У х в а л а
 
                          іменем України
       Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
                Верховного Суду України у складі:
 
     Головуючого, судді
     Редьки А.I.
     Суддів
     Шевченко Т.В., Селівона О.Ф.
     За участю прокурора
     Ковтун Н.Я.
     розглянула в судовому засіданні в м. Києві 16 листопада  2006
року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого  ОСОБА_1
на судові рішення щодо нього.
     Вироком Дзержинського районного суду м.Харкова від 24  жовтня
2005 року
     ОСОБА_1, не судимого  засуджено  за  ч.1  ст.366  КК  України
( 2341-14 ) (2341-14)
         до штрафу 850 грн.  в  доход  держави  з  позбавленням
права  займати  посади,   пов'язані   з   розпорядчо-господарською
діяльністю на 1 рік;
     за ч.1 ст.222 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         до штрафу  8500  грн.  в
доход держави з позбавленням права  займати  посади,  пов'язані  з
розпорядчо-господарською діяльністю на  2 роки.
     На  підставі  ст.70  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          за  сукупністю
злочинів остаточно ОСОБА_1  призначено покарання у виді  штрафу  в
сумі 8500 грн.  в  доход  держави  з  позбавленням  права  займати
посади, пов'язані з розпорядчо-господарською діяльністю на 2 роки.
     Ухвалою Апеляційного суду Харківської області  від  20  січня
2006 року вирок залишено без зміни.
     ОСОБА_1  засуджений   за   те,   що,   будучи   IНФОРМАЦIЯ_1,
зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1, в офісі своєї фірми 2  грудня
2003 року з метою отримання кредиту на придбання автомобіля у  ХОД
АППБ "Аваль" склав довідку про доходи  на  своє  ім'я,  куди  вніс
неправдиві дані про свою заробітну плату,  перевищивши  її,  після
чого завірив довідку своїм підписом та  печаткою  підприємства,  а
також  підписом  вигаданої  особи  -  IНФОРМАЦIЯ_2  ОСОБА_2.,  хоч
штатним розкладом така посада не була передбачена.
     Вказану підроблену довідку ОСОБА_1 надав до 11-го  відділення
ХОД АППБ "Аваль" за адресою АДРЕСА_2, на підставі  якої  2.12.2003
року отримав кредит в сумі 7000 доларів США строком на 5 років.
     У касаційній  скарзі  засуджений  ОСОБА_1  просить  скасувати
судові рішення щодо нього, а справу закрити  відповідно  до  вимог
ст.45 КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
        .  Посилається  на  те,  що,  вперше
вчинивши нетяжкий злочин, він щиро розкаявся у  скоєному,  активно
сприяв  розкриттю  злочину,  зазначає,  що  завдяки    своєчасному
добровільному   виконанню   ним    цивільно-правових    обов'язків
матеріальної шкоди спричинено не було. Вважає, що зазначені  факти
є підставою для його звільнення від кримінальної відповідальності.
     Заслухавши доповідача, прокурора, яка вважала,  що  касаційна
скарга засудженого підлягає  частковому  задоволенню,  а  вирок  -
скасуванню у частині засудження ОСОБА_1 за ч.1 ст.222  КК  України
( 2341-14 ) (2341-14)
        ,  перевіривши матеріали справи та  обговоривши  доводи
касаційної скарги, колегія  суддів  вважає,  що  касаційна  скарга
підлягає задоволенню з таких підстав.
     Вироком  суду  встановлено,  що  ОСОБА_1  здійснив   службове
підроблення документів, необхідних йому для отримання  кредиту  на
придбання автомобіля. При цьому він оформив кредит на себе  як  на
фізичну особу (а.с.58, 73-76).
     Суд  першої  інстанції  визнав  винним  ОСОБА_1  у   вчиненні
злочину, передбаченого ч.1 ст.222 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         і не взяв
до уваги, що суб'єктом такого злочину не може виступати особа, яка
хоча і є громадянином-підприємцем, однак  в  кредитних  відносинах
виступає як приватна особа, яка отримує споживчий кредит.
     За таких обставин  у  діях  ОСОБА_1  за  цим  епізодом  склад
злочину відсутній.
     Крім того,  ОСОБА_1  засуджений  за  ч.1  ст.366  КК  України
( 2341-14 ) (2341-14)
        . Доведеність вини та  кваліфікація  його  дій  за  цим
епізодом у касаційній скарзі не оспорюєься.
     В той же час, як  видно  з  матеріалів  кримінальної  справи,
ОСОБА_1 вперше вчинив злочин невеликої тяжкості, щиро розкаявся  у
вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину, матеріальних  збитків
заподіяно не було.
     За таких обставин суд першої інстанції,  виходячи  із  змісту
ст.45 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        ,  зобов'язаний був винести  постанову
про закриття цієї справи у зв'язку з дійовим каяттям
     Таким чином, колегія суддів вважає, що в  частині  засудження
ОСОБА_1 за ч.1 ст.222 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         вирок слід скасувати,
а справу закрити на підставі п.2 ч.1 ст.6 КПК України  ( 1001-05 ) (1001-05)
        
за відсутністю в його діях складу злочину.  В  частині  засудження
ОСОБА_1 за ч.1 ст.366 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
          згідно  із  ст.400-1
КПК  України  ( 1001-05 ) (1001-05)
          вирок  підлягає  скасуванню,  а  справа
закриттю у зв'язку з наявністю обставин, передбачених  ст.7-2  КПК
( 1001-05 ) (1001-05)
         Ураїни.
     Керуючись ст.395, 396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
        , колегія суддів
                        у х в а л и л а :
     Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
     Вирок Дзержинського районного суду м.Харкова  від  24  жовтня
2005 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу закрити.
 
                              Судді:
     Редька А.I.  Шевченко Т.В.  Селівон О.Ф.