У Х В А Л А

                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ

       Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

                Верховного Суду України у складі:

     головуючого

     Коновалова В.М.,

     суддів за участю прокурора

     Скотаря А.М., Кривенди О.В., Опанасюка О.В.,

     розглянувши в судовому засіданні в м.Києві 27 липня 2006 року
кримінальну справу за касаційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2.  на
постановлені щодо них судові рішення,

                       в с т а н о в и л а:

     Вироком Київського районного суду м.Донецька від  26  вересня
2005 року засуджені:

     ОСОБА_2, раніше не судимий,

     -за ч.2 ст.296 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на 2  роки  позбавлення
волі, на підставі ст.75  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          звільнений  від
відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1  рік
і звільнений від призначеного покарання  на  підставі  п."г"  ст.1
Закону України "Про амністію" ( 2591-15 ) (2591-15)
         від 31 травня 2005 року.

     ОСОБА_1,раніше не судимий,

     -за ч.2 ст.296 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на 2  роки  позбавлення
волі, на підставі ст.75  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          звільнений  від
відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1  рік
і звільнений від призначеного  покарання  на  підставі  п."б  ст.1
Закону України "Про амністію" ( 2591-15 ) (2591-15)
         від 31 травня 2005 року.

     Постановлено  стягнути  з  ОСОБА_2.  і  ОСОБА_1солідарно   на
користь потерпілих ОСОБА_3. і ОСОБА_4. по 5.000  грн.  на  користь
кожного.

     Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 17 січня 2006
року вирок залишений без зміни.

     За наведених у вироку обставин ОСОБА_2. і ОСОБА_1засуджено за
те, що вони 30 жовтня 2004 року об 22.05 год. знаходячись на площі
біля аеропорту у м.Донецьку безпричинно, з хуліганських спонукань,
нецензурно висловлювались на адресу  потерпілої  ОСОБА_4.,  на  що
ОСОБА_3 зробів їм зауваження. Не реагуючи на намагання  останнього
припинити хуліганські дії, ОСОБА_2. і ОСОБА_5., діючи з  особливою
зухвавлістю, завдали ОСОБА_3. удари руками  в  голову  і  обличчя,
спричинивши  легкі  тілесні  ушкодження.  Хуліганські   дії   були
припинені працівником міліції.

     У  касаційних   скаргах   засуджені   ОСОБА_2.   і   ОСОБА_5.
стверджують, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам
справи, ініціаторами конфлікту були потерпілі ОСОБА_3 і ОСОБА_4, у
зв"язку з чим висновки суду не відповідають  фактичним  обставинам
справи; досудове і судове слідство проведено неповно, однобічно  і
з   обвинувальним   ухилом;   не   допитані   і   не   встановлені
свідки-очевидці  події,  які  б  підтвердили   їх   невинуватість;
обвинувальний  вирок  судом  постановлений  лише   на   показаннях
потерпілих, які є неправдивими, а також судом неправильно вирішено
цивільний позов. ОСОБА_2., крім цього,  посилається  на  незаконне
застосування до нього амністії.

     За змістом  скарги  ОСОБА_2.  і  ОСОБА_5.  просять  скасувати
постановлені  щодо  них  судові  рішення  і  направити  справу  на
додаткове розслідування.

     Заслухавши доповідача, прокурора про залишення судових рішень
без зміни, перевіривши  матеріали  справи  та  обговоривши  доводи
касаційних скарг, колегія суддів вважає,  що  вони  не  підлягають
задоволенню.

     Висновок про доведеність вини  ОСОБА_2.  і  ОСОБА_1  вчиненні
зазначених дій, незважаючи на невизнання ними вини, суд  у  вироку
обгрунтував дослідженими у судовому засіданні  доказами,  зокрема,
показаннями потерпілих ОСОБА_4. та ОСОБА_3. про обставини вчинення
засудженими  хуліганських  дій  та  заподіяння  останньому  легких
тілесних  ушкоджень;  показаннями  свідка  ОСОБА_6,  який  як   на
досудовому так і судовому  слідстві  давав  аналогічні  послідовні
показання про те,  що  він  чув  крик  дитини  і  бачив,  що  саме
засуджені завдавали удари потерпілому  ОСОБА_3.  Після  інцинденту
потерпіла ОСОБА_4. розповіла йому, що ОСОБА_2. за відмову від його
послуг таксіста,  почав  безпричинно  висловлюваться  нецензурними
словами в присутності неповнолітньої дитини та інших осіб; даними,
які містяться у висновку судово-медичної експертизи про кількість,
локалізацію і характер завданих потерпілому тілесних ушкоджень, та
іншими доказами, аналіз яких суд дав у вироку.

     Тому вважати, що  висновки  суду  не  відповідають  фактичним
обставинам  справи,  як  про  це  йдеться  у  касаційних   скаргах
засуджених, немає підстав.

     Вивченням  матеріалів  справи  не  виявлено  порушень   вимог
кримінально-процесуального закону,  які  б  перешкодили  чи  могли
перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити
законний, обгрунтований і справедливий вирок.

     Дії ОСОБА_1 і ОСОБА_2. кваліфіковані вірно і суд на  законних
підставах звільнив обох від покарання на підставі  п.п."б"  і  "г"
Закону України "Про амністію" ( 2591-15 ) (2591-15)
         від 31 травня 2005 року.

     Цивільний  позов  по  справі  вирішено  відповідно  до  вимог
закону.

     На підставі наведеного, керуючись ст.ст.394-396  КПК  України
( 1001-05 ) (1001-05)
        , колегія суддів

                         у х в а л и л а:

     у задвоволенні касаційних скарг засуджених ОСОБА_2. і ОСОБА_1
відмовити, а вирок Київського районного  суду  м.Донецька  від  26
вересня 2005 року та ухвалу апеляційного  суду  Донецької  області
від 17 січня 2006 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без зміни.

                              Судді:

            Коновалов В.М. Скотарь А.М. Кривенда О.В.