У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі :
Головуючого - судді
Паневіна В.О.,
суддів
Кліменко М.Р. і Глоса Л.Ф.,
за участю прокурора
Опанасюка О.В.
розглянула в судовому засіданні 14 листопада 2006 року в м.
Києві кримінальну справу за касаційним поданням заступника
прокурора Луганської області на вирок Троїцького районного суду
Луганської області від 10 жовтня 2005 року щодоОСОБА_1.
Цим вироком засуджено
ОСОБА_1,раніше не судимого,
- за ч.2 ст. 307 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 5 років
позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини належного йому майна;
- за ч.2 ст.15 і ч.2 ст.305 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 4 роки
6 місяців позбавлення волі.
На підставі ст.70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
злочинів ОСОБА_1. остаточно призначено покарання у виді 5 років
позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини належного йому майна.
На підставі ст.ст. 75, 76 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
його
звільнено від відбування покарання з випробуванням та іспитовим
строком на 3 роки з покладенням обов'язків: періодично з'являтись
на реєстрацію в органи кримінально-виконавчої системи, не
виїжджати за межі України без дозволу органу
кримінально-виконавчої системи.
За вироком судуОСОБА_1 засуджено за те, що він 24.05.2005
року близько 10 год., знайшовши пакет з особливо небезпечним
наркотичним засобом - висушеною марихуаною, вагою 938 гр., що є
великим розміром, незаконно зберігав цей наркотичний засіб за
місцем проживання по АДРЕСА_1. Того ж дня близько 18 год. з метою
збуту даного наркотичного засобу він пішки прослідував із с.
Троїцьке через с.Лантратовку Троїцького району в напрямку с.
Конотопівка Валуйського району Білгородської області Російської
Федерації. Однак о 19 год. 45 хв. ОСОБА_1. в 4 метрах від лінії
митного кордону України в с. Граківка Троїцького району був
затриманий нарядом військовослужбовців Луганського прикордонного
загону.
У апеляційному порядку справа не переглядалась.
У касаційному поданні заступник прокурора Луганської області
посилається на неправильне застосування судом кримінального закону
при призначенні засудженому покарання, а саме: на помилкове
призначення ОСОБА_1. за ч.2 ст.15 і ч.2 ст.305 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
покарання нижче від найнижчої межі санкції ч. 2 ст.
305 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
без посилання на ст.69 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, а також на призначення засудженому всупереч вимогам
ст. 77 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
додаткового покарання у виді
конфіскації майна за ч. 2 ст. 307 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
і за
сукупністю злочинів при звільненні від відбування покарання з
випробуванням. Просить вирок щодоОСОБА_1 змінити: із застосуванням
ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
виключити призначення йому за ч.2
ст.307 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
додаткового покарання у виді
конфіскації 1/2 частини майна; застосувати ст. 69 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
і вважати його засудженим за ч.2 ст.15 і ч.2 ст.305 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 4 роки 6 місяців позбавлення волі та за
сукупністю злочинів - на 5 років позбавлення волі зі звільненням
від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення
прокурора на підтримання касаційного подання, перевіривши
матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає, що касаційне
подання підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Висновок суду про винуватістьОСОБА_1 у вчиненні зазначених у
вироку злочинів підтверджується доказами, дослідженими судом у
порядку ч.3 ст. 299 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, і не заперечується у
касаційному поданні.
Дії засудженого правильно кваліфіковано за ч.2 ст.15 і ч.2
ст.305, ч.2 ст.307 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
При призначенні покарання ОСОБА_1. суд урахував характер і
ступень тяжкості вчинених злочинів, дані про особу засудженого,
пом'якшуючі та обтяжуючі покарання обставини.
Проте, правильно визначивши у мотивувальній частині вироку
наявність підстав і доцільність застосування доОСОБА_1 ст. 69 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
при призначенні йому покарання за ч.2 ст.15 і
ч.2 ст.305 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, суд у резолютивній частині
вироку призначив ОСОБА_1. покарання нижче від найнижчої межі
санкції цієї статті без посилання на ст. 69 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, що є порушенням вимог закону.
Тому колегія суддів вважає за необхідне змінити вирок у цій
частині і, застосувавши ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
,
вважатиОСОБА_1 засудженим за ч.2 ст.15 ч.2 ст.305 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
на 4 роки 6 місяців позбавлення волі.
На законних підставах судом було прийнято рішення про
застосування ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
і звільнення ОСОБА_1
від відбування покарання з випробуванням і іспитовим строком.
Разом з тим, при звільненніОСОБА_1 на підставі ст. 75 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
від відбування призначеного основного
покарання з випробуванням судом порушено вимоги ст. 77 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, відповідно до якої таке додаткове покарання як
конфіскація майна не може бути призначено при звільненні особи від
відбування покарання з випробуванням. При цьому посилання на ст.
69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
не потребується, про що помилково
зазначено у касаційному поданні.
З огляду на викладене, вирок щодоОСОБА_1 у цій частині також
підлягає зміні з виключенням з вироку рішення суду про призначення
засудженому додаткового покарання у виді конфіскації майна як за
ч.2 ст. 307 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, так і на підставі ст. 70 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Окрім того, при покладенні на засудженого обов'язків, що
накладаються у разі звільнення від відбування покарання з
випробуванням, судом було порушено й вимоги ст.76 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
.
Зазначений у цій статті перелік обов'язків, які суд може
покласти на особу при звільненні від відбування покарання з
випробуванням, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Тому на засудженого можна покласти тільки ті обов'язки, які
визначені у ст. 76 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Однак, наОСОБА_1 суд поклав обов'язок, який не передбачений
ст. 76 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, а саме: не виїжджати за межі
України без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, хоча
така заборона за вимогами п. 2 ч.1 ст. 76 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
встановлена тільки при виїзді засудженого за межі України на
постійне проживання.
Тому з вироку суду підлягає виключенню покладення наОСОБА_1
обов'язку не виїжджати за межі України без дозволу органу
кримінально-виконавчої системи.
Керуючись ст. ст. 394-396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
у х в а л и л а :
касаційне подання заступника прокурора Луганської області
задовольнити частково.
Вирок Троїцького районного суду Луганської області від 10
жовтня 2005 року щодо ОСОБА_1 змінити: вважати його засудженим за
ч.2 ст.15 і ч.2 ст.305 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
із застосуванням ст.
69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 4 роки 6 місяців позбавлення волі;
виключити з вироку рішення суду про призначення ОСОБА_1. за ч.2
ст. 307 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
і на підставі ст. 70 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
додаткового покарання у виді конфіскації 1/2 частини
належного йому майна та виключити з вироку покладення наОСОБА_1
при звільненні від відбування покарання з випробуванням обов'язку
не виїжджати за межі України без дозволу органу
кримінально-виконавчої системи.
У решті вирок залишити без зміни.
С у д д і:
Паневін В.О. Кліменко М.Р. Глос Л.Ф.