У Х В А Л А
 
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
       Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
 
                Верховного Суду України у складі:
     головуючого - судді
     Верещак В.М.,
     суддів
     Мороза М.А. та Пивовара В.Ф.
 
     розглянула в судовому засіданні 16 листопада 2006 року  в  м.
Києві кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 в
інтересах засудженого ОСОБА_2
 
     Вироком Ялтинського міського суду Автономної Республіки  Крим
від 23 липня 2004 року
 
     ОСОБА_2, уродженця м. Кривий Ріг, не працюючого, несудимого,
     виправдано за ст. 304 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         та засуджено  за
ч. 2 ст. 121 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на 8 років  позбавлення  волі,
за ч. 2 ст. 296 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на 3 роки позбавлення волі,
а на підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         за сукупністю злочинів
йому остаточно визначено покарання 8 років позбавлення волі.
 
     Цим  вироком  засуджено  також  ОСОБА_3  та  ОСОБА_4,  судові
рішення щодо яких у касаційному порядку не оскаржено.
 
     Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим  від  28
вересня 2004 року вирок залишено без змін.
 
     Згідно з вироком, ОСОБА_2, ОСОБА_3, неповнолітній ОСОБА_4  та
не притягнутий до кримінальної відповідальності ОСОБА_5 9  вересня
2003 року у м. Ялта після спільного із ОСОБА_6  розпиття  спиртних
напоїв  у   барі   IНФОРМАЦIЯ_1,   вчинили   відносно   останнього
хуліганство.  А  саме,  грубо  порушуючи  громадський  порядок  із
мотивів  явної  неповаги  до  суспільства,   що   супроводжувалося
особливою зухвалістю та винятковим цинізмом,  ОСОБА_2  безпричинно
наніс ОСОБА_6 удар кулаком у грудну клітину, а ОСОБА_3 - рукою  по
обличчю. У подальшому ОСОБА_2  періодично  наносив  ОСОБА_6  удари
ногою по різним частинам тіла. При  цьому,  неповнолітній  ОСОБА_4
нецензурно  висловлювався  та  насміхався  над  потерпілим.  Через
деякий час ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відтягли його в кущі, де  продовжили
побиття, у такий спосіб заподіяли йому  тяжкі  тілесні  ушкодження
від яких він помер 10 вересня 2003 року у лікарні.
 
     У  касаційній  скарзі  захисник  просить  постановлені   щодо
ОСОБА_2 судові рішення змінити, виправдавши його за ч. 2  ст.  296
КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          та,  призначивши   йому   покарання   із
застосуванням  ст.  69   КК   України   ( 2341-14 ) (2341-14)
        .   Вказує   на
невідповідність висновків  суду  фактичним  обставинам  справи,  у
зв'язку з чим судом неправильно  застосовано  кримінальний  закон.
Посилається на те, що  в  діях  ОСОБА_2  відсутня  основна  ознака
хуліганства  -  порушення  громадського  порядку,  оскільки   таку
поведінку  засудженого  викликано  неправомірними  та  аморальними
діями потерпілого. Крім цього, головну роль у вчиненні  зазначених
злочинних дій виконував ОСОБА_3, а  не  ОСОБА_2,  як  зазначено  у
вироку. Тому вважає призначене ОСОБА_2 покарання суворим і  таким,
що не відповідає даним про його особу.
 
     Заслухавши   доповідь   судді   Верховного   Суду    України,
перевіривши матеріали  справи  та  обговоривши  доводи  касаційної
скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає.
 
     Висновки суду про доведеність винності засудженого ОСОБА_2  у
вчиненні зазначених злочинних дій підтверджена сукупністю зібраних
по справі та викладеними у вироку доказами.
 
     З обставин,  встановлених  судом  убачається,  що  засуджений
ОСОБА_2 безпричинно  наніс  потерпілому  ОСОБА_6  удар  кулаком  у
грудну клітину, а ОСОБА_3, після  дій  ОСОБА_2  наніс  потерпілому
удар рукою по обличчю. У  подальшому  ОСОБА_2  періодично  наносив
ОСОБА_6  удари  ногою  по  різним  частинам  тіла.  Після   цього,
засуджені,  відтягнувши  потерпілого  в  кущі,   продовжили   його
побиття.
 
     Зазначене підтвердили свідки ОСОБА_5,  ОСОБА_7,  ОСОБА_8,  із
показань яких  убачається,  що  саме  ОСОБА_2  розпочав  бійку  та
приймав активну участь у побитті потерпілого.
 
     Такі дії ОСОБА_2, як вірно зазначено судом у вироку, вказують
саме те, що саме він був ініціатором учинення зазначених злочинних
дій.
 
     При  цьому,  було  враховано  всі  обставини  справи   у   їх
сукупності, в тому числі  поведінку  потерпілого,  яка  передувала
діям засуджених, характер дій ОСОБА_2 під час їх учинення і  після
цього.
 
     За таких  обставин  та  враховуючи  дані,  які  відтворені  в
протоколі огляду місця події,  і  ті,  що  містяться  у  висновках
судово-медичної експертизи про кількість, характер  і  локалізацію
тілесних  ушкоджень,  виявлених  на  тілі  потерпілого  у  вигляді
масивної тупої травми тіла із  закритої  черепно-мозкової  травми,
гематоми та крововиливів під м'які мозкові оболонки, забою  м'яких
тканин  голови,  закритої  тупої  травми  грудини,  із  чисельними
переломами ребер, закритої травми у виді забою та  розривів  лівої
легені, а також тонкого шлунка, численних саден та крововиливів на
обличчі,  грудині,  животі,  спині,  стегнах,  верхніх  та  нижніх
кінцівках, суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що  ОСОБА_2,
діючи  з  хуліганських  мотивів,  групою  осіб  із  ОСОБА_3  та  в
присутності  неповнолітнього  ОСОБА_4,  заподіяли  ОСОБА_6  умисні
тяжкі тілесні ушкодження, від яких останній помер.
 
     Отже,   посилання   у   касаційній   скарзі   захисника    на
невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи  та  на
відсутність у діях ОСОБА_2 основної ознаки хуліганства - порушення
громадського порядку, є безпідставними.
 
     За  наведеними  у  вироку  ознаками  суд,   належним   чином,
мотивувавши свій висновок, правильно кваліфікував дії  засудженого
ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 121 та ч. 2 ст. 296 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        , бо
вони  охоплюються  диспозицією   норми   цього   закону.   Вважати
неправильною юридичну оцінку його дій немає підстав.
 
     Призначене ОСОБА_2 покарання відповідає  вимогам  ст.  65  КК
України  ( 2341-14 ) (2341-14)
        .  При  його  обранні  суд  врахував   ступінь
тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого, обставини,
що пом'якшують та обтяжують  покарання.  Підстав  для  пом'якшення
ОСОБА_2 покарання, у тому числі із застосуванням ст. 69 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
        , не вбачається, оскільки воно є необхідним і достатнім
для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
 
     Порушень   вимог   кримінально-процесуального   закону,   які
ставлять під сумнів висновок суду про доведеність винності ОСОБА_2
у вчинені зазначених злочинних дій, не вбачається.
 
     Отже, підстав для  призначення  справи  до  розгляду  в  суді
касаційної інстанції з повідомленням осіб, зазначених  у  ст.  384
КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
        , немає.
 
     Керуючись ст. 394 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
        , колегія суддів
 
                        у х в а л и л а :
 
     у задоволенні касаційної скарги захисника ОСОБА_1 відмовити.
                           С у д д і :
 
     Верещак В.М. Мороз М.А. Пивовар В.Ф.