У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі :
головуючого
Кармазіна Ю.М.,
суддів
Кліменко М.Р. і Стрекалова Є.Ф.
за участю прокурора Морозової С.Ю.
розглянула в судовому засіданні 7 листопада 2006 року в м.
Києві кримінальну справу за касаційним поданням заступника
прокурора Житомирської області на вирок Андрушівського районного
суду Житомирської області від 6 лютого 2006 року щодо
ОСОБА_1.,ОСОБА_2, ОСОБА_3., ОСОБА_4..
Цим вироком засуджено
ОСОБА_1, раніше не судимого,
- за ч.2 ст.307 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на п'ять років
позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
На підставі ст.75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
його звільнено від
відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком на 1 рік
6 місяців з покладенням певних обов'язків, передбачених ст.76 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
ОСОБА_2, раніше не судимого,
- за ч.2 ст.307 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на п'ять років
позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
На підставі ст.75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
його звільнено від
відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком на 2
роки з покладенням певних обов'язків, передбачених ст.76 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
ОСОБА_3,раніше не судимого,
- за ч.2 ст.307 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на п'ять років
позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
На підставі ст.75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
його звільнено від
відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком на 2
роки з покладенням певних обов'язків, передбачених ст.76 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
ОСОБА_4, в силу ст.89 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
не судимого,
- за ч.2 ст.307 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на п'ять років
позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини належного йому майна.
На підставі ст.75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
його звільнено від
відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком на 1 рік
з покладенням певних обов'язків, передбачених ст.76 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
.
За вироком суду ОСОБА_1.,ОСОБА_2, ОСОБА_3., ОСОБА_4.
засуджено за вчинення злочинів за таких обставин.
У вересні 2004 року поблизу річки в с. Жерделі Андрушівського
району ОСОБА_3 для власних потреб зірвав дві рослини роду коноплі,
які переніс до свого місця проживання по АДРЕСА_1. Там він висушив
та виготовив наркотичний засіб - каннабіс, і разом із ОСОБА_2, що
знав про його наявність, зберігали каннабіс з метою збуту.
У березні 2005 року в с. Камені ОСОБА_3 збув наркотичний
засіб своєму братові - ОСОБА_5.
На початку червня 2005 року в АДРЕСА_2 ОСОБА_3 збув частину
наркотичного засобу неповнолітньому ОСОБА_6.
Приблизно через тиждень в цьому ж місці ОСОБА_3 повторно збув
частину наркотичного засобу ОСОБА_6..
На початку червня 2005 року в с. Камені на пасовищі ОСОБА_2
збув частину наркотичного засобу неповнолітнім ОСОБА_7 та
ОСОБА_6..
16.06.2005 року близько 13 год. в с. Камені ОСОБА_3 повторно
збув частину наркотичного засобу неповнолітньому ОСОБА_6..
16.06.2005 року близько 14 год. в АДРЕСА_2 ОСОБА_1 домовився
про придбання у ОСОБА_3. та ОСОБА_2 наркотичного засобу -
каннабісу для подальшого продажу його ОСОБА_7. На виконання цієї
домовленості ОСОБА_1 доручив ОСОБА_4 поїхати до IНФОРМАЦIЯ_1 та
привезти наркотичний засіб для проби. Виконуючи доручення
ОСОБА_1., ОСОБА_4 взяв у ОСОБА_3. половину сірникової коробки
наркотичного засобу - каннабісу, привіз та передав його ОСОБА_7.
Після того, як ОСОБА_7. здійснив "пробу" цього наркотичного засобу
і остаточно узгодив з ОСОБА_1. В. кількість та ціну наркотичного
засобу, передав останньому аванс - 100 грн. ОСОБА_1 приїхав до
IНФОРМАЦIЯ_1 і придбав у них з метою збуту 68,6 гр. каннабісу.
Після цього на АДРЕСА_3 в присутності ОСОБА_4. передав згаданий
наркотичний засіб ОСОБА_7, отримавши від останнього в остаточний
розрахунок ще 40 грн.
У апеляційному порядку справа не розглядалась.
У касаційному поданні заступник прокурора Житомирської
області посилається на неправильне призначення засудженим
покарання, а саме: призначення ОСОБА_1.,ОСОБА_2., ОСОБА_4. та
неповнолітньому ОСОБА_3. додаткового покарання у виді конфіскації
майна, що є неприпустимим щодо неповнолітнього і щодо осіб,
звільнених від відбування покарання з випробуванням. Просить вирок
суду змінити та на підставі ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
звільнити засуджених ОСОБА_1.,ОСОБА_2, ОСОБА_3., ОСОБА_4. від
відбування додаткового покарання у виді конфіскації майна.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення
прокурора, який частково підтримав касаційне подання та просив
вирок суду змінити, звільнивши від додаткового покарання ОСОБА_3.
на підставі ст.98 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, а ОСОБА_1.,ОСОБА_2,
ОСОБА_4. - на підставі ст. 77 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, перевіривши
матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає, що касаційне
подання підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1.,ОСОБА_2,
ОСОБА_3., ОСОБА_4. у вчиненні злочину, за який вони засуджені,
підтверджується доказами, дослідженими судом, і не заперечується у
касаційному поданні.
Дії засуджених правильно кваліфіковано за ч.2 ст. 307 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Iстотних порушень вимог кримінально-процесуального закону,
які тягнуть зміну чи скасування вироку, перевіркою матеріалів
справи не встановлено.
При призначенні покарання ОСОБА_1.,ОСОБА_2., ОСОБА_3.,
ОСОБА_4. суд врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого
злочину, дані про особу засуджених, які характеризуються
позитивно, те, що вони повністю визнали свою вину, щиро розкаялися
у вчиненому, і обгрунтовано прийняв рішення про застосування до
них ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
і звільнення засуджених від
відбування покарання з випробуванням і встановленням іспитового
строку.
Разом з тим, при призначенні ОСОБА_1.,ОСОБА_2., ОСОБА_4.
покарання судом було порушено вимоги ст.77 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
,
відповідно до якої конфіскація майна як додаткове покарання не
може бути призначена при звільненні особи від відбування покарання
з випробуванням. Згідно із зазначеною нормою закону суд,
застосовуючи ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, не вправі був
призначати засудженим додаткове покарання у виді конфіскації
майна. Тому рішення суду про призначення ОСОБА_1.,ОСОБА_2.,
ОСОБА_4. додаткового покарання у виді конфіскації майна підлягає
виключенню з вироку. При цьому не потребується застосування ст.69
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, як про це просить прокурор у касаційному
поданні.
Крім того, при призначенні покарання ОСОБА_3., який вчинив
злочин у неповнолітньому віці, судом не було враховано вимог ст.
98 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, згідно з якою додаткове покарання у
виді конфіскації майна не призначається неповнолітнім. Тому з
вироку щодо ОСОБА_3. підлягає виключенню рішення суду про
призначення йому такого додаткового покарання. При цьому
виключення з вироку додаткового покарання, яке призначено всупереч
вимогам ст. 98 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, не вимагає застосування
ст.69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
З огляду на викладене, вирок щодо ОСОБА_1.,ОСОБА_2, ОСОБА_3.,
ОСОБА_4. підлягає зміні з виключенням з вироку рішення суду про
призначення їм додаткового покарання у виді конфіскації майна.
Керуючись ст. ст. 394, 396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
у х в а л и л а :
касаційне подання заступника прокурора Житомирської області
задовольнити частково.
Вирок Андрушівського районного суду Житомирської області від
6 лютого 2006 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4
змінити: виключити рішення суду про призначення їм додаткового
покарання у виді конфіскації майна.
У решті вирок залишити без зміни.
С у д д і:
Кармазін М.Ю. Кліменко М.Р. Стрекалов Є.Ф.