету Комунарського
району Запорізької області 200 грн. при такому розмір несплачених
податків ставить під сумнів висновок суду про те, що він вживає
заходів до відшкодування податкових зобов'язань.
Слід визнати обгрунтованими і доводи касаційного подання про
порушення судом вимог ч.3 ст.299 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, оскільки
суд, приймаючи рішення про недоцільність дослідження доказів
стосовно фактичних обставин справи, не роз'яснив учасникам
судового розгляду наслідки такого розгляду справи.
За таких обставин вирок Жовтневого районного суду м.
Запоріжжя від 13 жовтня 2005 року щодо ОСОБА_1 підлягає
скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.
Якщо при новому розгляді справи ОСОБА_1 буде визнано у
вчиненні злочину з тим же обсягом обвинувачення, то покарання йому
має бути призначено відповідно до вимог закону.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
у х в а л и л а:
Касаційне подання заступника прокурора Запорізької області
задовольнити.
Вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 13 жовтня
2005 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий
судовий розгляд у той же місцевий суд в іншому складі суду.
Судді:
Кравченко К.Т. Селівон О.Ф. Шевченко Т.В.
З оригіналом згідно:
Суддя Верховного Суду України О.Ф.Селівон