У х в а л а

                          IМЕНЕМ  УКРАЇНИ

     Колегія суддів  судової  палати  Верховного  Суду  України  у
кримінальних справах у складі:

     Головуючого

     Верещак В.М.,

     суддів

     Кривенди О.В. та Мороза М.А.,

     за участю прокурора

     Сорокіної О.А.,

     розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 23 листопада 2006
року кримінальну справу за касаційною скаргою  потерпілих  ОСОБА_1
та ОСОБА_2 на  вирок  Iвано-Франківського  міського  суду  від  16
березня 2005 року,

                       в с т а н о в и л а:

     Зазначеним вироком

     ОСОБА_3,несудима,-

     -  засуджена  за  ст.190ч.4   КК   України   ( 2341-14 ) (2341-14)
           із
застосуванням ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на 5років  позбавлення
волі без конфіскації майна;

     -  за ст.357 ч.3 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на 600 грн. штрафу.

     На підставі ст. 70 ч.  3  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          остаточно
визначено до відбування 5 років позбавлення волі  без  конфіскації
майна та 600 грн. штрафу.

     На підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
          ОСОБА_3  звільнено
від відбування покарання з випробуванням  з  іспитовим  строком  3
роки.

     ОСОБА_3 визнана винною у тому, що вона у листопаді 2003  року
з метою  заволодіння  чужим  майном  шляхом  обману  запропонувала
потерпілій ОСОБА_1 придбати будинок АДРЕСА_1 за  17  тис.  доларів
США,  до  якого  вона  жодного  відношення  не  мала.  Зловживаючи
довірою, шляхом обману,  ОСОБА_3  двічі  одержала  від  потерпілої
ОСОБА_1 гроші на загальну суму 90166 грн., які витратила на власні
потреби.

     Крім того, у січні 2004 року з метою заволодіння чужим майном
ОСОБА_3  запропонувала  потерпілому  ОСОБА_2   придбати   земельну
ділянку по АДРЕСА_2 за 3800 доларів  США,  до  якої  вона  жодного
відношення не мала. Потерпілий ОСОБА_2 передав ОСОБА_3 20287  грн.
67 коп. та паспорт.

     Ухвалою апеляційного суду Iвано-Франківської області  від  23
червня 2005 року вирок залишений без зміни.

     У касаційних скаргах і доповненнях до них  потерпілі  ОСОБА_1
та ОСОБА_2 просять постановлені по справі судові рішення скасувати
через  невідповідність  призначеного  ОСОБА_3  покарання  тяжкості
злочину та особі засудженої.

     Заслухавши  доповідь  судді,  думку  прокурора,   перевіривши
матеріали справи, колегія суддів,  обговоривши  доводи  касаційних
скарг, перевіривши матеріали справи, колегія  суддів,  вважає,  що
вони задоволенню не підлягають.

     Висновок суду про  доведеність  винності  ОСОБА_3  у  вчинені
інкримінованих їй злочинів грунтуються на зібраних  і  перевірених
судом доказах, яким суд дав належну оцінку, її  дії  кваліфіковані
правильно, що у касаційних скаргах не оскаржується.

     Призначаючи засудженій покарання, суд  урахував  характер  та
ступінь суспільної небезпечності вчиненого, а також  дані  про  її
особу, те, що вона раніше не судима, має на утримання двох  дітей,
позитивно  характеризується,   частково   відшкодувала   заподіяну
злочинами шкоду.

     Як вбачається з наявних у Верховному Суді України  матеріалів
ОСОБА_3 народила третю дитину.

     Враховуючи наведене, судова колегія не знаходить підстав  для
скасування постановлених щодо ОСОБА_3 судових рішень внаслідок  їх
м'якості.

     Керуючись ст. 395,396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
        , колегія суддів
                         у х в а л и л а:

     У задоволені касаційних скарг потерпілих ОСОБА_1  та  ОСОБА_2
відмовити.

     Судді:

     Верещак В.М.  Кривенда О.В..  Мороз М.А.