Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного

Суду України

у складі:

Головуючого, судді

Міщенка С.М.

суддів

Глоса Л.Ф., Косарєва В.I.

за участю прокурора

Дев ятка В.В.

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 19 вересня 2006 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Апеляційного суду Харківської області від 17 квітня 2006 року.

Вироком Комінтернівського районного суду м. Харкова від 19 січня 2005 року

ОСОБА_1, IНФОРМАЦIЯ_1, громадянина України, уродженця м. Коломия Iвано-Франківської області, жителя м. Харкова, не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 119 КК України (2341-14) на 5 років позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди 941 грн. 70 коп. та моральної - 10 000 грн.

Питання про речові докази вирішено в порядку, визначеному ст. 81 КПК України (1001-05) .

Зазначеним вироком ОСОБА_1 визнаний винним і засуджений за вбивство через необережність, вчинене, як визнав суд, за таких обставин.

18 грудня 2002 року, близько 21 години в квартирі, АДРЕСА_1 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 під час розпивання спиртних напоїв виникла сварка, в ході якої ОСОБА_1 штовхнув та вдарив ОСОБА_3 у груди, від чого вона вдарилася спиною об холодильник. Через деякий час між ними знову виникла сварка, і ОСОБА_1 повторно вдарив її в обличчя. Від цих ударів потерпіла вдарилася головою об стінку, впала диван, зачепившись головою об стілець. За вироком районного суду від отриманих у такий спосіб тілесних ушкоджень, а саме, черепно-мозкової травми наступила смерть потерпілої.

Цей вирок районного суду вироком Апеляційного суду Харківської області від 17 квітня 2006 року за апеляцією старшого помічника прокурора Комінтернівського району м. Харкова й потерпілої ОСОБА_2 скасовано та визнано ОСОБА_1 винуватим в умисному вбивстві ОСОБА_3 за наступних обставин.

Маючи умисел на позбавлення життя потерпілої, засуджений руками здавлював її шию, та руками й ногами наніс чисельні удари ОСОБА_3 в голову та інші частини тіла, заподіявши їй множину тілесних ушкоджень, серед яких і закриту черепно-мозкову травму, від якої настала смерть потерпілої. Дії засудженого кваліфіковано за ч. 1ст. 115 КК України (2341-14) та призначено покарання за цим законом - 7 років позбавлення волі. У решті вирок суду залишено без змін.

У касаційному поданні прокурор, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, не оспорюючи доведеність вини і правильність кваліфікації судом дій ОСОБА_1, просить вирок апеляційного суду щодо останнього скасувати у зв'язку з невідповідністю призначеного засудженому покарання тяжкості вчиненого злочину і особі винного внаслідок м'якості, а справу направити на новий апеляційний розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення прокурора на підтримання касаційного подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені у касаційному поданні, колегія суддів вважає, що воно задоволенню не підлягає з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, відповідає фактичним обставинам справи, обгрунтований сукупністю доказів, досліджених у судовому засіданні, належно оцінених і наведених судом у вироку, і є правильним.

Цей висновок грунтується на даних явки з повинною та поясненні від 24 грудня 2002 року засудженого, в яких він вказує, що вдарив ОСОБА_3 в обличчя, від чого та померла; на показаннях на досудовому слідстві та в суді засудженого ОСОБА_1 про застосування ним до ОСОБА_3 фізичного насильства під час сварки з нею 18 грудня 2002 року та про обставини перенесення трупа за гаражі, які розташовані за АДРЕСА_1; на показаннях свідка ОСОБА_4 про те, що вона у вказаний засудженим день чула з його квартири крики потерпілої, і він їй зізнався, що в цей день побив потерпілу ОСОБА_3 а через декілька днів повідомив, що вона мертва; на даних протоколів огляду місця події та виявлення трупу ОСОБА_3; на даних, які містяться у висновках судово-медичної експертизи щодо характеру і ступеня тяжкості виявлених у потерпілої тілесних ушкоджень, механізму їх заподіяння та причин смерті.

Всім зазначеним доказам у сукупності суд дав належну оцінку, в тому числі і показанням засудженого, в яких він висував різні версії щодо причин настання смерті потерпілої, які визнані такими, що не відповідають дійсності, і дійшов правильного висновку про доведеність його вини в умисному вбивстві потерпілої та правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 115 КК України (2341-14) .

Iстотних порушень кримінально-процесуального закону, які тягнуть скасування чи зміну вироку, по справі не встановлено.

При призначенні покарання ОСОБА_1 суд дотримав вимоги ст. 65 КК України (2341-14) , узявши до уваги характер і ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про його особу, та про поведінку потерпілої, що передувала злочину.

Враховуючи ці дані, суд обгрунтовано призначив ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі в мінімальній межі закону, за який його засуджено. Призначене покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Те, що відносно ОСОБА_1 у 1994 та 2001 роках закривалися кримінальні справи, у відповідності до ст. 67 КК України (2341-14) не може бути визнано обставиною, що обтяжує покарання.

З огляду на викладене, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення касаційного подання прокурора і скасування вироку суду щодо ОСОБА_1

Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів, -ухвалила:

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, залишити без задоволення, а вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Харківської області від 17 квітня 2006 року щодо ОСОБА_1 - без змін.