У Х В А Л А
                               Iменем України
     Колегія суддів  Судової  палати  Верховного  Суду  України  у
кримінальних справах в складі:
     головуючого - судді Синявського О.Г.,
     суддів Пекного С.Д., Федченка О.С.,
     розглянувши в судовому засіданні 14 листопада 2006 року в  м.
Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1
на вирок Димитрівського міського суду  Донецької  області  від  24
червня 2005 року і ухвалу апеляційного суду Донецької області  від
28 жовтня 2005 року,
     в с т а н о в и л а :
     вироком суду
     ОСОБА_1,   IНФОРМАЦIЯ_1,   раніше   неодноразово    судимого,
останнього разу - 18 жовтня 2004 року за ч.2 ст.  185  КК  України
( 2341-14 ) (2341-14)
         на 4 роки позбавлення волі із застосуванням см. 75  КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на іспитовий строк 2 роки, -
     засуджено за ч.1 ст. 122 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на  1  рік  6
місяців позбавлення волі.
     На підставі ст. 71 КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          до  призначеного
ОСОБА_1 покарання частково приєднано невідбуте  ним  покарання  за
попереднім  вироком  і  за  сукупністю  вироків  йому   призначено
остаточне покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі.
     ОСОБА_1 визнано винним у тому, що  він  23  лютого2005  року,
близько 20 години, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, під
час сварки зі своєю співмешканкою  ОСОБА_2   у  квартирі  АДРЕСА_1
побив її, заподіявши їй тілесні ушкодження середньої тяжкості
     В апеляційному порядку вирок залишено без зміни.
     У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, ставить  питання  про
пом'якшення йому міри покарання,  посилаючись  на  те,  що  суд  в
достатній мірі не врахував того, що потерпіла спровокувала сварку,
знаючи про те, що його засуджено умовно, не бажаючи продовжувати з
ним сімейні стосунки, а він твердо став на шлях виправлення і не є
суспільно небезпечним, злочин вчинив у стані душевного хвилювання,
викликаного неправильною поведінкою потерпілої.
     Заслухавши  доповідача,  перевіривши  матеріали  кримінальної
справи і обговоривши  доводи  касаційної  скарги,  колегія  суддів
вважає, що скарга не підлягає задоволенню.
     Як  вбачається  з  матеріалів  справи,  висновки  суду   щодо
винуватості  ОСОБА_1  у  заподіянні  потерпілій  ОСОБА_2  тілесних
ушкоджень  за  викладених  у  вироку   обставин   грунтуються   на
досліджених  у  судовому  засіданні  доказах,  у  тому  числі   на
показаннях: самого засудженого, який під час досудового слідства і
в  судовому  засіданні  визнав,  що  під  час  сварки   зі   своєю
співмешканкою він завдав їй кілька ударів  руками  і  ногами,  які
могли спричинити виявлені у  неї  тілесні  ушкодження;  потерпілої
ОСОБА_2 про те, що засуджений, перебуваючи  у  стані  алкогольного
сп'яніння, жорстоко побив її,  зламав  їй  палець  і  розбив  ніс,
заподіявши  їй  тілесні  ушкодження  середньої  тяжкості;   свідка
ОСОБА_3, висновку судово-медичної  експертизи  та  інших  доказах,
яким суд дав належну оцінку.
     Доводи засудженого у касаційній  скарзі про те, що  судом  не
доведено, що  він  під  час  скоєння  злочину  перебував  у  стані
алкогольного   сп'яніння,   спростовуються   як   його    власними
показаннями на допиті в  якості  обвинуваченого  (а.с.39),  так  і
показаннями потерпілої з цієї обставини.
     Твердження засудженого про те, що він вчинив злочин  у  стані
сильного душевного хвилювання, викликаного неправильною поведінкою
потерпілої,  є  надуманими,  оскільки   ні   органами   досудового
слідства, ні судом  неправомірність  дій  потерпілої  ОСОБА_2   не
встановлена, а злочин  засудженим  вчинено  у  стані  алкогольного
сп'яніння і з його пояснень,  та  показань  потерпілої  і  свідків
вбачається, що він під час вчинення злочину діяв цілеспрямовано  і
його  дії  були  адекватними   ситуації,   а   тому   не    можуть
розцінюватися як вчинені у стані сильного душевного хвилювання.
     Дії  засудженого  ОСОБА_1  за  ч.1   ст.   122   КК   України
( 2341-14 ) (2341-14)
          кваліфіковано правильно, а призначене йому  покарання
відповідає характеру і ступеню тяжкості вчиненого ним  злочину  та
даним про його особу, який скоїв умисний злочин під  час  відбуття
покарання за попереднім вироком.
     Порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть
скасування вироку по справі, не виявлено.
     Керуючись ст. 394 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
        , колегія суддів
     у х в а л и л а:
     У   задоволенні   касаційної   скарги   засудженому   ОСОБА_1
відмовити.
     Судді:
     Синявський О.Г.    Пекний С.Д.    Федченко О.С.