У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Кравченко К.Т.,
суддів
Заголдного В.В., Лавренюка М.Ю.
розглянула у судовому засіданні 16 листопада 2006 року в м.
Києві кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_2
на вирок Свалявського районного суду Закарпатської області від 23
грудня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області
від 28 лютого 2006 року щодо ОСОБА_1
Цим вироком
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1,
уродженця та жителя АДРЕСА_1,
судимості не має,
засуджено за ч.4 ст.296 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на чотири роки
позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_1 звільнено
від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком три
роки.
Відповідно до ст.76 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на ОСОБА_1
покладено обов'язки не виїжджати за межі України на постійне
проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи та
повідомляти цей орган про зміну місця проживання.
Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 28 лютого
2006 року вирок Свалявського районного суду Закарпатської області
від 23 грудня 2005 року змінено. Злочинні дії ОСОБА_1
перекваліфіковано з ч.4 на ч.2 ст.296 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
та
пом'якшено йому покарання до трьох років позбавлення волі. На
підставі ст.75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_1 звільнено від
відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки
та відповідно до ст.76 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
покладено обов'язки
не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу
органу кримінально-виконавчої системи та повідомляти цей орган про
зміну місця проживання.
Цим вироком засуджено також ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5,
судові рішення щодо яких не оскаржуються.
Як визнав суд, 18 квітня 2004 року, приблизно о 2 годині,
ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, за
попередньою змовою із ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, біля будинку
НОМЕР_1 у АДРЕСА_1, умисно, із хуліганських спонукань, грубо
порушуючи громадський порядок, з особливою зухвалістю,
супроводжуючи свої дії безладною стріляниною із мисливської
рушниці та кидаючи каміння, пошкодили майно потерпілого ОСОБА_6
на 15 грн. 60 коп. - розбили віконне скло.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_2 в інтересах засудженого
ОСОБА_1 просить судові рішення щодо нього скасувати та виправдати
засудженого у вчиненні хуліганства. Зазначає, що винність ОСОБА_1
у вчиненні злочину не доведена, на досудовому та судовому слідстві
допущено неповноту та однобічність дослідження доказів, а також
порушено кримінально-процесуальний закон. Крім того, захисник
вважає, що призначаючи ОСОБА_1 покарання суд безпідставно
урахував, що він під час вчинення злочину перебував у стані
алкогольного сп'яніння.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та
обговоривши доводи касаційної скарги захисника, колегія суддів не
знаходить підстав для її задоволення.
Висновок суду першої інстанції щодо доведеності винності
ОСОБА_1 у вчиненні ним хуліганства, за обставин вказаних у вироку,
грунтується на сукупності зібраних у справі доказів, і є
правильним.
На підтвердження свого висновку про винність ОСОБА_1 суд у
вироку підставно послався на показання потерпілого ОСОБА_6, який у
судовому засіданні пояснив, що 18 квітня 2004 року, у нічний час,
перебуваючи у своєму будинку АДРЕСА_2, він почув з вулиці постріли
та до кімнати його будинку, розбивши скло, залетіло два камінці.
Наступного дня до нього прийшли засуджені ОСОБА_1 та ОСОБА_3, які
вибачилися за вчинене та замінили пошкоджене скло.
Показання потерпілого повністю узгоджуються з іншими доказами
у справі, а саме з показаннями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 та
ОСОБА_9, ОСОБА_10, а також даними, що є у протоколах огляду місця
події, відтворення обстановки та обставин події, очних ставок.
Крім того, засуджені ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на досудовому
слідстві повідомили, що за попередньою змовою між собою, а також
із засудженим Німашем В. вчинили хуліганські дії щодо потерпілого
ОСОБА_6. Свої показання засуджені підтвердили під час відтворення
обстановки та обставин події і підтвердили, що під час вчинення
злочину ОСОБА_1 також кидав каміння у вікно будинку.
За таких обставин вважати, що досудове та судове слідство
проведено неповно та однобічно, а так само, що винність ОСОБА_1 у
вчиненні злочину, за який його засуджено, не є доведеною, немає
підстав.
Суд апеляційної інстанції перевірив аналогічні доводи скарг
захисника та ОСОБА_1 і підставно визнав їх такими, що не
підлягають задоволенню.
Разом із тим, апеляційний суд дослідивши обставини, що могли
мати значення для прийняття рішення, дійшов правильного висновку,
щодо необхідності перекваліфікації злочинних дій ОСОБА_1 з ч.4 на
ч.2 ст.296 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, як хуліганство, вчинене групою
осіб, умотивував своє рішення, котре є переконливим.
Покарання ОСОБА_1 призначено із дотриманням вимог ст.65 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
, є необхідним та достатнім.
Що стосується посилання захисника на те, що суд безпідставно
визнав обставиною, що обтяжує ОСОБА_1 покарання, вчинення ним
злочину у стані алкогольного сп'яніння, то воно було предметом
перевірки і не підтвердилося.
Iстотних порушень кримінально-процесуального закону, що
тягнуть скасування чи зміну судових рішень, не встановлено.
Підстав для задоволення касаційної скарги захисника, а також
для призначення справи до касаційного розгляду з викликом осіб,
зазначених у ст.384 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, не вбачається.
Керуючись ст.394 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
у х в а л и л а:
у задоволенні касаційної скарги захиснику ОСОБА_2, відмовити.
Судді:
Кравченко К.Т. Заголдний В.В. Лавренюк М.Ю.