Ухвала

                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ

       Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

                Верховного Суду України у складі:

     головуючого, судді

     Редьки А.I.

     суддів

     Селівона О.Ф. і Шевченко Т.В.

     за участю прокурора

     Пересунька С.В.

     розглянула в судовому засіданні в м. Києві 16 листопада  2006
року  кримінальну  справу  за   касаційним   поданням   заступника
Генерального  прокурора   України   Кудрявцева   В.В.   на   вирок
Лебединського районного суду Сумської області від 29 вересня  2004
року, яким засуджено

     ОСОБА_1, немаючого судимості на підставі ст.  89  КК  України
( 2341-14 ) (2341-14)
        

     за ч. 1 ст. 164 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на один рік  обмеження
волі, а на підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
          його  звільнено
від відбування покарання з випробуванням на один рік.

     Постановлено стягнути з ОСОБА_1  на  користь  ОСОБА_2   3.213
грн. 92 коп. на відшкодування матеріальної шкоди.

     Суд визнав ОСОБА_1 винуватим у тому, що він  злісно  ухилявся
від сплати  встановлених  рішенням  суду  аліментів  на  утримання
неповнолітнього сина ОСОБА_3, внаслідок чого за період з 1  лютого
2002 року до 1 червня 2005 року  виникла  заборгованість  на  суму
3.213 грн. 92 коп.

     В апеляційному порядку справа не переглядалася.

     У касаційному поданні прокурор  просить  вирок  щодо  ОСОБА_1
змінити, скасувавши його в частині вирішення цивільного позову,  а
справу в цій частині - закрити.  Твердить,  що  рішення  суду  про
стягнення  з  засудженого  суми  заборгованості  в   даному   разі
суперечить вимогам п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
        .

     Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, прокурора,
який підтримав  касаційне  подання  і  просив  скасувати  вирок  у
частині  цивільного  позову,  перевіривши  матеріали  кримінальної
справи та обговоривши доводи касаційного подання,  колегія  суддів
вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню.

     Висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у злісному ухиленні від
сплати аліментів на утримання  дитини  за  обставин,  наведених  у
вироку,  підтверджуються  сукупністю  доказів,  що   містяться   в
матеріалах справи, у  тому  числі  показаннями  засудженого,  який
визнав  свою  вину,  і  в  касаційному  поданні  під   сумнів   не
ставляться.

     Кваліфікація злочинних дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 164 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
         є правильною, і в колегії суддів сумніву не викликає.

     Покарання  ОСОБА_1  призначене  у  відповідності  з  вимогами
закону, з урахуванням ступеня тяжкості  вчиненого  злочину,  даних
про особу винуватого, всіх обставин, які обтяжують  і  пом'якшують
його покарання.

     Разом із тим, колегія суддів не може  погодитися  з  рішенням
суду  про  стягнення  з  ОСОБА_1  суми  заборгованості  по  сплаті
аліментів.

     Приймаючи таке  рішення,  суд  залишив  поза  увагою  рішення
Ковпаківського районного суду м. Сум від 6 лютого  2002  року  про
стягнення з ОСОБА_1 на  користь  ОСОБА_2  аліментів  на  утримання
дитини, яке знаходиться на стадії виконання, і всупереч вимогам п.
2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
         допустив по  суті  повторне
стягнення цих же грошових сум.

     З зв'язку з чим  колегія  суддів  знаходить  слушними  доводи
касаційного подання про необхідність скасування вироку  в  частині
цивільного позову із закриттям справи в цій частині.

     Будь-яких інших підстав для зміни  чи  скасування  вироку  не
встановлено.

     Ураховуючи наведене та  керуючись  ст.  ст.  394  -  398  КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
        , колегія суддів

                            ухвалила:

     касаційне подання прокурора задовольнити.

     Вирок Лебединського районного суду Сумської  області  від  29
вересня 2004 року щодо  ОСОБА_1   скасувати  в  частині  вирішення
цивільного позову, а справу в цій частині - закрити.

     У решті вирок щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.

     Судді:

     Селівон О.Ф.  Редька А.I.  Шевченко Т.В.