У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
Головуючого
Паневіна В.О.,
суддів
Глоса Л.Ф. та Кліменко М.Р.,
розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 14 листопада
2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого
ОСОБА_1 на судові рішення щодо нього, -
встановила:
вироком Обухівського районного суду Київської області від 8
грудня 2005 року
ОСОБА_1, IНФОРМАЦIЯ_1 народження, уродженця IНФОРМАЦIЯ_2,
мешканця АДРЕСА_1, раніше на підставі вимог ст. 89 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
не судимого, -
засуджено за:
- ст. 122 ч. 1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки позбавлення
волі;
- ст. 185 ч. 3 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки і 6 місяців
позбавлення волі;
- ст. 15 ч. 3 і ст. 185 ч. 3 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3
роки позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_1 визначено
остаточне покарання 4 роки і 6 місяців позбавлення волі.
Цим же вироком засуджені ОСОБА_2 та ОСОБА_3, судові рішення
щодо яких не оскаржено.
Судом постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 на
відшкодування спричиненої злочином матеріальної шкоди 1 264 гривні
17 копійок та 5 000 гривень моральної шкоди.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 15 лютого
2006 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
ОСОБА_1 визнано судом винним і засуджено за те, що він 15
травня 2005 року близько 19-ої години в лісопосадці неподалік
АДРЕСА_2 на грунті особистих неприязних стосунків спричинив
потерпілій ОСОБА_4 середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Він же у ніч на 8 червня 2005 року проник до приміщення
приватного малого підприємства IНФОРМАЦIЯ_3, що розташовувалося в
будинку АДРЕСА_3, звідки таємно викрав майна ОСОБА_5 на суму 1224
гривні.
У ніч на 9 червня 2005 року ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 та
ОСОБА_3, будучи в стані алкогольного сп'яніння, намагалися
проникнути до приміщення приватного малого підприємства
IНФОРМАЦIЯ_3 з метою вчинення крадіжки, однак були затримані на
місці злочину.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 висловлюється незгода з
постановленими щодо нього судовими рішеннями. Він зазначає про
порушення кримінально-процесуального законодавства під час
розгляду справи судом, що розглядав справу. Також стверджує, що не
вчиняв злочину, передбаченого ст. 122 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
,
щодо потерпілої ОСОБА_4, оскільки первинними медичними
документами було встановлено спричинення їй легких тілесних
ушкоджень, однак докази цього зникли з матеріалів кримінальної
справи. Зазначає, що до нього застосовувалися незаконні методи
ведення слідства, а також було порушено право на захист, оскільки
не було допущено у якості захисника його дружину ОСОБА_6.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України,
перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи
касаційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для внесення
справи на касаційний розгляд з метою її перегляду.
Винність ОСОБА_1 у вчиненні злочинів підтверджена сукупністю
зібраних по справі доказів та, оскільки учасники судового розгляду
не заперечували проти визнання судом недоцільним дослідження
доказів стосовно тих фактичних обставин справи та розміру
цивільного позову, які ніким не оспорювалися, суд поклав в основу
вироку показання ОСОБА_1 та інших засуджених по справі ОСОБА_2 та
ОСОБА_3, в яких вони визнавали себе винними у вчиненні злочинів.
При цьому суд переконався у добровільності позиції ОСОБА_1 з цього
приводу та роз'яснив йому наслідки такої процедури. Тому вважати,
що судом було порушено вимоги кримінально-процесуального
законодавства України під час розгляду справи, як на це
посилається засуджений, колегія суддів підстав не має.
Посилання у скарзі ОСОБА_1 про те, що він злочину,
передбаченого ст. 122 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
не вчиняв, оскільки
первинними документами було встановлено наявність у потерпілої
легких тілесних ушкоджень, колегія суддів не бере до уваги,
оскільки ОСОБА_1 не оспорював цих фактичних обставин та визнавав
себе винним у спричиненні ОСОБА_4 середньої тяжкості тілесних
ушкоджень. Тому суд правильно поклав ці його показання в основу
вироку.
Посилання у скарзі про застосування до ОСОБА_1 незаконних
методів ведення слідства колегія суддів також вважає
необгрунтованими, оскільки вони не підтверджені матеріалами
кримінальної справи. Що ж стосується посилань про порушення його
права на захист, то й вони є безпідставними, оскільки дружина
ОСОБА_1 в ході досудового слідства була допитана у якості свідка,
в зв'язку з чим не могла виконувати обов'язки захисника. Порушень
норм кримінально-процесуального законодавства України, які б тягли
зміну чи скасування постановлених у справі судових рішень, немає.
Не вбачаючи передбачених ст. 398 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
підстав для скасування або зміни судових рішень щодо ОСОБА_1 та
керуючись ст. 394 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Відмовити в задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1,
засудженого вироком Обухівського районного суду Київської області
від 8 грудня 2005 року.
С у д д і:
Паневін В.О. Глос Л.Ф. Кліменко М.Р.
З оригіналом згідно:
Суддя Верховного Суду України Паневін В.О.