5-4861к06 Про перевищення службових повноважень, що спричинили тяжкі наслідки - Текст документа

розглянула в судовому засіданні в м. Києві " 26" вересня 2006 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 і його захисника - адвоката ОСОБА_2 на вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області від 22 червня 2006 року.

Вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 27 січня 2006 року

IНФОРМАЦIЯ_1 народження, раніше не судимого,

виправдано за ст. 365 ч.3 КК України (2341-14) за недоведеністю його участі у вчиненні злочину.

В задоволенні цивільного позову Ніжинського міжрайонного прокурора про стягнення з ОСОБА_1 1 332 грн. 26 коп. на користь Ніжинської центральної міської лікарні та цивільного позову потерпілого ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_1 10 000 грн. матеріальної та 20 000 грн. моральної шкоди - відмовлено.

Крім того, окремою ухвалою доведено до відома прокурора Чернігівської області про недоліки та порушення вимог норм кримінально-процесуального закону під час досудового слідства.

Вироком колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області від 22 червня 2006 року вирок Ніжинського міськрайонного суду від 27 січня 2006 року щодо ОСОБА_1 скасовано.

ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 365 КК України (2341-14) і за цим законом, з застосуванням ст. 69 КК України (2341-14) , йому призначено покарання у виді 3 (трьох ) років позбавлення волі з позбавленням права працювати в правоохоронних органах строком на 3 роки.

Стягнуто з ОСОБА_1: на користь Ніжинської міської лікарні 1 332 грн. 26 коп. та на користь потерпілого ОСОБА_3 482 грн. 07 коп. матеріальної і 8 000 грн. моральної шкоди.

Доля речових доказів вирішена у відповідності з вимогами ст. 81 КПК України (1001-05) .

Мірою запобіжного заходу до набрання вироком законної сили обрано тримання ОСОБА_1 під вартою.

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він працюючи на посаді IНФОРМАЦIЯ_2 в Чернігівській області та перебуваючи на службі при виконанні своїх службових обов"язків, всупереч вимог Закону України " Про міліцію" (565-12) перевищив свої владні повноваження щодо ОСОБА_3, вчинивши умисні дії, що явно виходили за межі наданих йому прав та повноважень, і які спричинили потерпілому тяжкі наслідки.

Так, 16 вересня 2004 року приблизно о 7 год. 30 хв. ОСОБА_1 разом з IНФОРМАЦIЯ_2 ОСОБА_4доставили до міськрайвідділу ОСОБА_5 і ОСОБА_6 для з"ясування їх можливої причетності до скоєння злочинів. Залишивши у коридорі ОСОБА_5, оперуповноважений ОСОБА_1 завів до свого службового кабінету НОМЕР_1 ОСОБА_6, де вимагав у нього зізнання у вчиненні таємного викрадення чужого майна, якого потерпілий ОСОБА_6 не скоював, а також надання відомостей про злочинну діяльність його знайомих.

При цьому, перевищуючи надані йому владні повноваження, з метою отримання зізнання від потерпілого, ОСОБА_1 умисно наносив йому удари руками в область живота, грудної клітки, голови та спини. Не отримавши зізнання, ОСОБА_1 вдягнув на голову ОСОБА_6 протигаз, а коли потерпілий став пручатися, насильно завів його руки за спину та вдягнув на кисті рук спеціальний засіб - металеві браслети "БРС-22", закриваючи при цьому клапан доступу повітря в протигазі, внаслідок чого ОСОБА_6 втрачав свідомість. Знявши протигаз, ОСОБА_1 плечем та передпліччям руки здавив шию потерпілого.

Внаслідок протиправних дій ОСОБА_1а потерпілий ОСОБА_6 отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді підкапсульного розриву селезінки. Це потягло за собою видалення у ОСОБА_6 селезінки і настання інвалідності третьої групи.

Вирок апеляційного суду оскаржено.

У касаційних скаргах засуджений ОСОБА_1 і його захисник - адвокат ОСОБА_2, детально аналізуючи зібрані у справі і досліджені у судовому засіданні докази, приходять до висновку про недоведеність участі ОСОБА_1 у заподіянні потерпілому ОСОБА_6 тяжких тілесних ушкоджень, а тому просять вирок скасувати, а справу - закрити. Крім того, засуджений ОСОБА_1 вважає, що призначене йому покарання є надто суворим, що суд не врахував його молодість, позитивні дані про його особу та думку потерпілого, який просив суд не позбавляти його волі. В доповненні до касаційної скарги ОСОБА_1 вказує, що потерпілий неодноразово змінював свої показання, але суд не дав цьому належної оцінки. Вважає свою вину у вчиненні злочину недоведеною.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення адвоката ОСОБА_2, яка підтримала доводи касаційних скарг, думку прокурора, який вважав вирок апеляційного суду законним і обгрунтованим, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.

Винність ОСОБА_1 у злочині, вчиненому за викладених у вироку обставин, доведена об"єктивними доказами, які зібрані у передбаченому законом порядку і належним чином оцінені судом.

Наведені у касаційний скаргах доводи про недоведеність участі ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, є безпідставними.

Так, на досудовому слідстві і в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 давав послідовні і розгорнуті показання про обставини заподіяння йому 16 вересня 2004 року працівником міліції ОСОБА_1ом тяжких тілесних ушкоджень в службовому кабінеті останнього.

Під час проведення відтворення обстановки і обставин події потерпілий ОСОБА_6 підтвердив свої показання щодо обставин побиття його ОСОБА_1ом та показав механізм заподіяння тяжких тілесних ушкоджень.

Про застосування до потерпілого ОСОБА_6 фізичного насильства в службовому кабінеті, до якого потерпілого завів і в якому перебував працівник міліції ОСОБА_1, стверджується і свідком ОСОБА_7

З показань свідка ОСОБА_15 вбачається, що 16 вересня 2004 року її сина - ОСОБА_6 було побито в місьрайвідділі міліції, внаслідок чого стан здоров"я сина став погіршуватись. 19 вересня 2004 року сина в тяжкому стані було госпіталізовано і прооперовано, видалено селезінку і він став інвалідом. Про обставини нанесення сину тяжких тілесних ушкоджень працівником міліції ОСОБА_1ом їй та членам сім"ї стало відомо зі слів сина.

На досудовому слідстві свідок ОСОБА_8 стверджувала, що в кабінеті ОСОБА_1а ОСОБА_6 сидів з заведеними за спину руками і коли попросив закурити, то ОСОБА_1 відімкнув металеві браслети на руках потерпілого. В судовому засіданні вказаний свідок підтвердила правильність зазначених вище показань.

Згідно з висновками комісійної судово-медичної експертизи (т.2 а.с. 437-445 ) тілесні ушкодження у потерпілого ОСОБА_6 у вигляді закритої травми живота, двофазного розриву селезінки в ділянці воріт могли виникнути 16 вересня 2004 року як від одноразової, так і дворазової дії тупого предмета і могли бути заподіяні за обставин, на які вказує потерпілий. Будь-які медичні дані про виникнення ушкоджень до 16 вересня 2004 року і після 16 вересня 2004 року відсутні.

Даних про нанесення потерпілому ОСОБА_6 ударів в живіт чи по спині після 16 вересня 2004 року ні органами досудового слідства, ні судом не здобуто. Заподіяння тілесних ушкоджень в області живота та спини після 16 вересня 2004 року категорично заперечував і сам потерпілий.

Апеляційний суд обгрунтовано піддав критичній оцінці показання свідків - працівників міліції ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14, навівши при цьому переконливі обгрунтування.

Посилання у скаргах на неодноразову зміну потерпілим своїх показань, що, на думку касаторів, свідчить про неправдивість ОСОБА_6, є необгрунтованими. Як вбачається з матеріалів справи, потерпілий ОСОБА_6 постійно стверджував, що його побиття в кабінеті міськрайвідділу, яке потягло за собою настання тяжких наслідків, було вчинено саме ОСОБА_1 Конкретизація обставин та механізму заподіяння тілесних ушкоджень, дача з цього приводу більш розширених показань потерпілим ОСОБА_6 не свідчить про зміну показань в частині фактичних обставин заподіяння йому ОСОБА_1ом тілесних ушкоджень

Належно оцінивши зібрані у справі й досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, суд правильно встановив фактичні обставини справи і дійшов обгрунтованого висновку про доведеність винності ОСОБА_1 в перевищенні владних повноважень, тобто умисному вчиненні службовою особою дій, які явно виходили за межі наданих йому прав та повноважень, що заподіяло тяжкі наслідки охоронюваним законом правам та інтересам потерпілого ОСОБА_6

Дії ОСОБА_1 за ч.3 ст. 365 КК України (2341-14) кваліфіковано правильно.

Покарання ОСОБА_1 призначено у відповідності з вимогами ст. 65 КК України (2341-14) , з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, даних про особу винного та обставин, що пом"якшують його відповідальність. Саме з врахуванням молодого віку засудженого, даних, які позитивно характеризують його особу, думки потерпілого, який не наполягав на позбавленні ОСОБА_1 волі, суд і призначив останньому покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч.3 ст. 365 КК України (2341-14) , застосувавши ст. 69 КК України (2341-14) . Колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_1 покарання є необхідним й достатнім для його виправлення.

Рішення в частині цивільних позовів є обгрунтованими і відповідають вимогам чинного законодавства.

Порушень норм кримінально-процесуального закону, які б тягли за собою зміну чи скасування вироку апеляційного суду, не встановлено.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 і його захисника - адвоката ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області від 22 червня 2006 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.