У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Міщенка С.М.,
суддів
Школярова В.Ф. і Кармазіна Ю.М.,
за участю прокурора
Дев'ятка В.В.,
захисника
ОСОБА_1.
і засудженого
ОСОБА_2.
розглянула в судовому засіданні 21 листопада 2006 року в м.
Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого
ОСОБА_2. та його захисника ОСОБА_1. на вирок колегії суддів
судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва
від 11 серпня 2006 року, яким
ОСОБА_2,
IНФОРМАЦIЯ_1 року народження,
судимий:
- 4 березня 1983 року за ч. 2 ст. 140 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на п'ять років позбавлення волі;
- 27 серпня 1991 року за ч. 2 ст. 142, ч. 2 ст. 144,
п. п. "е", "ж" ст. 93 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на п'ятнадцять
років
позбавлення волі, звільнений 22 квітня 2005 року
за відбуттям покарання,
засуджений за п. п. 7, 13 ч. 2 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на
довічне позбавлення волі.
Цим вироком постановлено стягнути з ОСОБА_2. на користь
ОСОБА_3. 70872 гривні матеріальної і моральної шкоди.
За вироком суду ОСОБА_2. визнаний винним і засуджений за
умисне вбивство ОСОБА_4. з хуліганських мотивів, учинене особою,
яка раніше вчинила умисне вбивство.
Як установив суд, злочин було вчинено за таких обставин.
28 лютого 2006 року близько п'ятнадцятої години ОСОБА_2.,
перебуваючи в алкогольному сп'янінні, заснув біля квартири
№АДРЕСА_1 в м. Києві. Прокинувшись близько шістнадцятої години,
він зайшов у квартиру НОМЕР_1, в якій знаходилася ОСОБА_4.
Грубо порушуючи громадський порядок, діючи з хуліганських
спонукань та з особливою зухвалістю, ОСОБА_2. з метою убивства
взяв на кухні ножа і наніс ним ударів по руках ОСОБА_4., а потім
кулаками і ногами по тулубу та голові. Він же перекинув каструлю з
борщем, яка стояла на плиті, і завдав нею кілька ударів в область
голови потерпілої.
На неодноразові зауваження сусідів ОСОБА_5, ОСОБА_6. і
ОСОБА_7., які, почувши крики, намагалися припинити злочинні дії
ОСОБА_2., той не реагував. Бажаючи довести до кінця свій злочинний
умисел, направлений на позбавлення життя ОСОБА_4., 1931 року
народження, він ще близько тридцяти хвилин продовжував наносити їй
удари, в тому числі в голову і грудну клітку, які є життєво
важливими органами.
Такими діями ОСОБА_2. потерпілій ОСОБА_4. були заподіяні
тілесні ушкодження різного ступеню, в тому числі і тяжкі тілесні
ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, - відкрита
черепно-мозкова травма, закрита травма грудної клітини.
28 квітня 2006 року ОСОБА_4. від відкритої черепно-мозкової
травми вмерла.
На вирок надійшли касаційні скарги з доповненнями, в яких:
- засуджений ОСОБА_2. просить вирок змінити,
перекваліфікувати його дії зі ст. 115 ч. 2 п. п. 7, 13 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
на ст. 121 ч. 2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
і пом'якшити
покарання.
Своє прохання обгрунтовує тим, що досудове і судове слідство
в справі проведені неповно й однобічно, внаслідок чого висновки
суду про наявність у нього умислу на умисне вбивство потерпілої не
відповідають фактичним обставинам справи.
Стверджує, що при розслідуванні справи до нього
застосовувалося фізичне насильство і порушувалося його право на
захист.
Заперечує наявність хуліганського мотиву при побитті
потерпілої;
- захисник ОСОБА_1. також ставить питання про зміну вироку і
перекваліфікацію дій засудженого зі ст. 115 ч. 2 п. п. 7, 13 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
на ст. 121 ч. 2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Необхідність такої перекваліфікації вмотивовує тим, що
матеріали справи не містять доказів спрямованості умислу його
підзахисного на умисне вбивство потерпілої.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення засудженого і його
захисника на підтримання касаційних скарг, думку прокурора, який
вважав вирок законним і обгрунтованим, а касаційні скарги
безпідставними, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи
касаційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що вони
підлягають задоволенню з наступних підстав.
Висновки суду про винність ОСОБА_2. у злочині, за який його
засуджено, відповідають фактичним обставинам справи і
підтверджуються наведеними у вироку доказами.
Як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні
ОСОБА_2. не заперечував факту побиття ним потерпілої і з цього
приводу давав показання, зміст яких зводиться до того, що 28
лютого 2006 року він, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння,
зайшов у квартиру ОСОБА_4. У ході конфлікту з господаркою
квартири, він завдав їй ударів, у тому числі і каструлею в голову.
Заперечував умисел на позбавлення життя потерпілої та застосування
при її побитті ножа.
Показання ОСОБА_2. про обставини побиття ОСОБА_4.
підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_8. і ОСОБА_6.,
а також об'єктивно узгоджуються з даними висновків судово-медичної
експертизи, проведеної прижиттєво по медичній документації, та
судово-медичної експертизи трупа, відповідно до яких у потерпілої
були виявлені оскольчатий перелом променевої кістки, різана рана
правого плеча, різана рана середньої третини правого передпліччя,
різана рана правої кисті, які могли бути заподіяні ножем, а також
були наявними на тілі рубці, походження яких від нанесення ударів
каструлею не виключається. Виявленими були також такі тілесні
ушкодження, як відкрита черепно-мозкова травма і закрита травма
грудної клітини, які відносяться до категорії тяжких, небезпечних
для життя в момент заподіяння і які утворилися внаслідок
неодноразових ударів тупими предметами, якими могли бути кулаки та
ноги.
Смерть ОСОБА_4. настала IНФОРМАЦIЯ_2 від відкритої
черепно-мозкової травми, яка ускладнилася двосторонньою
пневмонією (а. с. 150 - 156, 161 - 163).
Урахувавши вищенаведені дані експертизи про наявність на тілі
потерпілої різаних ран, глибина яких досягала 12 - 13 см, та
показання потерпілого ОСОБА_3., згідно з якими у квартирі за
плитою ним було виявлено ножа, на якому судово-цитологічною
експертизою була встановлена кров, яка за своїми біологічними
властивостями схожа з кров'ю потерпілої, суд з наведенням
переконливих мотивів спростував показання засудженого, в яких він
заперечував застосування ножа, і дійшов обгрунтованого висновку,
що при побитті потерпілої це знаряддя злочину він використовував
(а. с. 17 - 22, 49, 117, 177 - 181).
Разом з тим, доводи касаційних скарг про відсутність у
ОСОБА_2. умислу на вбивство потерпілої, на думку колегії,
грунтуються на матеріалах справи, а тому заслуговують на увагу.
Обгрунтовуючи наявність у засудженого умислу на умисне
вбивство ОСОБА_4., суд у вироку послався на його дії, спрямовані
на виконання об'єктивної сторони злочину, а також на кількість і
локалізацію тілесних ушкоджень, наявних на трупі потерпілої,
знаряддя та механізм їх заподіяння.
Однак, з такими висновками суду погодитися не можна.
Як видно із матеріалів справи, ОСОБА_2. і ОСОБА_4. проживали
по-сусідськи на одній площадці, відносини між ними були
нормальними.
ОСОБА_2. із самого початку досудового слідства, стверджував,
що умислу на вбивство потерпілої не мав, а побив її за те, що вона
облила його водою. Такі показання засудженого не спростовані. Крім
того, потерпіла після її побиття прожила ще два місяці і померла
від заподіяного їй засудженим тілесного ушкодження, яке
ускладнилося пневмонією.
У даному конкретному випадку не може слугувати доказом
спрямованості умислу засудженого на позбавлення життя ОСОБА_4. і
та обставина, що він, як установив суд, наносив їй удари ножем в
область правого плеча, передпліччя і руки, оскільки такі дії в
причинному зв'язку зі смертю потерпілої не знаходяться.
За висновком судово-медичної експертизи в такий спосіб
потерпілій були заподіяні тілесні ушкодження, які стосовно живих
осіб відносяться до категорії легких з короткочасним розладом
здоров'я (а. с. 150 - 156).
Формулюючи свій висновок про спрямованість дій ОСОБА_2. при
виконанні об'єктивної сторони злочину на умисне позбавлення життя
потерпілої, суд у вироку вказав, що він у ситуації, що склалася,
діяв з непрямим (евентуальним) умислом, оскільки "...свідомо
допускав настання смерті" (а. с. 282).
Водночас, піддаючи критиці і спростовуючи показання
засудженого про відсутність у нього такого умислу, суд у вироку
зазначив, що при нанесенні ОСОБА_4. тілесних ушкоджень засуджений
діяв з прямим умислом, оскільки "...усвідомлював настання смерті
від своїх дій і бажав саме таких наслідків" (а. с. 284).
Така непослідовність суду у висновках щодо форми вини
засудженого вплинула на правильність вирішення справи і є
відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 369 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
підставою
для зміни постановленого в ній судового рішення.
Враховуючи всі обставини вчинення злочину в їх сукупності,
зокрема той факт, що побиття ОСОБА_4. засуджений припинив, як
вказав суд у вироку, з власної волі, спосіб заподіяння тілесних
ушкоджень потерпілій, а також поведінку засудженого і потерпілої,
яка передувала події, їх відносини, колегія суддів дійшла
висновку, що ОСОБА_2. при побитті ОСОБА_4. не мав умислу на її
вбивство, а тілесні ушкодження заподіяв їй під час бійки з
хуліганського мотиву без мети позбавлення життя.
При цьому, завдаючи потерпілій ударів у різні частини тіла, в
тому числі в область голови і грудної клітки, засуджений
усвідомлював, що такими діями заподіює тілесні ушкодження,
небезпечні для її життя, передбачав, що від таких дій може настати
смерть ОСОБА_4., але легковажно розраховував на її відвернення,
тобто ставлення засудженого до наслідків, що настали, було
необережним.
Доводи касаційної скарги засудженого про те, що в його діях
відсутній хуліганський мотив, є безпідставними і спростовуються
матеріалами справи, із яких видно, що побиття потерпілої ним
вчинялось безпричинно, в присутності громадян, які намагалися
припинити його протиправні дії, і яким він активно протидіяв у
виконанні їх громадського обов'язку.
За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне дії
ОСОБА_2. перекваліфікувати зі ст. 115 ч. 2 п. п. 7, 13 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
на ст. ст. 296 ч. 4 і 121 ч. 2 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, оскільки він вчинив хуліганство, що супроводжувалося
особливою зухвалістю, з застосуванням ножа та заподіянням
потерпілій умисних тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили її
смерть.
Посилання суду на те, що при заподіянні потерпілій тілесних
ушкоджень ОСОБА_2. діяв з прямим умислом на її вбивство, підлягає
виключенню із мотивувальної частини вироку як таке, що не
грунтується на матеріалах справи.
Даних про те, що до ОСОБА_2. під час розслідування справи
застосовувалися недозволені методи, про що він стверджує в
касаційній скарзі, матеріали справи не містять, а тому такі його
твердження є голослівними.
Iнших порушень норм кримінально-процесуального закону, які
були б підставою для скасування чи зміни постановленого у справі
судового рішення, не встановлено.
Керуючись статтями 394 - 396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія
суддів
у х в а л и л а:
касаційні скарги засудженого ОСОБА_2. та захисника ОСОБА_1.
задовольнити.
Вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах
Апеляційного суду м. Києва від 11 серпня 2006 року щодо ОСОБА_2.
змінити.
Перекваліфікувати його дії зі ст. 115 ч. 2 п. п. 7, 13 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
на ст. ст. 296 ч. 4 і 121 ч. 2 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
.
Призначити ОСОБА_2 за ст. 296 ч. 4 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
сім
років позбавлення волі і за ст. 121 ч. 2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
десять років позбавлення волі.
На підставі ст. 70 ч. 2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
злочинів шляхом часткового складання призначених покарань
остаточно ОСОБА_2 до відбуття визначити п'ятнадцять років
позбавлення волі.
Виключити із мотивувальної частини вироку посилання суду на
те, що при заподіянні потерпілій тілесних ушкоджень засуджений
діяв з прямим умислом на її вбивство.
У решті вирок залишити без зміни.
С у д д і:
С.М. Міщенко В.Ф. Школяров Ю.М. Кармазін