У Х В А Л А

                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ

      Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України

                 у кримінальних справах у складі:

     головуючого

     Коновалова В.М.

     суддів

     Скотаря А.М. і Заголдного В.В.

     прокурора

     Ковтун Н.Я.

     розглянула в судовому засіданні в м. Києві 23 листопада  2006
р. кримінальну справу за касаційним поданням заступника  прокурора
м. Севастополя на постановлене  судове  рішення  щодо  засудженого
ОСОБА_1.

                       в с т а н о в и л а:

     Вироком Ленінського районного  суду  м.  Севастополя  від  26
квітня 2005 року

     ОСОБА_1, судимості не має,

     засуджено  за  ч.  1  ст.  201  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
           із
застосуванням ч.ч.1 і 2 ст.69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         до  штрафу  у
сумі 12 000 грн., без конфіскації предмета конфіскації.

     В апеляційному порядку справа не переглядалась.

     ОСОБА_1 визнано винуватим у тому,  що  він  11.08.2003  р.  у
Волинській  області  вчинив  контрабанду   у   великих   розмірах,
перемістивши через митний  кордон  України  із  приховуванням  від
митного контролю автомобіль "Форд Транзит 80 D  VAN"  вартістю  24
155 грн. 19 коп.

     У касаційному поданні прокурор, посилаючись на  те,  що  суд,
безпідставно застосував ч.2 ст.69  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          й  не
конфіскував предмет контрабанди, просить вирок скасувати, а справу
направити на новий судовий розгляд.

     Заслухавши  доповідача,  думку  прокурора,   яка   підтримала
касаційне   подання,   перевіривши   матеріали   справи,    доводи
касаційного подання й заперечення на  нього  засудженого  ОСОБА_1,
колегія суддів вважає, що подання підлягає задоволенню.

     Висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у  вчиненні  зазначених
дій суд у вироку обгрунтував  дослідженими  у  судовому  засіданні
доказами, зокрема, показаннями самого ОСОБА_1, який вину визнав  і
що, по  суті,  у  касаційному  поданні  не  заперечується,  як  не
заперечується й правильність кваліфікації дій засудженого.

     Твердження прокурора у касаційному поданні  про  те,  що  суд
безпідставно застосував ч.2 ст.69  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          й  не
конфіскував предмет контрабанди, є обгрунтованими.

     Відповідно до ч.2 ст.69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        , суд  може  не
призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції  статті
Особливої частини цього Кодексу як обов'язкове.

     Вичерпний перелік видів покарань, у тому числі й  додаткових,
передбачений  у  ст.51  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
        .  У  цій   статті
відсутній   такий   вид   покарання,   як   конфіскація   предмета
контрабанди.

     Як  видно  з  матеріалів  справи,  суд,  призначаючи  ОСОБА_1
покарання за ч.1 ст.201  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
        ,  окрім  іншого,
застосував також і ч.2 ст.69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         й на  підставі
цього не конфіскував предмет контрабанди.

     Отже, суд, не  враховувавши  того,  що  конфіскація  предмета
контрабанди  не  являється   додатковим   покаранням   неправильно
застосовував  ч.2  ст.69  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
        ,  чим  допустив
неправильне застосування кримінального закону, що  згідно  зі  ст.
398 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
         є безумовною підставою для  скасування
судового рішення.

     На  підставі   наведеного   вирок   щодо   ОСОБА_1   підлягає
скасуванню, а справа - направленню на новий  судовий  розгляд  для
усунення зазначених  недоліків  і  постановлення  рішення,  яке  б
відповідало вимогам закону.

     Керуючись ст.ст. 394-396  КПК  України  ( 1001-05 ) (1001-05)
        ,  колегія
суддів

                        у х в а л и л а :

     касаційне  подання  заступника   прокурора   м.   Севастополя
задовольнити.

     Вирок Ленінського районного суду м. Севастополя від 26 квітня
2005 року щодо ОСОБА_1 скасувати,  а  справу  направити  на  новий
судовий розгляд.

                           С У Д Д I :

     СКОТАРЬ А.М. КОНОВАЛОВ В.М. ЗАГОЛДНИЙ В.В.