У Х В А Л А

                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ

       Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

                Верховного Суду України у складі:

     головуючого

     Коновалова В.М.,

     суддів за учвастю прокурора

     Скотаря А.М., Заголдного В.В., Опанасюка О.В.,

     розглянувши в судовому засіданні в м.Києві 23 листопада  2006
року кримінальну справу за  касаційним  поданням  прокурора,  який
брав  участь  у  розгляді  справи  судом  першої   інстанції,   на
постановлені судові рішення щодо засудженого ОСОБА_1,

                       в с т а н о в и л а:

     Вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької  області
від 26 квітня 2005 року

     ОСОБА_1,раніше не судимого,

     за ч.1 ст.202 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
          виправдано,  а  за  ч.1
ст.209  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          кримінальну  справу  закрито  на
підставі ст.7 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
        .

     Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від  29  серпня
2005 року  вирок  в  частині  закриття  кримінальної  справи  щодо
ОСОБА_1 за ч.1 ст.209 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         скасований  і  справу
за даною нормою закону  закрито  за  відсутністю  в  діях  ОСОБА_1
складу злочину.

     В решті зазначений вирок залишений без зміни.

     Органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачувався в  тому,
що він у 2002  році  як  приватний  підприємець  орендував  у  ВАТ
"Шляхмаш" ДОЛ "Факел" в порушення ст.ст.12-14 Закону України  "Про
туризм" ( 324/95-ВР ) (324/95-ВР)
         і  п.50  Закону  України  "Про  ліцензування
окремих видів господарської діяльності" ( 1775-14 ) (1775-14)
          ,  приймав  і
обслуговував  туристів  без  отримання  ліцензії,  і  в   наслідок
зазначеної господарської діяльності  отримав  прибуток  у  розмірі
258,711  грн.  Таким  чином,  ОСОБА_1  обвинувачувся  у   вчиненні
злочину, передбаченого ч.1 ст.202 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        , а  саме,
у   здійсненні   підприємницької   діяльності,    яка    підлягала
ліцензуванню, та за ч.1 ст.209 КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
        ,  тобто  у
здійсненні фінансових операцій і інших угод з  грошовими  коштами,
отриманими завідомо  злочинним  шляхом,  а  також  у  використанні
зазначених коштів для здійснення підприємницької діяльності.

     У касаційному поданні прокурор просить скасувати постановлені
судові рішення щодо ОСОБА_1 у зв"язку із невідповідністю висновків
суду фактичним обставинам  справи  та  неправильним  застосуванням
кримінального закону і направити справу на новий судовий розгляд.

     Заслухавши доповідача, прокурора,  який  підтримав  касаційне
подання,  перевіривши  матеріали  справи  та  обговоривши   доводи
касаційного подання,  колегія  суддів  вважає,  що  воно  підлягає
частковому задоволенню з таких підстав.

     Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1, не погоджуючись з
постановленим вироком, подав на  нього  апеляцію,  яка  розглянута
апеляційним судом і задоволена.

     Відповідно  до  вимог  ст.377  КПК  України   ( 1001-05 ) (1001-05)
           в
апеляційній ухвалі має бути зазначено суть  апеляції  та  докладні
мотиви прийнятого рішення.

     Апеляційний суд дані вимоги закону порушив.

     За змістом скарги  ОСОБА_1  ставив  перед  апеляційним  судом
питання про скасування вироку за ч.1 ст.209 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        
та закриття справи за відсутністю в його діях складу злочину.

     Апеляційний суд при розгляді справи лише в самій загальній та
короткій формі обмежився у своїй  ухвалі  відповіддю  про  те,  що
апеляція підлягає задоволенню, хоча належним чином доводи апеляції
ОСОБА_1  не  проаналізував  і  свого   рішення   про   задоволення
апеляційної скарги належним чином не мотивував.

     Крім того, за змістом ухвали  випливає,  що  апеляційний  суд
розглядав апеляцію ні ОСОБА_1, а ОСОБА_2, у мотивувальній  частині
зазначено що ОСОБА_1 підлягає виправданню за  відсутністю  в  його
діях  складу  злочину,  передбаченого  ч.1   ст.209   КК   України
( 2341-14 ) (2341-14)
        , тоді як у її резолютивній частині справа щодо ОСОБА_1
закрита за відсутністю в його діях складу злочину.

     Виходячи з того, що ухвала апеляційного суду  постановлена  з
порушенням вимог кримінально-процесуального закону, вона  підлягає
скасуванню, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд, у
процесі якого вказані недоліки необхідно  усунути  та  постановити
рішення, яке б відповідало висогам закону.

     Керуючись  ст.ст.394-396  КПК  України  ( 1001-05 ) (1001-05)
        ,  колегія
суддів

                         у х в а л и л а:

     касаційне подання прокурора,  який  брав  участь  у  розгляді
справи судом першої інстанції, задовольнити частково.

     Ухвалу апеляційного суду Запорізької області  від  29  серпня
2005 року щодо ОСОБА_1  скасувати, а  справу  направити  на  новий
апеляційний розгляд.

                              Судді:

            Коновалов В.М. Скотарь А.М. Заголдний В.В.