Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Юрченко В.П.

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - ДПІ) на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 2 червня 2015 року у справі № 816/997/15-а за адміністративним позовом ДПІ до Садівничого товариства "Вагонник-Кременчук" (далі - Товариство), про стягнення податкового боргу,-

У березні 2015 року ДПІ звернулася до суду з адміністративним позовом про стягнення заборгованості з податку на прибуток приватних підприємств.

Зазначила, що за Товариством рахується податкова заборгованість з податку на прибуток приватних підприємств, що виникла внаслідок несплати узгоджених грошових зобов'язань за податковим повідомленням-рішенням ДПІ № 0013991503/2321 від 10.11.2014.

14 квітня 2015 року постановою Полтавського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 2 червня 2015 року, позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства кошти на погашення податкового боргу з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1 700,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позов частково, суди зазначили, що позовні вимоги в частині стягнення коштів на погашення податкового боргу з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1 700,00 грн. з розрахункових рахунків Товариства відповідно до визначеної Податковим кодексом України (2755-17) черговості стягнення податкового боргу з юридичних осіб є обґрунтованими.

Відмовляючи в іншій частині позову суди зазначили, що позовна вимога ДПІ про стягнення податкового боргу не конкретизована з яких саме активів необхідно провести таке стягнення, у матеріалах адміністративної справи відсутні докази того, що ДПІ проводилося стягнення коштів з розрахункових рахунків Товариства в рахунок погашення вищевказаного податкового боргу.

ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Полтавського окружного адміністративного суду та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, 10.11.2014 ДПІ була здійснена камеральна (електронна) перевірка податкової звітності з податку на прибуток Товариства за 1 квартал 2012 року, 1 півріччя 2012 року, 3 квартали 2012 року, 2012 рік, за наслідками якої того ж дня був складений акт перевірки.

У акті перевірки зазначено, що Товариством у порушення вимог п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України не подало податкової звітності з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2012 року, 1 півріччя 2012 року, 3 квартали 2012 року, 2012 рік.

10 листопада 2014 року ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0013991503/2321 щодо збільшення Товариству грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 680,00 грн.

24 листопада 2014 року ДПІ була здійснена камеральна (електронна) перевірка податкової звітності з податку на прибуток Товариства за 2013 рік, за наслідками якої того ж дня був складений акт перевірки, відповідно до якого Товариство у порушення вимог підпункту 49.18.3 пункту 49.18 ст. 49, глави 3, розділу ІІ Податкового кодексу України (2755-17) не подало податкової звітності з податку на прибуток підприємства за 2013 рік.

24 листопада 2014 року ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0015881503/2622 щодо збільшення Товариству грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1 020,00 грн.

Станом на 23.03.2015 за Товариством рахується податковий борг у розмірі 1 700,00 грн. з податку на прибуток приватних підприємств.

Колегія суддів вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позову обґрунтованими з таких підстав.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з п. 57.3. ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Суди правильно встановили узгодженість податкових зобов'язань Товариства за податковими повідомленнями - рішеннями: № 0013991503/2321 від 10.11.2014, № 0015881503/2622 від 24.11.2014 та несплату цих зобов'язань Товариством в установлений законом строк.

У разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган відповідно до вимог п. 59.1 статті 59 Податкового кодексу України надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

На виконання вимог п. 59.4 ст. 59 Податкового кодексу України ДПІ направила рекомендованим листом з повідомленням на адресу Товариства податкову вимогу № 188-25/34 від 19.01.2015 на суму 1 700,00 грн., яка була повернута на адресу податкового органу у зв'язку з неможливістю вручення.

Відповідно до пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючий орган має право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків врегульовано статтями 95- 99 Податкового кодексу України.

Згідно з п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п.,п. 95.2, 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (п. 95.4 ст. 95 Податкового кодексу України).

Суди обґрунтовано зазначили, що контролюючий орган вправі використати майно платника для погашення його податкового боргу у випадку недостатності або відсутності грошових коштів на рахунках підприємства або відсутності інформації про існування таких рахунків взагалі.

Виявлення рахунків платника та стягнення як готівкових, так і безготівкових коштів на погашення податкового боргу здійснюється контролюючим органом як органом стягнення у процесі виконання відповідного рішення суду.

Таким чином, за підтвердження в судовому порядку наявності у платника податків заборгованості щодо сплати зобов'язань позовна заява підлягає задоволенню з урахуванням дотримання порядку черговості стягнення податкового боргу.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області відхилити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 2 червня 2015 року залишити без змін.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.