У х в а л а

                          IМЕНЕМ  УКРАЇНИ

      Колегія суддів судової палати Верховного Суду України

                 у кримінальних справах у складі:

     головуючого

     Короткевича М.Є.

     суддів

     Пошви Б.М., Нікітіна Ю.I.

     розглянула в судовому засіданні в м. Києві 7  листопада  2006
року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого  ОСОБА_1
на вирок Слов'янського міськрайонного суду Донецької  області  від
26 липня 2005 року, яким

     ОСОБА_1,

     IНФОРМАЦIЯ_1 народження,

     уродженець  IНФОРМАЦIЯ_2,  згідно  зі  ст.  89   КК   України
( 2341-14 ) (2341-14)
        

     раніше не судимий,

     засуджений за ч.1 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на 11  років
позбавлення волі.

     Ухвалою апеляційного суду Донецької  області  від  18  жовтня
2005 року вирок залишений без змін.

     За вироком суду ОСОБА_1 визнано  винним  у  тому,  що  він  9
травня  2005  року  близько  00  год.,  біля   будинку   АДРЕСА_1,
перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння,  на  грунті  особистих
неприязних стосунків, у відповідь на удар кулаком ОСОБА_2  йому  в
шию, завдав останньому 6 ударів ножем у  життєво  важливі  органи,
внаслідок чого настала смерть потерпілого ОСОБА_2

     У касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджений  ОСОБА_1
просить справу щодо нього  закрити  за  відсутністю  в  його  діях
складу злочину. При цьому посилається на те, що умислу на вбивство
ОСОБА_2 він не мав, а лише захищався від неправомірних дій з  його
боку. Вважає, що досудове і судове слідство проведені з порушенням
вимог кримінально-процесуального закону.

     Також просить викликати його в  судове  засідання  касаційної
інстанції.

     Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України Короткевича
М.Є., перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційної
скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню  не
підлягає з таких підстав.

     Суд першої інстанції правильно встановив  фактичні  обставини
злочину,  вчиненого  ОСОБА_1  і  відповідно   доказам   у   справі
застосував матеріальний закон.

     Вирішуючи питання про зміст і направленість  умислу   ОСОБА_1
суд виходив із сукупності  зібраних  по  справі  доказів,  зокрема
свідчень  самого  засудженого,  який  не  заперечував,  що   після
конфлікту, під час якого ОСОБА_2 завдав йому удар в шию, він забіг
до квартири своєї співмешканки і взявши там ножа, пішов на вулицю,
де знову зустрів ОСОБА_2 і наніс  тому  декілька  ударів  ножем  у
живіт; показів свідка ОСОБА_3, яка була очевидицею  події;  свідка
ОСОБА_4, яка показала, що після сварки із ОСОБА_2, ОСОБА_1 узяв зі
столу ножа і пішов  на  вулицю;  даними  висновку  судово-медичної
експертизи про наявність у потерпілого ОСОБА_2 6-и  колото-різаних
поранень передньої поверхні грудної  клітки  і  живота,  внаслідок
чого настала його смерть.

     Обставини, за яких відбулася сварка між ОСОБА_2 та ОСОБА_1  -
у  останнього  не  було  необхідності  брати  знаряддя  злочину  і
повертатися до потерпілого, щоб  завдати  тому  удари,   кількість
нанесених ним  ударів  -  6,  характер  і  локалізація  заподіяних
потерпілому тілесних ушкоджень свідчать,  що  дії  засудженого  не
носили ознак оборони, чим спростовується посилання ОСОБА_1 про те,
що він лише захищався від неправомірних дій потерпілого.

     Дії засудженого кваліфіковані правильно.

     Покарання ОСОБА_1 призначено відповідно до вимог  ст.  65  КК
України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          з  урахуванням  ступеня  тяжкості  вчиненого
злочину,  особи  винного,  обставин,  що  обтяжують  покарання  та
відсутності таких, що його пом"якшують.

     Перевіркою матеріалів справи встановлено, що  при  проведенні
досудового слідства  і  судовому  розгляді  не  допущено  порушень
кримінально-процесуального закону, які б перешкоджали суду повно і
всебічно дослідити всі обставини справи.

     Отже, підстав для призначення справи до касаційного  розгляду
немає.

     Що стосується заяви засудженого  про  виклик  його  у  судове
засідання,  то  за  змістом  ст.  391  КПК   України   ( 1001-05 ) (1001-05)
        
клопотання засудженого, який утримується під  вартою,  про  виклик
його для дачі пояснень при касаційній перевірці судових рішень,  є
обов'язковим  для  суду  касаційної  інстанції  лише  у  випадках,
передбачених ч.1 ст.383 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
        , а не ч.  2  цього
закону, як у даній справі.

     Керуючись ст. 394 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
        , колегія суддів

                        у х в а л и л а :

     У   задоволенні   касаційної   скарги   засудженого   ОСОБА_1 
відмовити.

                           с у д д і :

     Короткевич М.Є.  Пошва Б.М.  Нікітін Ю.I.