5-5004км06 Про порушення правил безпеки дорожнього руху - Текст документа

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 19 вересня 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Ворошиловського районного суду м. Донецька від 12 вересня 2005 року, яким засуджено

IНФОРМАЦIЯ_1, раніше не судимого,

за ч. 1 ст. 286 КК України (2341-14) - на 3 роки обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.

На підставі ст. 75 його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України (2341-14) .

На підставі п. "г" Закону України від 31 травня 2005 року "Про амністію" (2591-15) ОСОБА_1 звільнено від відбування основного та додаткового покарання.

На відшкодування матеріальної та моральної шкоди на користь потерпілого ОСОБА_2 з ОСОБА_1 стягнуто відповідно 55 887 грн. та 10 000 грн.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 20 грудня 2005 року вирок залишено без зміни.

ОСОБА_1 засуджено за те, що він 12 грудня 2003 року, керуючи автомобілем "АЗЛК-2141", на вул. Набережній в напрямку пр-кту Iлліча у м. Донецьку виїжджаючи на головну дорогу - бульвар Шевченка, порушив п.п. 16.11 ПДР і допустив зіткнення з автомобілем "Ауді А - 4", водій якого ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості.

У касаційній скарзі засуджений просить судові рішення скасувати, а справу направити на нове розслідування посилаючись на те, що суд не призначив у справі додаткову експертизу для визначення швидкості руху автомобіля "Ауді" в момент зіткнення і тим самим допустив однобічність та неповноту судового слідства, на те, що розгляд справи в апеляційному суді було проведено у його відсутність, а також на невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам ст. 377 КПК України (1001-05) .

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України Земляного В.В. та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 398 КПК України (1001-05) підставою для скасування або зміни судового рішення в касаційному порядку можуть бути лише істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону або невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого, а тому при розгляді касаційної скарги слід виходити із фактичних обставин, встановлених судом першої інстанції, та перевірених у апеляційному порядку.

По справі встановлено, що ОСОБА_1 12 грудня 2003 року, керуючи автомобілем "АЗЛК - 2141" та рухаючись по другорядній дорозі, порушив п. 16.11 ПДР не пропустив автомобіль "Ауді А - 4", який рухався по головній дорозі, та допустив з ним зіткнення, внаслідок чого потерпілий ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Висновки про доведеність вини у вчиненні зазначеного у вироку злочину, суд зробив на підставі досліджених ним доказів, а саме: показань потерпілого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, допитаних в судовому засіданні експертів ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, висновків судово-медичної, транспортно-трасологічної, автотехнічної, автотоварознавчої експертиз, даних протоколів слідчих дій, інших доказів у справі, яким суд дав належну оцінку.

Доводи засудженого про порушення потерпілим правил дорожнього руху, внаслідок чого сталось зіткнення автомобілів, спростовано матеріалами справи. Iз них видно, що аналогічні твердження ОСОБА_1 висловлював у суді першої інстанції і в апеляції на вирок суду. Iз судових рішень по справі видно, що зазначені доводи визнані такими, що не грунтуються на матеріалах справи. Свої висновки, із якими погоджується колегія суддів, із цього питання суди належним чином мотивували. В касаційній скарзі засудженого не наведено інші, не досліджені судами докази, якими б спростовувались висновки суду першої та апеляційної інстанцій з цього питання.

Дослідивши усі докази у справі в їх сукупності, суд законно й обгрунтовано визнав ОСОБА_1 винуватим у вчиненні злочину та правильно кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 286 КК України (2341-14) .

Призначене ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України (2341-14) .

Доводи засудженого про те, що він був відсутнім при розгляді справи в суді апеляційної інстанції не є підставою для скасування судових рішень, оскільки по справі встановлено, що при розгляді справи апеляційним судом 13 грудня 2005 року захисником засудженого було заявлено клопотання про перенесення розгляду справи у зв'язку з хворобою засудженого. Таке клопотання захисника було задоволено, а розгляд справи перенесено на 20 грудня. Оскільки 20 грудня 2005 року ОСОБА_1 і його захисник не з'явились в судове засідання, суд, керуючись ч. 3 ст. 362 КПК України (1001-05) , розглянув справу у його відсутність, не допустивши порушень вимог кримінально-процесуального законодавства.

Апеляційний суд, розглядаючи апеляцію засудженого, дотримався вимог ст. 377 КПК України (1001-05) , вивчив доводи апеляції, проаналізував і зіставив їх з наявними у справі матеріалами, дав відповідь на доводи апеляції засудженого та належним чином мотивував своє рішення, зазначивши підстави, із яких апеляцію визнано необгрунтованою.

Перевіркою матеріалів справи не встановлено процесуальних порушень, які б ставили під сумнів правильність висновків суду щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного у вироку злочину.

За таких обставин підстави для призначення справи до розгляду касаційним судом з повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України (1001-05) , відсутні.