Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Юрченко В.П.

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - ДПІ) на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 березня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2014 року у справі № 814/445/14 за адміністративним позовом ОСОБА_2, як фізичної особи-підприємця, до ДПІ, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

У лютому 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ № НОМЕР_1 від 1.10.2013 щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб.

Зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення спростовується наявними в матеріалах адміністративної справи первинними документами.

26 березня 2014 року постановою Миколаївського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2014 року, позов задоволено.

Податкове повідомлення-рішення ДПІ № НОМЕР_1 від 1.10.2013 визнане протиправним та скасоване.

ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Миколаївського окружного адміністративного суду та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, з 4.09.2013 до 10.09.2013 ДПІ була здійснена документальна планова виїзна перевірка щодо дотримання ОСОБА_2 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1.07.2010 до 30.06.2013, за наслідками якої 19.09.2013 був складений акт перевірки.

У акті перевірки зазначено, що ОСОБА_2 у порушення вимог пп. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", п. 22.10 ст. 22 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України занижений податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності у розмірі 17 865,08 грн.

1 жовтня 2013 року ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 щодо збільшення ОСОБА_2 грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 20 203,08 грн.

Колегія суддів вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову обґрунтованими з таких підстав.

Відповідно до ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

Згідно з ч. 1 ст. 14 зазначеного Декрету з доходів, зазначених у цьому розділі Декрету, податок обчислюється: підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності при виплаті ними протягом року доходів громадянам, зазначеним у цьому розділі Декрету, про що не пізніш як через 30 днів після виплати повідомляється податковим органам за місцем проживання громадян. Утримані у джерела виплати суми податку враховуються податковим органом при проведенні податкових розрахунків за доходами, одержаними за оподатковуваний період.

Відповідно до пп. 9.12.1 п. 9.12 ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

Згідно з п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Пунктом 177.4 статті 177 Податкового кодексу України передбачено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Відповідно до пп. 177.5.3 п. 177.5 ст. 177 Податкового кодексу України остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в річній податковій декларації, з урахуванням сплаченого ним протягом року податку на доходи фізичних осіб та збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності на підставі документального підтвердження факту їх сплати.

Суди обґрунтовано зазначили, що ОСОБА_2 був направлений ДПІ лист-відповідь № 3 від 24.09.2013 із додатками, який ДПІ був отриманий 24.09.2013, із якого вбачається, що ОСОБА_2 були надані податковому органу копії первинних документів, які підтверджують витрати, безпосередньо пов'язані з одержанням доходу.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

Касаційну скаргу Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області відхилити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 березня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2014 року залишити без змін.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.