У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Цитовича М.М.,
суддів
Редьки А.I., Селівона О.Ф.
розглянула в судовому засіданні у м. Києві 16 листопада 2006
року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1
на вирок Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 23
листопада 2005 року, яким
ОСОБА_1,громадянина України,
який не має судимості,
засуджено за ч. 1 ст. 190 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 1 рік
обмеження волі.
ОСОБА_1 засуджено за те, що він у стані алкогольного
сп'яніння 13 вересня 2005 року приблизно о 22-ій годині,
перебуваючи біля загальноосвітньої школи НОМЕР_1, розташованої по
АДРЕСА_1, шляхом обману та зловживання довірою незаконно заволодів
мобільним телефоном "Sony Erіcsson К 700 і" вартістю 1 270 грн.,
який належав ОСОБА_2.
Ухвалою апеляційного суду АР Крим від 24 січня 2006 року
вирок змінено: виключено кваліфікуючу ознаку злочину -
заволодіння чужим майном шляхом обману та уточнено строк
відбування покарання засудженим. У решті вирок залишено без зміни.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 стверджує, що злочин,
за який його засуджено, він не вчиняв, що він лише позичив телефон
у ОСОБА_2, пообіцявши через декілька днів його повернути, і наміру
незаконно заволодіти телефоном потерпілого у нього не було.
Зазначає, що судом не були враховані вказані обставини, а також
повне відшкодування потерпілому матеріальної шкоди та позитивні
дані про його особу. Просить пом'якшити йому покарання.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та
доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що у задоволенні
скарги слід відмовити.
Твердження у касаційній скарзі засудженого про те, що він не
мав наміру заволодіти телефоном потерпілого, необгрунтоване. Як
видно із матеріалів справи, і під час досудового слідства, і в
судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину визнав повністю і підтвердив
факт вчинення ним шахрайства.
Оскільки ні засуджений, ні інші учасники судового розгляду не
заперечували проти недоцільності дослідження доказів стосовно
фактичних обставин справи, суд, відповідно до вимог ч. 3 ст. 299
КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, визнав недоцільним дослідження інших
доказів.
Як убачається з протоколу судового засідання, суд, з'ясувавши
можливість розгляду справи за скороченим процесом, роз'яснив
наслідки такого розгляду, у тому числі і те, що у такому випадку
учасники судового розгляду будуть позбавлені права оспорювати
фактичні обставини справи.
Правильність юридичної оцінки дій ОСОБА_1 сумнівів не
викликає.
При призначенні ОСОБА_1 покарання суд, як видно з вироку,
відповідно до ст. 65 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, врахував ступінь
тяжкості вчиненого ним злочину, дані про його особу, а також узяв
до уваги обставини, що пом'якшують покарання, у тому числі й ті,
на які є посилання у касаційній скарзі засудженого.
Тому доводи у скарзі про те, що призначене судом покарання не
відповідає тяжкості вчиненого злочину і особі засудженого, є
безпідставними.
Перевіркою матеріалів справи не виявлено порушень вимог
кримінально-процесуального закону, які б перешкодили чи могли
перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити
законний і обгрунтований вирок.
Отже, передбачених законом підстав для призначення справи до
касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням зазначених у ст.
384 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
осіб не вбачається.
Керуючись ст. 394 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
у х в а л и л а:
у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1.
відмовити.
С У Д Д I:
Цитович М.М. Редька А.I. Селівон О.Ф.