Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Лосєва А.М.,

Бившевої Л.І.,

Шипуліної Т.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року у справі № 815/4929/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрут-Імпорт" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень - рішень,

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фрут-Імпорт" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Фрут-Імпорт") звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області), в якому просило скасувати податкові повідомлення - рішення від 20 червня 2014 року № 0000582203 та № 0000572230.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2014 року, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року, позов задоволено.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу не надав.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вирішила розглядати справу у порядку письмового провадження.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем в період з 20 по 26 травня 2014 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ "Фрут-Імпорт" від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту податку на додану вартість за березень 2014 року.

За результатами проведеної перевірки 30 травня 2014 року складений акт №2891/15-53-22-9/34800893, відповідно до висновку якого перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 186.1 ст. 186, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого:

завищено показник від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 17 - рядок 9) (позитивне значення) за період березень 2014 року на суму 6579345 грн.;

занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 9 - рядок 17) (позитивне значення) за період березень 2014 року на загальну суму 2955866 грн.;

завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 22 - рядок 23) (значення цього рядка переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду) на суму 2691462 грн.;

занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду та (рядок 18 - рядок 21) за період березень 2014 року на загальну суму 264404 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем 20 червня 2014 року прийняті податкові повідомлення - рішення:

№ 0000582203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 396606 грн., з яких за основним платежем - 264404 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 132 202 грн.);

№ 0000572230, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 9270807 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що доводи податкового органу про фіктивність підприємницької діяльності, безтоварність господарських операцій та фіктивність угоди, укладеної з ТОВ "Гонорій", не приймаються як не підтверджені належними та допустимими доказами. З таким висновком погодився і суд апеляційної інстанції.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Визначальним питанням для вирішення справи є встановлення правомірності віднесення позивачем до складу податкових зобов'язань сум податку на додану варіть, зазначених у податкових накладних, виписаних позивачем на адресу його контрагента - ТОВ "Гонорій" та проведення їх корегування за наслідками повернення останнім отриманого товару.

Відповідно до підпункту "а" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України у редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - ПК України (2755-17) ) об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Під час розгляду справи судами встановлено, що між TOB "Фрут-Імпорт" як постачальником укладено договір поставки від 01 жовтня 2012 року № 11 із TOB "Гонорій" (код ЄДРПОУ 38205323) щодо продажу овочів та фруктів.

У січні 2014 року між TOB "Фрут-Імпорт" та TOB "Гонорій" укладено додаткову угоду від 09 січня 2014 до договору поставки від 01 жовтня 2012 № 11, згідно з пунктом 1 якої покупець у випадку невиконання або несвоєчасного виконання пункту 4.2 договору та на вимогу постачальника повертає поставлений товар постачальнику.

На виконання умов вищезазначеного договору у січні 2014 року ТОВ "Фрут-Імпорт" поставило на адресу TOB "Гонорій" товар (овочі та фрукти) на загальну суму 109817740,34 грн., згідно видаткових та податкових накладних.

В січні 2014 року у рахунок погашення заборгованості за відвантажений товар у попередніх періодах від TOB "Гонорій" отримано грошові кошти на загальну суму 1907808,00 грн., в т.ч. ПДВ - 317968,00 грн.

Всі зазначені операції підтверджуються належним чином оформленими первинним документами та відображені в бухгалтерському обліку позивача.

Також судами встановлено, що між позивачем та ТОВ "Гонорій" 03 січня 2014 року було укладено договір зберігання, згідно з яким всі відвантажені позивачем товари, були передані йому на зберігання.

У зв'язку з неможливістю оплати товару в березні 2014 року TOB "Гонорій" повернуто товар TOB "Фрут-Імпорт" на загальну суму 109817740,34 грн. згідно зворотних накладних.

Відповідно до пункту 192.1 статті 192 ПК України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Підпунктом 192.1.1 названого пункту встановлено, що якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

Судом встановлено, що в податковій декларації з ПДВ за березень 2014 за ряд. 8.1 "коригування згідно зі статтею 192 розділу V Кодексу обсягів постачання та податкових зобов'язань" та у додатку 1 до декларації у зв'язку з поверненням товарів від TOB "Гонорій" TOB "Фрут-Імпорт" зменшено податкові зобов'язання у розмірі 18302957 грн. на підставі розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних.

Після повернення товару від TOB "Гонорій" в березні 2014 року він був проданий іншим підприємствам, а саме TOB "Г.Н.Т. НОВА ГРУП", TOB "СТИЛЬ МЕДІА", TOB "ТЕОКОМ", TOB "РОКФОР МАРКЕТ", TOB "КІНГ КОМПАНІ", на загальну суму 89457091,01 грн., в тому числі ПДВ - 14909515,19 грн., згідно укладених договорів поставки, видаткових та податкових накладних, товарно-транспортних накладних.

Доводи відповідача, викладені в касаційній скарзі щодо відсутності у контрагента позивача - ТОВ "Гонорій" реальної можливості виконати договір поставки були оцінені судами першої та апеляційної інстанцій і спростовані з посиланням на наявні у матеріалах справи документи.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 214, 215, 220, 222, 223, 224, 230, 231, частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року у справі № 815/4929/14 залишити без змін.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.