У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого - судді
Паневіна В.О.,
суддів
Кліменко М.Р. і Глоса Л.Ф.,
за участю прокурора
Яковенко Р.I.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві 21
листопада 2006 року кримінальну справу за касаційним поданням
прокурора Бондарева О.I., який брав участь у розгляді справи судом
першої інстанції, на вирок колегії суддів Судової палати у
кримінальних справах апеляційного суду Одеської області від 24
липня 2006 року.
Цим вироком засуджено
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1, громадянина України,
IНФОРМАЦIЯ_2,
не працюючого, не одруженого, раніше не судимого,
· за ч. 1 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 13 років
позбавлення волі;
· за ч. 3 ст. 186 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 7 років
позбавлення волі;
· за ч. 2 ст. 188 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 6 років
позбавленні волі;
· за ч. 1 ст. 263 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2 роки
позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
злочинів йому визначено остаточне покарання у виді 13 років
позбавлення волі.
ОСОБА_2,
IНФОРМАЦIЯ_3, громадянина України,
IНФОРМАЦIЯ_4,
не одруженого, не працюючого, раніше не судимого, -
· за ч.3 ст. 186 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 6 років
позбавлення волі;
· за ч.2 ст. 188 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 5 років
позбавлення волі;
· за ч.3 ст. 185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки позбавлення
волі;
· за ч.1 ст. 309 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 1 рік позбавлення
волі.
· за ч.1 ст. 396 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
- виправдано.
На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
злочинів йому визначено остаточне покарання у виді 6 років
позбавлення волі.
ОСОБА_3,
IНФОРМАЦIЯ_3, громадянина України,
IНФОРМАЦIЯ_4,
не одруженого, не працюючого, раніше не судимого, -
- за ч. 3 ст. 186 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 4 роки
позбавлення волі.
Постановлено стягнути:
· з ОСОБА_2 солідарно із ОСОБА_4 на користь дитячого садка
"Ромашка" Миколаївської сільської ради Овідіопольського району
Одеської області 471грн.50коп.;
· з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 солідарно на користь Овідіопольскої
РЕС 492грн.14коп.
За вироком суду визнані винними: ОСОБА_1 і ОСОБА_2 - у
вчиненні за попередньою змовою групою осіб викрадення
електропроводки шляхом демонтажу електричних мереж; ОСОБА_1 - у
незаконному придбанні і зберіганні вогнепальної зброї та у
вчиненні умисного вбивства; ОСОБА_2 - у вчиненні таємного
викрадення чужого майна за попередньою змовою групою осіб з
проникненням до приміщення, у незаконному придбанні і зберіганні
наркотичних засобів без мети збуту; ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 - у
вчиненні відкритого викрадення чужого майна за попередньою змовою
групою осіб з проникненням до житла.
Як встановив суд, злочини вони вчинили за таких обставин.
20 серпня 2005 року у вечірній час після спільного вживання
спиртних напоїв, будучи у стані алкогольного сп'яніння, ОСОБА_1
під приводом з'ясування стосунків з ОСОБА_5, якого він
звинувачував у наданні працівникам міліції інформації про його
причетність до крадіжок у дачному містечку, запропонував братам
ОСОБА_2 вчинити пограбування потерпілого в його будинку, на що
останні погодились. Прийшовши до будинку на ділянці АДРЕСА_1,
ОСОБА_1 викликав ОСОБА_5 з будинку. Однак останній, побачивши
ОСОБА_1, намагався закрити двері. У ході бійки, що виникла,
ОСОБА_5 двічі вдарив ножем ОСОБА_1, заподіявши пошкодження руки і
непроникаюче поранення грудей. На це ОСОБА_1 уламком цегли збив
ОСОБА_5 з ніг і покликав у будинок братів ОСОБА_2. У будинку
ОСОБА_1, вийшовши за межі домовленості з братами ОСОБА_2 и, на
грунті особистих неприязних стосунків, із помсти за нанесені йому
тілесні ушкодження, з метою умисного вбивства ОСОБА_5 наніс
останньому численні удари ногою по голові та два удари ножем у шию
і живіт, від чого потерпілий на місці помер.
У той час брати ОСОБА_2, перебуваючи в кімнаті будинку, в
присутності ОСОБА_6, який проживав у потерпілого ОСОБА_5, і з
участю ОСОБА_1 з метою викрадення шукали цінні речі ОСОБА_5
Знайшовши електроплитку, дві куртки, телевізор "Вест", які
упакували в покривало і сумку, вони відкрито викрали зазначене
майно ОСОБА_5, загальною вартістю 930 грн., і, звільняючи вихід з
будинку, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 перенесли труп ОСОБА_5 до душової
кімнати, після чого з місця злочину з викраденим втекли.
У кінці червня 2005 року в нічний час ОСОБА_1 за попередньою
змовою з ОСОБА_2, будучи в стані алкогольного сп'яніння, з лінії
електропередач, підключеної до трансформаторної підстанції № 80,
що належала Овідіопольському районному відділенню енергозбуту ВАТ
"Енергопостачання" компанії "Одесаобленерго", шляхом демонтажу
викрали проводи, довжиною 360 м, загальною вартістю 492грн.14коп.
У кінці липня 2002 року ОСОБА_1 незаконно придбав у особи,
справа щодо якої закрита у зв'язку зі смертю, обріз мисливської
рушниці, що є вогнепальною зброєю, і незаконно зберігав його в
схованці в землі по АДРЕСА_2 до виявлення зброї працівниками
міліції 27 жовтня 2005 року.
27 квітня 2005 року близько 19 год. ОСОБА_2, будучи в стані
алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою з ОСОБА_4
(засудженим за цей злочин вироком Овідіопольського районного суду
Одеської області від 04.10.2005р.), та з особою, справа щодо якої
виділена в окреме провадження, через вікно проник до приміщення
дитячого садка "Ромашка", розташованого по АДРЕСА_3, звідки таємно
викрав майно цієї установи на загальну суму 471грн.50коп.
У середині серпня 2005 року ОСОБА_2 за місцем свого
проживання по АДРЕСА_4 Одеської області зібрав листя коноплі, яка
є наркотичним засобом, і незаконно без мети збуту зберігав цей
наркотичний засіб вагою 144 г в сухому вигляді в підсобному
приміщенні будинку.
Також ОСОБА_2 виправданий за ч. 1 ст. 396 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
за обвинуваченням у заздалегідь не обіцяному
приховуванні вбивства ОСОБА_5 з тих мотивів, що переміщення тіла
загиблого з коридору до душової кімнати будинку здійснене з метою
звільнення виходу з будинку і не утворює складу цього злочину.
Також, на думку суду, обставини справи свідчать про відсутність у
ОСОБА_2 умислу на приховання злочину.
У касаційному поданні прокурор, який брав участь у розгляді
справи судом першої інстанції, не оспорюючи доведеність вини і
правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч.2 ст. 188, ч.1 ст. 263
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, дій ОСОБА_2 за ч.3 ст.185, ч.2 ст. 188,
ч.1 ст. 309 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, вважає неправильною
кваліфікацію дій засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 за ч. 3 ст.
186 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
і ОСОБА_1 - за ч.1 ст. 115 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, а також вважає безпідставним виправдання ОСОБА_2 за
ч. 1 ст. 396 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
На думку прокурора, обставини справи і наявні у справі
докази, яким суд не дав належної оцінки, свідчать про наявність в
діях ОСОБА_1 щодо ОСОБА_5 складу злочинів, передбачених ч.4 ст.
187, ч.2 п. 6 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, а в діях братів
ОСОБА_2 за цим же епізодом - складу злочину, передбаченого ч.4 ст.
187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, оскільки вони, хоча і не застосовували
насильство до ОСОБА_5, але усвідомлювали факт такого насильства з
боку ОСОБА_1 і скористалися ним, щоб заволодіти майном ОСОБА_5
Також, з урахуванням неправильної кваліфікації дій
засуджених, прокурор вказує на призначення їм покарання, яке не
відповідає тяжкості вчиненого і даним про особу винних внаслідок
м'якості.
З огляду на це, прокурор просить вирок суду скасувати, а
справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому
складі суду.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення
прокурора на часткове підтримання касаційного подання, перевіривши
матеріали справи та обговоривши доводи касаційної подання і
заперечень на нього засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_2, колегія суддів
вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню частково з
наступних підстав.
Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні
злочинів, передбачених ч.2 ст. 188, ч. 1 ст. 263 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, і ОСОБА_2 - у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.
185, ч.2 ст. 188, ч.1 ст. 309 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, та щодо
кваліфікації дій засуджених і призначеного їм покарання за ці
злочини відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам,
яким суд дав належну оцінку та детально виклав їх у вироку, та є
обгрунтованими.
Ці висновки суду ніким із учасників судового розгляду не
оспорюються, в тому числі і прокурором у касаційному поданні, в
якому не наведено доводів на спростування висновків суду в цій
частині.
З огляду на це, колегія суддів не вбачає підстав для
скасування вироку щодо ОСОБА_1 в частині засудження за ч.2 ст.
188, ч. 1 ст. 263 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
та вироку щодо ОСОБА_2 в
частині засудження за ч. 3 ст. 185, ч.2 ст. 188, ч. 1 ст.309 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
У той же час касаційне подання прокурора щодо скасування
вироку в частині засудження ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 115, ч. 3 ст. 186
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
і засудження ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ч. 3 ст.
186 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
по епізоду злочинних дій щодо ОСОБА_5 є
обгрунтованим.
Як убачається з матеріалів справи, органами досудового
слідства ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 було пред'явлено обвинувачення
у вчиненні за попередньою змовою групою осіб з проникненням до
житла розбійного нападу на ОСОБА_5, поєднаного із заподіянням йому
тяжких тілесних ушкоджень, та в умисному вбивстві ОСОБА_5 за
попередньою змовою групою осіб з корисливих мотивів та з метою
приховати інший злочин, і їх дії кваліфіковано за ч. 4 ст. 187,
ч.2 п.п. 6, 9, 12 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
У судовому засіданні прокурор, який брав участь у розгляді
справи судом першої інстанції, постановами від 12.07.2006р. змінив
обвинувачення підсудних і, визнавши, що вбивство ОСОБА_5 не
охоплювалось умислом ОСОБА_2 і ОСОБА_3 і було вчинено тільки
ОСОБА_1, який в цьому вийшов за межі домовленості з братами
ОСОБА_2 і діяв з переважним корисливим мотивом та з неприязні до
потерпілого, виключив обвинувачення ОСОБА_2 і ОСОБА_3 за ч.2 п.п.
6, 9, 12 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
із закриттям справи в цій
частині, а дії ОСОБА_1 перекваліфікував з ч. 2 п.п. 6, 9, 12 ст.
115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на ч. 2 п. 6 ст. 115 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
.
Таким чином, за епізодом дій щодо ОСОБА_5 прокурором у суді
було пред'явлено обвинувачення: ОСОБА_1 - за ч. 4 ст. 187, ч. 2 п.
6 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 - за ч. 4 ст.
187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Перекваліфіковуючи дії ОСОБА_1 з ч. 2 п. 6 ст. 115 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
на ч. 1 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
та дії ОСОБА_1,
ОСОБА_2 і ОСОБА_3 з ч. 4 ст.187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на ч. 3 ст.
186 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, суд виходив з того, що вони вступили у
попередній зговір на відкрите заволодіння майном ОСОБА_5 з
проникненням до його житла і не мали умислу на застосування при
цьому до потерпілого насильства, заподіяння йому тяжких тілесних
ушкоджень; узгодженість їх дій під час перебування у будинку
потерпілого стосувалась тільки пошуку речей і їх викрадення. Також
суд виходив з того, що умисел на вбивство ОСОБА_5 виник тільки у
ОСОБА_1 під час його перебування в будинку потерпілого, і це
вбивство ОСОБА_1 вчинив з помсти ОСОБА_5 за те, що, не впускаючи
до свого будинку, той заподіяв йому ножем тілесні ушкодження та
раніше повідомляв міліцію про його можливу причетність до
крадіжок, тобто ОСОБА_1, вбиваючи ОСОБА_5, діяв з неприязних
стосунків до нього, а не з корисливих мотивів.
Зазначені висновки суду не можна визнати законними, оскільки
вони зроблені без належної оцінки всієї сукупності доказів,
отриманих під час досудового слідства і судового розгляду справи,
що потягло неправильне застосування судом кримінального закону.
Зокрема, суд взяв до уваги показання підсудних, які вину за
пред'явленим в суді обвинуваченням визнали частково і заперечували
наявність у них умислу, попередньої домовленості на вчинення
розбою та наявність корисливого мотиву у ОСОБА_1 при вбивстві
ОСОБА_5, а також показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 про наявність
неприязних стосунків між ОСОБА_1 і ОСОБА_5, показання ОСОБА_6 про
застосування насильства до ОСОБА_5 і його вбивство тільки ОСОБА_1,
якому ОСОБА_5 перед цим також заподіяв своїм ножем тілесні
ушкодження, та висновки судово-медичної експертизи про наявність у
ОСОБА_1 тілесних ушкоджень від дії ножа.
В той же час, дослідивши по справі показання підсудних
ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3, показання очевидця події - свідка
ОСОБА_6, дані відтворень з ними обстановки та обставин події,
очних ставок, висновків судово-медичних експертиз, суд вибірково
послався на ці докази у вироку і фактично не врахував їх у тій
частині, на яку посилався прокурор при підтриманні обвинувачення.
Так, суд не звернув уваги на показання зазначених вище осіб у
тій частині, що із самого початку дії ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3
були спрямовані на заволодіння грошима ОСОБА_5, для чого вони
втрьох пішли до нього додому. В подальшому, як тільки ОСОБА_5
відкрив ОСОБА_1 двері, до потерпілого було застосовано
насильство - його витягли за светр на вулицю, де між ним і ОСОБА_1
виникла бійка. ОСОБА_5, поранивши ножем ОСОБА_1, намагався втекти
в будинок. Але ОСОБА_1 ударом цегли по голові збив ОСОБА_5 на
підлогу в коридорі, після чого він і брати ОСОБА_2 зайшли до
будинку і у присутності ОСОБА_6, який там знаходився, обшукували
кімнату в пошуках цінних речей, перевіряли роботу телевізора,
обговорювали, як його продати дорожче. Також ОСОБА_1 у присутності
братів ОСОБА_2 бив ОСОБА_5 ногами по голові і ножем по тілу, що
продовжувалось тривалий час. ОСОБА_2 перевіряв пульс ОСОБА_5, який
втрачав свідомість. Коли ОСОБА_5 помер, його тіло перенесли в інше
приміщення будинку, а спаковане майно загиблого ОСОБА_1 та брати
ОСОБА_2 винесли з будинку і заховали.
Цими доказами прокурор підтверджував обвинувачення ОСОБА_1,
ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у розбійному нападі на ОСОБА_5 і стверджував, що
під час цього нападу брати ОСОБА_2, хоча самі й не застосовували
насильство до потерпілого, яке потягло за висновками
судово-медичної експертизи тяжкі тілесні ушкодження, але
скористалися цим насильством для заволодіння його майном, а тому
їх дії утворюють склад злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
. Також з посиланням на зазначені докази
прокурор стверджував про наявність у ОСОБА_1 при нападі і вбивстві
ОСОБА_5 не тільки мети помсти за дії останнього, але й корисливого
мотиву, який був переважним, що потребувало кваліфікації дій
ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 187 і ч. 2 п. 6 ст. 115 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
.
Всупереч вимогам ст. 334 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, суд не
навів у вироку мотивів, з яких відкинув зазначені докази, і не
спростував доводів державного обвинувача.
За таких обставин є передчасним і таким, що не грунтується на
досліджених судом доказах, висновок суду про неправильність
кваліфікації органами досудового слідства і прокурором при зміні
обвинувачення дій засуджених за ч. 4 ст. 187 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, а ОСОБА_1 - і за ч. 2 п. 6 ст. 115 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
.
Цей висновок суду потягнув прийняття передчасного рішення про
кваліфікацію судом дій всіх засуджених за вказаним епізодом за ч.
3 ст. 186 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, а ОСОБА_1 - за ч.1 ст. 115 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
, про що правильно зазначає прокурор у
касаційному поданні.
Що стосується прохання прокурора у касаційному поданні про
скасування вироку в частині виправдання ОСОБА_2 у вчиненні
злочину, передбаченого ч. 1 ст. 396 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, то в
цій частині касаційне подання задоволенню не підлягає, оскільки
суд, давши належну оцінку доказам, дійшов правильного висновку про
відсутність в діях ОСОБА_2 складу цього злочину, навівши
відповідні мотиви свого рішення, з якими погоджується і колегія
суддів.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що вирок щодо
ОСОБА_1 в частині його засудження за ч. 1 ст. 115 і ч. 3 ст. 186
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, щодо ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в частині їх
засудження за ч. 3 ст. 186 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, підлягає
скасуванню з направленням справи в цій частині на новий судовий
розгляд, під час якого необхідно повно і всебічно дослідити всі
докази по справі, дати їм та доводам сторін належну оцінку та
прийняти законне і обгрунтоване рішення.
Якщо при новому розгляді буде встановлено, що ОСОБА_1,
ОСОБА_2 і ОСОБА_3 вчинили більш тяжкі злочини, то обрану міру
покарання ОСОБА_1 - за ч.1 ст. 115, ч. 3 ст. 186 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, а ОСОБА_2 і ОСОБА_3 - за ч. 3 ст. 186 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
за вироком суду від 24 липня 2006 року слід вважати
невиправдано м'якою.
Керуючись ст.ст. 394-396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
ухвалила:
касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді
справи судом першої інстанції, задовольнити частково.
Вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах
апеляційного суду Одеської області від 24 липня 2006 року в
частині засудження ОСОБА_1 за ч.1 ст. 115, ч. 3 ст. 186 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, в частині засудження ОСОБА_2 і ОСОБА_3 за ч. 3 ст.
186 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
- скасувати з направленням справи в цій
частині на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі
суддів.
У решті цей вирок щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 залишити без зміни.
Вважати засудженими: ОСОБА_1 за ч.2 ст. 188, ч.1 ст. 263 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
і на підставі ч. 1 ст. 70 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю цих злочинів на 6 років позбавлення
волі, а ОСОБА_2 - за ч.2 ст. 188, ч.3 ст.185, ч.1 ст. 309 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
і на підставі ч.1 ст. 70 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю цих злочинів на 5 років позбавлення
волі.
Судді:
Паневін В.О. Кліменко М.Р. Глос Л.Ф.