У х в а л а
іменем україни
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Редьки А.I.
суддів
Шевченко Т.В., Селівона О.Ф.
за участю прокурора
Ковтун Н.Я.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 16 листопада 2006
року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника
прокурора Волинської області на вирок щодо ОСОБА_1
Вироком Володимир-Волинського міського суду Волинської
області від 7 грудня 2005 року ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1, не судимого
засуджено за ч.2 ст.286 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки 6
місяців позбавлення волі без позбавлення права керувати
транспортними засобами;
виправдано за ч.1 ст.135 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 22819,65
грн. моральної шкоди; на користь ОСОБА_3 2364,02 грн. матеріальної
та 25000 грн. моральної шкоди; на користь Володимир-Волинської ЦРЛ
1109,43 грн.; судові витрати в повному об'ємі.
Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 7 лютого
2006 року вирок щодо ОСОБА_1 змінено, на підставі ст.75 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
засудженого звільнено від відбування покарання з
випробуванням та іспитовим строком 3 роки, а також покладено
обов'язки, передбачені п.п.2, 3, 4 ч.1 ст.76 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
. В іншій частині вирок залишено без зміни.
ОСОБА_1 засуджений за те, що 28 липня 2005 року близько 22-ї
години, не маючи права керування транспортними засобами, керуючи
автомобілем ВАЗ-21061, і рухаючись в напрямку центра міста у
м.Володимир-Волинському по АДРЕСА_1, не вибрав безпечної швидкості
руху, не справився з керуванням автомобіля, в результаті чого
здійснив зіткнення з велосипедом "Аіст", який рухався в попутному
напрямку, під керуванням ОСОБА_4. Засуджений не зупинився та втік
з місця події. Внаслідок отриманих в ДТП тяжких тілесних
ушкоджень потерпілий ОСОБА_4 помер у лікарні 4 серпня 2005 року.
У касаційному поданні перший заступник прокурора Волинської
області просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_1 з
направленням справи на новий судовий розгляд. Посилається на те,
що вироком суду ОСОБА_1 необгрунтовано виправданий за ч.1 ст.135
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, вважає, що долю речових доказів по справі
вирішено неправильно, вказує на невідповідність призначеного
покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, а також
вважає безпідставним його звільнення від відбування покарання з
випробуванням. Також вважає, що ухвала апеляційного суду належно
не вмотивована, а тому не відповідає вимогам ст.377 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, яка підтримала
касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши
доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що касаційне
подання підлягає частковому задоволенню, а апеляційна ухвала
скасуванню з таких підстав.
Як видно зі змісту апеляційної ухвали, цим рішенням
задоволено апеляцію засудженого ОСОБА_1 та частково задоволено
апеляцію адвоката ОСОБА_5 в інтересах засудженого, які просили
пом'якшити покарання та зменшити розмір моральної шкоди. Апеляцію
ж потерпілої ОСОБА_2, яка посилалась на безпідставність
виправдання засудженого за ст.135 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
та
наполягала на застосуванні більш суворого покарання та
відшкодуванні моральної шкоди в повному обсязі, залишено без
задоволення.
При цьому в апеляційній ухвалі суд послався на пом'якшуючі
обставини, які зазначалися у вироку, доповнивши їх тим, що ОСОБА_1
має на утриманні дружину та малолітню дитину і що ним добровільно
відшкодовуються збитки після винесення вироку. Однак з матеріалів
справи вбачається, що засуджений ніде не працював і не працює;
постановою державного виконавця повернуто виконавчий лист про
стягнення із засудженого суми на користь потерпілої без виконання,
оскільки боржник не має майна, ніде не працює, інших доходів не
має. Тому висновок апеляційного суду про наміри засудженого
відшкодувати збитки не можна визнати обгрунтованим.
Отже, звільняючи засудженого від відбування покарання на
підставі ст.75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, апеляційний суд не врахував
тяжкість злочину, його наслідки, думку потерпілої.
Разом з тим, всупереч вимог ч.2 ст.377 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
відмовляючи у задоволенні апеляції потерпілої ОСОБА_2
суд апеляційної інстанції не зазначив підстав, через які її
апеляцію в частині м'якості покарання визнано необгрунтованою.
На підставі наведеного ухвала апеляційного суду підлягає
скасуванню, а справа -направленню на новий апеляційний розгляд.
Якщо під час нового розгляду підтвердиться об'єм обвинувачення,
визнаного доведеним судом першої інстанції, то рішення
апеляційного суду про застосування ст.75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
слід вважати таким, що є явно несправедливим внаслідок м'якості.
Керуючись ст.394-396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
у х в а л и л а :
Касаційне подання першого заступника прокурора Волинської
області щодо ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 7 лютого 2006
року щодо ОСОБА_1 скасувати. Справу направити на новий апеляційний
розгляд у той же апеляційний суд в іншому складі суддів.
Судді:
Редька А.I. Шевченко Т.В. Селівон О.Ф.