УХ В А Л А
 
                          IМЕНЕМ  УКРАЇНИ
       Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
                Верховного Суду України у складі:
 
     головуючого
     Короткевича М.Є.,
     суддів
     Присяжнюк Т.I. і Нікітіна Ю.I.,
     за участю прокурора
     Морозової С.Ю. 
     розглянула в судовому засіданні в місті  Києві  21  листопада
2006 року за касаційним поданням прокурора  і  касаційною  скаргою
потерпілої ОСОБА_1  кримінальну справу щодо ОСОБА_2
     Вироком Новозаводського районного суду  м.  Чернігова  від  5 
грудня 2005 року
 
     ОСОБА_2,
     IНФОРМАЦIЯ_1,
     громадянина України, не судимого, -
     засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на  8  років
позбавлення волі.
     З ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_1 стягнуто  6129   грн.
76 коп.  у  відшкодування  матеріальної  шкоди  та  30000  грн.  -
моральної, а також 2000 грн. за надання юридичної допомоги.
     Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних  справах
апеляційного суду Чернігівської області від 14 березня  2006  року
вирок змінено: дії ОСОБА_2 перекваліфіковано з ч.  1  ст.  115  КК
України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          на  ст.  118  КК   України   ( 2341-14 ) (2341-14)
           і
постановлено вважати його засудженим за цією статтею на 2  роки  6
місяців обмеження волі.
     Розмір морального відшкодування на користь потерпілої ОСОБА_1
зменшено до 10000 грн.
     З урахуванням змін,  внесених  судом  апеляційної  інстанції,
ОСОБА_2 визнано винним у тому, що він у ніч на 16 січня 2005 року,
перебуваючи  в  нічному  клубі  "Ангкор"  по  вул.  Примакова,   2 
у м. Чернігові, під час бійки з  потерпілим  ОСОБА_3  вчинив  його
умисне вбивство  при перевищенні меж необхідної оборони.
     У касаційному поданні прокурора,  який  підтримував  державне
обвинувачення у суді  першої  інстанції,  поставлене  питання  про
скасування ухвали апеляційного  суду  Чернігівської  області  щодо
ОСОБА_2  і  направлення  справи  на  новий  апеляційний   розгляд.
Прокурор   зазначає,    що    апеляційний    суд    необгрунтовано
перекваліфікував дії  засудженого  з  ч.  1  ст.  115  КК  України
( 2341-14 ) (2341-14)
         на ст. 118 КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
        ,  оскільки  умисел
ОСОБА_2 на умисне протиправне позбавлення життя ОСОБА_3 доведений,
а стан необхідної оборони відсутній.
     У касаційній скарзі потерпілої ОСОБА_1 поставлене  аналогічне
за  змістом  питання,  і,  крім  того,  потерпіла  не  згодна   із
зменшенням апеляційним судом розміру моральної шкоди.
     Заслухавши  доповідача,  думку  прокурора,   яка   підтримала
касаційне подання, перевіривши  матеріали  кримінальної  справи  і
обговоривши доводи подання прокурора і скарги потерпілої,  колегія
суддів вважає, що подання прокурора і скарга потерпілої підлягають
до задоволення з наступних підстав.
     Відмежування вбивства при перевищенні меж необхідної  оборони
від умисного вбивства, необхідно проводити за ознаками об'єктивної
і суб'єктивної сторони злочину, що не було  враховано  апеляційним
судом.
     Як вбачається з вироку місцевого суду, ОСОБА_2  було  визнано
винним  і  засуджено  за  умисне  вбивство  ОСОБА_3  за  наступних
обставин.
     В ніч на 16 січня 2005 року ОСОБА_2 у  вищезазначеному  клубі
зі своїми знайомими, серед яких був ОСОБА_4, вживав спиртні напої.
Біля  другої  години  ночі  між  ОСОБА_2  і  ОСОБА_3,  який  також
перебував у клубі  зі  своєю  компанією,  через  те,  що  останній
штовхнув ОСОБА_2 та ткнув недопалком цигарки в скло його окулярів,
виник конфлікт, який припинили охоронці клубу, вивівши засудженого
на вулицю, але він повернувся  до  клубу  і,  підійшовши  разом  з
ОСОБА_4 до столику, за яким сиділи ОСОБА_5, ОСОБА_6  і  потерпілий
ОСОБА_3, почав вимагати вийти на вулицю з'ясувати стосунки.
     Охоронці клубу знову вивели ОСОБА_2  та  ОСОБА_4  на  вулицю,
куди також вийшли ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_3 де між ними на грунті
особистих неприязних відносин  розпочалася  бійка,  під  час  якої
ОСОБА_2 умисно, з метою позбавлення ОСОБА_3 життя наніс йому  удар
ножем в область серця, в  результаті  якого  потерпілий  помер  по
дорозі в лікарню.
     Апеляційний суд Чернігівської області, розглядаючи  справу  в
апеляційному порядку,  прийшов  до  висновку,  що  ОСОБА_2  вчинив
умисне вбивство ОСОБА_3 при перевищенні меж необхідної оборони.
     Однак, згідно зі статтею 36 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         необхідною
обороною визнаються дії,  вчинені  з  метою  захисту  охоронюваних
законом прав та інтересів особи, яка  захищається,  від  суспільно
небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди,
необхідної  і  достатньої   в  даній  обстановці   для   негайного
відвернення чи припинення посягання, і перевищенням меж необхідної
оборони визнається умисне заподіяння  тому,  хто  посягає,  тяжкої
шкоди,  яка  явно  не  відповідає  небезпечності   посягання   або
обстановці захисту.
     Як вбачається з вироку місцевого суду, цей суд встановив,  що
між ОСОБА_2, ОСОБА_4 і ОСОБА_7, з одного боку, і ОСОБА_3,  ОСОБА_5
та ОСОБА_6, з другого, виникла бійка, під час якої  ОСОБА_2  ножем
умисно вбив ОСОБА_3
     Апеляційний суд, зазначивши в ухвалі про те, що судом  першої
інстанції невірно встановлені фактичні обставини  скоєння  злочину
та його мотиви, свого формулювання обвинувачення, визнаного  судом
доведеним, не навів, і доказів, на яких грунтується його  висновок
щодо
     ОСОБА_2, з зазначенням переконливих мотивів, з яких  відкидає
інші докази, не вказав.
     Зокрема, апеляційний суд  не  спростував  висновку  місцевого
суду про умисне вбивство ОСОБА_2 ОСОБА_3 під час бійки.
     Суд апеляційної інстанції не обгрунтував  свого  рішення  про
те, що ОСОБА_2 перебував у стані необхідної  оборони  і  захищався
від суспільно небезпечного посягання ОСОБА_3 та не навів мотивів з
яких прийшов до  висновку,  що   дії  ОСОБА_3  щодо  ОСОБА_2  були
нападом.
     При цьому, апеляційний суд, змінюючи рішення місцевого  суду,
не дав належної оцінки обставинам, які свідчили про  направленість
умислу ОСОБА_2 і належно не оцінив того факту, що саме
     ОСОБА_2 продовжив конфлікт  і  викликав  ОСОБА_3  на  вулицю,
попередньо приготувавши і застосувавши ножа.
     Апеляційний суд не врахував  того,  що  особа  не  може  бути
визнана такою, що  перебувала у  стані  необхідної  оборони,  якщо
вона викликала  напад  цілеспрямовано,  щоб  використати  його  як
привід для вчинення протиправних дій.
     Враховуючи наведені  обставини,  колегія  суддів  вважає,  що
ухвала  апеляційного  суду  підлягає  скасуванню,   а   справа   -
направленню на новий апеляційний розгляд.
     Також  підлягає  скасуванню  ухвала  і  в  частині  вирішення
цивільного  позову  щодо  зменшення  розміру  моральної  шкоди  на
користь потерпілої ОСОБА_1
     При новому  апеляційному  розгляді,  поряд  з  вищенаведеним, 
належить виконати  всі  вимоги  закону,  ретельно  перевірити  всі
доводи апеляцій і постановити обгрунтоване й законне рішення.
     На підставі наведеного, керуючись  ст.  ст.  394  -  396  КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
        , колегія суддів,
     У Х В А Л И Л А :
     ухвалу колегії суддів судової палати у  кримінальних  справах
апеляційного суду Чернігівської області від 14 березня  2006  року
щодо ОСОБА_2 скасувати,  справу  направити  на  новий  апеляційний
розгляд.
     С  У  Д  Д  I :
     Короткевич М.Є.  Присяжнюк Т.I.  Нікітін Ю.I.